закон парних чисел
- 19.03.10, 14:10
Привіт,
Дякую усім за привітання з "днем народження" (це вже другий цього року
) та іншими, не менш важливими святами.
Перепрошую за такі вимушені "разводи" і ігнорування теплих слів.
Останнім часом мало бував на порталі.
Чим далі тим песимістичніш ставлюсь до затії міні-блогів. Весна, реал... життя, одним словом.
Квантовий комп"ютер не вовк
, не втече.
Робити записи, "про життя" -- якось мене на це не вистачає.
Ось одна з реальних історій. Одна випадкова зустріч.
Знадобилсь книжка з підвалу, спустивсь по неї. Книжка швидко знайшлась. У стосах макулатури я випадково натрапив на випуск журналу "Природа" 80-якогось року, повністю присвячений академіку Сахарову. Переглянув. Повертаюсь у такому ностальгічному настрої додому, думками все ще в тих часах, коли продукти вже скінчились, а перебудова ще тільки жевріла. Зустрічаю на сходах нову сусідку, вона якраз поселялась. Питаю чи не треба допомогти із купою коробок, сумок (4-й поверх без ліфту.) Звісно, "ой-ні-ні, я ще така молода та моторна." Отже, треба (попри бурні протести). Через півгодини і 5 ходок ситуація трохи смішна:
у неї ще порожньо (бо тільки заселяється),
зайти до мене вона відмовляється. Такий типаж знаєте, "жити щоб нікому не бути забов'язаною, і щоб нікого (не дай Боже) не пригрузити ". Нікого не пригрузити ага... це вона так думає.
Стоїмо на цій же площадці, знайомимось.
Жіночка а-ля "100 слів в хвилину"
(не знаю кого як, а мене такі розмови "грузять" сильніш за прохання, чи "іспользованіє мужичін па назаначенію", тобто для пересування коробок
)
Звати сусідку Наташа. Вона з Білорусії працює на "Дойтче Велле" веде власну передачу(!). Почала говорити за життя. І якось так просто, без передмови... Верніш, я спитав як вона доїхала. А замість "дякую, добре" почув от що:
Легальний в'їзд на батьківщину = посадка рочків на 5, за псування іміджу республіки Біларусь. Наташа іздила додому через Росію намотуючи петельку +1000 км. Виховні розмови вже проводили представники органів і з нею і з її чоловіком. Але "сила дії дорівнює силі протидії", для неї піддатись на вмовляння -- визнати вони перемогли, міняти діяльність не збирається, мабуть в
її 16 (під 60) це вже і не можливо. Вона з того самого покоління ще радянських стреляних горобців.
Багато чого цікавого казала про свої (їх) реалії.
Наприклад, для виїзду білоруського студента за кордон потрібен
особистий дозвіл міністра освіти (!). А хто міністру не подобається тому -- зась
.
Не хочу переказувати решту. Хто знає, пригадає той незабутній дух СРСР, який молодь не зрозуміє (і то на краще).
От мала відбутись ця зустріч після перегляду старого журналу, не викинутого лише з хвилинної примхи.
От вам і філософія і містика і закон парних чисел.
ПС
А ми обов'язково ще вип'ємо чаю чи краще винця. Сподіваюсь по тому у мене буде бААгато що сказати фанатам твьордой рукі.
Я сам вважаю що навіть найгірша система, краща хаосу. Заслуга Батцьки -- не дав розікрасти країну. Звісно, він тільки відтягнув момент колапсу, який станеться як тільки застаріє виробництво, найсучасніше на момент розвалу Союзу.
Система, яка б не була погана задає правила гри, за ними можна планувати життя, до них можна пристосовуватись, а у тому бардаку що у нас,... ніколи не вгадаєш куди воно поверне наступного разу. Все каламутно, і відчуття, що знову рибку ловлять ті, кому треба.
Дякую усім за привітання з "днем народження" (це вже другий цього року
![lol lol](http://i.i.ua/smiles2/lol.gif)
Перепрошую за такі вимушені "разводи" і ігнорування теплих слів.
Останнім часом мало бував на порталі.
Чим далі тим песимістичніш ставлюсь до затії міні-блогів. Весна, реал... життя, одним словом.
Квантовий комп"ютер не вовк
![uhmylka uhmylka](http://i.i.ua/smiles2/uhmylka.gif)
Робити записи, "про життя" -- якось мене на це не вистачає.
Ось одна з реальних історій. Одна випадкова зустріч.
Знадобилсь книжка з підвалу, спустивсь по неї. Книжка швидко знайшлась. У стосах макулатури я випадково натрапив на випуск журналу "Природа" 80-якогось року, повністю присвячений академіку Сахарову. Переглянув. Повертаюсь у такому ностальгічному настрої додому, думками все ще в тих часах, коли продукти вже скінчились, а перебудова ще тільки жевріла. Зустрічаю на сходах нову сусідку, вона якраз поселялась. Питаю чи не треба допомогти із купою коробок, сумок (4-й поверх без ліфту.) Звісно, "ой-ні-ні, я ще така молода та моторна." Отже, треба (попри бурні протести). Через півгодини і 5 ходок ситуація трохи смішна:
у неї ще порожньо (бо тільки заселяється),
зайти до мене вона відмовляється. Такий типаж знаєте, "жити щоб нікому не бути забов'язаною, і щоб нікого (не дай Боже) не пригрузити ". Нікого не пригрузити ага... це вона так думає.
Стоїмо на цій же площадці, знайомимось.
