Профиль

Ananserr

Ananserr

Украина, Киев

Рейтинг в разделе:

Свежие фотографии

Свежие обои


КПІ в небезпеці!

  • 20.10.11, 14:49
"Цю листівку створили звичайні студенти КПІ. Не акули пера і без можливостей 
провести справжнє журналістське розслідування."

Студенти дійшли висновку, що "нагорі" розробили план із захоплення КПІ...

Yellow Submarine - Beatles

  • 26.01.11, 11:17

Один з моїх перекладів... Не знаю, наскільки вдалий, тож хотілося б почути ваші думки з цього приводу.

Yellow Submarine        Жовтий підводний човен In the town where I was born        В місті, де я народився, Lived a man who sailed to sea        Жив чоловік, що плавав морем, And he told us of his life        І він розповів нам про своє життя In the land of submarines        У краю підводних човнів. So we sailed up to the sun        І поплили ми аж до сонця, Till we found the sea of green        Доки не знайшли зелене море, And we lived beneath the waves        Й ми жили під хвилями In our yellow submarine        В нашім жовтім підводнім човні. We all live in a yellow submarine        Ми всі живемо в жовтому підводному човні, Yellow submarine, yellow submarine        Жотому підводному човні, жовтому підводному човні. We all live in a yellow submarine Yellow submarine, yellow submarine And our friends are all aboard        Наші друзі всі на борту, Many more of them live next door        Багато з них живуть зовсім поряд. And the band begins to play*        І гурт починає грати... We all live in a yellow submarine Yellow submarine, yellow submarine We all live in a yellow submarine Yellow submarine, yellow submarine As we live a life of ease        Ми живемо простим життям, Everyone of us has all we need        Кожен має все, що нам треба - Sky of blue and sea of green        Небо синє та зелене море - In our yellow submarine        В нашому підводному човні. We all live in a yellow submarine Yellow submarine, yellow submarine We all live in a yellow submarine Yellow submarine, yellow submarine We all live in a yellow submarine Yellow submarine, yellow submarine We all live in a yellow submarine Yellow submarine, yellow submarine

----------------------------------------------------

And the band begins to play* - цей рядок також є англійською ідіомою, яка означає "справа набуває серйозних обертів".

Казка про чарівний контакт

  • 16.07.10, 11:23
Цю казку я придумала кілька років тому. Мені вона здається досить смішною. Сподіваюсь, комусь вона сподобається. Це історія про роботів, тому деякі слова, на мою думку, потребують роз'яснення.
Хратка - це хатка, але роботична. Заморок - роботичний замок. Хрудель - багатий феодал. Дюмель - бідний робот, який не має власної нерухомості або інших способів отримання грошей не беручись за холодну воду. Барій - хімічний елемент. Телерадіофон - апарат, схожий на радіотелефон, але розрахований на значно більші відстані. Пронеділок - день тижня за роботичним календарем. Співпадає з нашою суботою.
Казка про чарівний контакт

    В одному лісі стояла багата уранова хратка. У ній жив немолодий хрудель на ім'я Сколопендріус. Він був злий, жадібний і дуже багатий. Його ніхто не любив, тому хрудель зовсім не мав сусідів. Але це його анітрохи не турбувало, бо він думав лише про багатство. Та одного разу він витратив половину своїх грошей і купив собі землі в найближчій державі, а хратку перебудував на нове місце. Сколопендріус був дуже скупий, і місцеві селяни швидко збідніли, а він - розбагатів. Хратку розібрав, уран, з якого вона була зроблена, продав, а на її місці побудував собі барієвий заморок.

    У цьому селі жив і молодий дюмель Тресель, який умів робити різні машини, від маленьких машиночок до гігантських машинерій. Коли в цей край прийшов Сколопендріус, він був у сусідньому селі на ярмарку, купував діоди та дюбелі. А як повернувся й дізнався про тирана, узявся за роботу. Узяв бочку, насипав старих транзисторів, трансформаторів та сенсорних пластин, залив усе це електролітом, і залишив бродити три дні. На четвертий день він досипав діодів і ввімкнув свого радника, якого щойно створив. Тресель запитав:     - Ти знаєш про Сколопендріуса?     - Так. Ти заклав мені цю інформацію, - відповів радник.     - Дай пораду, скажи, що зробити, щоб звільнитися від нього. На розв'язання задачі даю годину.

    Радник загудів... І от що почув Тресель через годину:"Я знаю, що в 1310-му царстві, 2250-му королівстві живе лицар-розбійник Ретрансляріус. Він, хоч і лицар, розбиває, розтрощує, ламає все що можливо. Але він має чарівний контакт. Цей контакт затримує усю направлену на зло енергію".

    Тоді Тресель, узявши свою дорожню сумку з деталями й запчастинами, пішов у далеку путь. Довго він йшов чи ні - цього вже ніхто не знає, але врешті-решт він прийшов до Ретрансляріуса. І запитав, чому ж лицар займається розбоєм.     - Взагалі-то я не розбійник, - сказав Ретрансляріус. - У тому-то й справа, що я лицар. Кого я тільки не викликав на двобій! Ніхто зі мною не хоче битись! А ви теж прийшли висловити своє незадоволення?
    - О ні! Я лише хотів вас попросити дати мені чарівний контакт.     - А ви поб'єтесь зі мною? - у голосі лицаря звучала надія.     - Ні, - відповів Тресель, - але я вам допоможу! Я знайду вам супротивника.     - Тоді я з радістю віддам чарівний контакт!

    Довго шукав Тресель супротивника для Ретрансляріуса. Але ніхто не погодився на двобій з лицарем. Він засмутився, та не втратив надію. Дістав сумку з деталями, змайстрував телерадіофон й одразу ж зателефонував раднику. Той дав Треселю пораду, і весь наступний тиждень майстер працював, а в пронеділок подарував Ретрансляріусу механічного лицаря. Щасливий робот, тепр уже не розбійник, цілий день провів у двобої за новий щит із механічним лицарем, а Тресель тим часом прямував із чарівним контактом до Сколопендріуса. Той якраз обідав.
    Коли Тресель проходив через браму замороку, слуги Сколопендріуса напали на дюмеля, обікрали і викинули його на вулицю. Вміст сумки Треселя їх не зацікавив, а от красиву коробочку, в якій був чарівний контакт, віддали Сколопендріусу. Ненажерливий хрудель з'їв контакт разом з обідом. Але він робив тільки зло, а контакт пропускав лише добру енергію, тому в його електромозку сталося коротке замикання, і незабаром Сколопендріус настільки нагрівся, що розплавився разом із замком та слугами.
    А селяни відтоді жили щасливо і бід не знали.
В оформленні замітки використані малюнки з сайтів attachments.conceptart.org та young-technik.ru

Роздуми про концерт або ж ВИБІР

  • 14.06.10, 10:40
12 червня був День Росії. Увечері по телевізору показували грандіозний концерт. Величезна сцена, по якій їздили платформи, автомобілі, мотоцикли... А людей скільки!

Під час таких значних подій, які збирають дуже багато людей, якось особливо гостро виникає потреба задуматись про те, що їх зібрало. Я маю на увазі от що: люди прийшли приємно провести час у святковий день, і концерт - чудовий спосіб це зробити.

Це добре, не маю нічого проти концертів. Зате я проти відсутності вибору. І телевізор, як ящик, який показує цілий світ, мене дедалі більше засмучує.

Я говоритиму не тільки про даний концерт.
Напевно, зі мною хтось не згодиться, але я вважаю, що це жахливо, ці тексти, музика й виконавці. Звичайно, хтось любить одну музику, а хтось - іншу, про смаки не сперечаються. А мені здається, що таким можна захоплюватися лише за відсутності смаку. Низькопробні тексти, які часом навіть не мають змісту. Примітивна музика, яку навіть музикою назвати складно, вузький до неможливого діапазон, несумісність голосів та інструментів або частин пісні, безголосі виконавці, які іноді навіть у фонограму не попадають - все це присутнє як на російській, так і на нашій естраді. 