Жіночка а-ля "100 слів в хвилину"
(не знаю кого як, а мене такі розмови "грузять" сильніш за прохання, чи "іспользованіє мужичін па назаначенію", тобто для пересування коробок
![uhmylka uhmylka](http://i.i.ua/smiles2/uhmylka.gif)
Звати сусідку Наташа. Вона з Білорусії працює на "Дойтче Велле" веде власну передачу(!). Почала говорити за життя. І якось так просто, без передмови... Верніш, я спитав як вона доїхала. А замість "дякую, добре" почув от що:
Легальний в'їзд на батьківщину = посадка рочків на 5, за псування іміджу республіки Біларусь. Наташа іздила додому через Росію намотуючи петельку +1000 км. Виховні розмови вже проводили представники органів і з нею і з її чоловіком. Але "сила дії дорівнює силі протидії", для неї піддатись на вмовляння -- визнати вони перемогли, міняти діяльність не збирається, мабуть в
її 16 (під 60) це вже і не можливо. Вона з того самого покоління ще радянських стреляних горобців.
Багато чого цікавого казала про свої (їх) реалії.
Наприклад, для виїзду білоруського студента за кордон потрібен
особистий дозвіл міністра освіти (!). А хто міністру не подобається тому -- зась
![uhmylka uhmylka](http://i.i.ua/smiles2/uhmylka.gif)
Не хочу переказувати решту. Хто знає, пригадає той незабутній дух СРСР, який молодь не зрозуміє (і то на краще).
От мала відбутись ця зустріч після перегляду старого журналу, не викинутого лише з хвилинної примхи.
От вам і філософія і містика і закон парних чисел.
ПС
А ми обов'язково ще вип'ємо чаю чи краще винця. Сподіваюсь по тому у мене буде бААгато що сказати фанатам твьордой рукі.
Я сам вважаю що навіть найгірша система, краща хаосу. Заслуга Батцьки -- не дав розікрасти країну. Звісно, він тільки відтягнув момент колапсу, який станеться як тільки застаріє виробництво, найсучасніше на момент розвалу Союзу.
Система, яка б не була погана задає правила гри, за ними можна планувати життя, до них можна пристосовуватись, а у тому бардаку що у нас,... ніколи не вгадаєш куди воно поверне наступного разу. Все каламутно, і відчуття, що знову рибку ловлять ті, кому треба.
5
Коментарі
Гість: Краля Галя
119.03.10, 18:02
Все каламутно, і відчуття, що знову рибку ловлять ті, кому треба.![](//i3.i.ua/v2/smiles2/bravo.gif)
Ananserr
219.03.10, 19:27
Наша вчителька математики каже, що і втому, що ми живемо в епоху змін, є свої плюси. Життя непередбачуване, зате не нудно. Щодня відбувається щось нове і неочікуване.
фон Терджиман
319.03.10, 23:05
эКОНОМИКА Белоруссии модернизируется и прирастает.
У меня соседка- дворничиха, на 900 грн. в месяц.
Белорусскому министру "не нравятся" политически-неблагоднадёжные студенты, а что? За убеждения надобно страдать, правда, иногда эти страдания, вроде "петли" в 1000 км. оплачиваются работодателем.
фон Терджиман
419.03.10, 23:08
"Вона з того самого покоління ще радянських стреляних горобців"
М.Калашников их называет, извините за резкость, кухонными диссидентами.
Помню, помню. как "поворот рек" криком (с подачи Турции и США) завалили, и всё прочее помню, как говорится, никто не забыт, ничто не забыто.
Стреляным воробьям не досталась работа вроде вашей, с техникой, с формулами, увы.
фон Терджиман
519.03.10, 23:09
...решил Байроном заняться: почти все переводы старые, например ,балладу "Шильонский узник" только Жуковской перевёл раз.
И Гюнтера не переводили, он классик-таки, но ,кажется ,вся его вина в том, что жил он в Силезии, и на поляка сильно смахивал.
Воїн світла
620.03.10, 12:01
Цікаво. А ще ми скаржимось що погано живемо.
estet
721.03.10, 13:39Відповідь на 2 від Ananserr
![](//i3.i.ua/v2/smiles2/podmig.gif)
-- треба лише не лінуватись помічати цікаві речі. Іллюстрація до теми.http://www.youtube.com/watch?v=Kw7ki0Mr0z0&feature=related
("Сухо, светло и медведь!"
estet
821.03.10, 13:57Відповідь на 4 від фон Терджиман
М.Калашников их называет, извините за резкость, кухонными диссидентами.
-- а ще, "лисими романтиками" вони і самі себе так називають.
Помню, помню. как "поворот рек" криком (с подачи Турции и США) завалили, и всё прочее помню, как говорится, никто не забыт, ничто не забыто.
-- річок у нас порозвертали достатньо. І що з того вийшло. Про Арал мабуть чули. Але і далеко ходить не треба, достатньо подивитись на стан річок, наприклад Удай, Сула, Псел. Але це інша тема.
Стреляным воробьям не досталась работа вроде вашей, с техникой, с формулами,
увы.
-- По різному. Так, є такий тип радикальних журналістів з хіппі 60-тих. І навпаки, Андрій Сахаров, викарбував свою громадянську позицію, тільки коли побачив кому в руки він дав водородну бомбу і злякався.
Ananserr
921.03.10, 17:30Відповідь на 7 від estet
Так, у нашому житті цікавих речей значно більше, ніж здається.![](//i3.i.ua/v2/smiles2/smile.gif)
P.S. Один з моїх улюблених фільмів...