Позавчора я вперше почула пісню Висоцького "Кони привередливые" у виконанні Гаріка Сукачова. Стало сумно і страшно. Страшно, тому що його ж хтось слухає, хтось приходить на його концерти.

І немає навіть риторичного запитання: "Куди ми йдемо?" І так ясно. З часом планка опускається все нижче й нижче. Низькоякісні пісні, телепередачі й кіно, підручники й книжки... Перелік можна продовжувати. Люди, які це роблять, орієнтуються на все менш вибагливого споживача. А нам лишається все менший вибір. Хто не хоче слухати Гаріка, може піти хіба що в Оперу, а по телевізору щось гарне знайти майже неможливо. Гарний фільм спонтанно подивитись важко, його треба шукати в програмі заздалегідь. А хто піде на дискотеку в місті, сміливо може зватись камікадзе.

І найгірше. На екрані здебільшого не ті, хто талановиті, а ті, у кого гарна розкрутка. Нам їх нав'язують.

Отож, я за те, щоб дивитися вгору, а не вниз, споживати лише якісний продукт і рішуче не дотримуватися принципу "піпл хаває".  smile

Поїзд

Давно хотіла викласти щось весняне, оптимістичне. Фотографувала птахів, дерева, людей.  Але чомусь найвеснянішим вийшов ось цей поїзд. :)

Мій захист. Про мою роботу, яку я так...

  • 27.02.10, 19:46
Повернулась додому. Сьогодні у мене був захист роботи в МАН.
МАН "Дослідник" - якщо хто не знає, то це дуже хороша штука, означає Мала Академія Наук. Учні проводять дослідження, щось придумують або узагальнюють вже придумане, пишуть роботу, а потім її захищають перед такими ж як вони і шановною комісією. Загалом виходить дуже цікаво і корисно.
Зі своєї точки зору я залишилась задоволена виступом, сказала якраз те, що хотіла сказати, відповідала на питання. Учасникам теж сподобалась моя робота, вони уважно слухали, а потім аплодували. Один навіть вигукнув: "Молодець!"
Але чомусь члени жюрі, здається, не повірили, що робота моя власна, тому придиралися так, що мені здається, мене просто хотіли завалити.
З нашого ліцею нас було троє. І у моїх друзів також були серйозні, сильні роботи. Складається враження, ніби хочуть завалити хороші роботи, щоб віддати місце комусь іншому. Можливо, я помиляюсь. Але по-моєму, так не чесно.

Діалог

  • 21.02.10, 14:00
Діалог двох ліцеїсток:
- Блін, шо за фігня, йо-ма-йо?
- Та тут ні хріна не видно!

Розмова була про задачу з фізики.

Нецікаві думки про зиму

  • 10.02.10, 11:43
Колись я думала, що не люблю зиму. Мороз, холодно, сніг мете, як голками по щоках, та ще й слизько. Але коли погода хороша, світить сонце, небо чисте, сніжок білий - краса! А як здорово кататись на санках, грати в сніжки, ковзати по льоду, налітаючи на таких же любителів начерпати снігу собі за комір! І хоч потім, безперечно, дома сваритимуть за сніг в черевиках, шапці і повсюди, головне, що зараз весело.

А тепер я рано виходжу з дому, пізно приходжу. І вихідний лише один. Коли я йду вулицею, то думаю, як би не запізнитися, не послизнутися, не промерзнути... Думаю, навіщо я одягла чоботи на підборах замість стійких черевиків і півгодини фарбувалась перед дзеркалом. Час від часу мій погляд піднімається від брудного снігу до неба, відмічаючи, що сніг не йде - добре. Немає снігу - чисті дороги, легше йти. І пробок немає. А чи люблю я зиму? Навряд чи. Тепер я її помічаю лише на термометрі за вікном.

Свеча горела на столе...

Сьогодні цілий день не було світла. Як виявилось, і в цьому є свій плюс - чудовий шанс сфотографувати свічки.
Одразу згадуються вірші Пастернака:

Мело, мело по всей земле,
Во все пределы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.

І погода якраз під вірші підходить - замело все навколо!









Страницы:
1
2
предыдущая
следующая