На шляху із Кролевця до Глухова, Де у небо утікає ліс, Заєць літо вистригає вухами, Як було заведено колись. Тепла мрія верховодить думкою Що впаде утома на село, Й стане ніч капустяна до хрумкоту, Як колись заведено було.малюнок ШІ[Приєднана картинка]

колись у віці золотому де все було як не тепер де все було усім відомо і сни не вабили химер де не водилися ледащі не роззявляло пащу зло так само вірилось що краще за старосвітщини було фото з мережі[Приєднана картинка]

Корови йдуть. Земля і небо чисте. У срібний сон вкладається полин. Відцвілий без хвилини ловить листям, І тінь лелеки падає на тин. Корови йдуть. Повітря тліє літом. У літі погляд. Тліє літом путь. І дух молочний царствує над світом. Корови йдуть. Корови просто йдуть.малюнок згенеровано ШІ[Приєднана картинка]

Я мовчу. Відзоріло. Зачепилось за ніч. Місяць котиться білий З неба втомлених пліч. Пахне вітром діброва. Пахне спокоєм дім. І чомусь пахне словом У мовчанні моїм.малюнок згенерований ШІ[Приєднана картинка]

Було це років тому триста, А може й зовсім не було: Йшов чоловік із міста в місто, А може й з міста у село. Тоді «смірєніє» віталось, Вкривало сірості плащем, А чоловікові співалось, І пританцьовувалось ще. І сонце сяяло над світом, І розчинявсь холодний страх, І розквітали дивні квіти На тих стежинах і шляхах. Чомусь на сіре мода знову, Хоч двадцять перший в панстві вік, Але і досі кольорово Отам, де йшов той чоловік.фото згенероване ШІ[Приєднана...

Читати далі...

Велике небо зорі сіє, А попід небом, у красі, Сидить і слухає Марія Як тиша ходить по росі. Як носить у торбині втому І як торкається чола. І де та ява – невідомо, І невідомо чи була.фото згенероване ШІ[Приєднана картинка]

І квітень йшов. Лишалося зелене. Дивились зорі в темряву хитку. Уже громи збиралися на сцену Та підбирали хмари до смаку. Було садам ще трішечки красиво. В'язала пам'ять дум останній сніп. І падав вечір втомлений та синій У молоді долоні древніх лип.фото згенероване ШІ[Приєднана картинка]

Коли було бузково світу І кучерявились сади, Коли хвилини пахли літом І ніч не знала самоти. Коли ліси були мов п’яні Від таїни і солов’їв, Тоді туман ходив туманом І білодумно думи мрів.фото згенероване ШІ[Приєднана картинка]

Не для краси людського світу, Не для бджолиної хвали Придумав хтось звичайні квіти, Ну, просто щоб вони були. Отак ідеш життям побитий І злим думкам немає меж, І раптом бачиш – квітнуть квіти, І сам тихесенько цвітеш.фото згенеровано ШІ[Приєднана картинка]

перепочиньте дощику сьогодні не дихайте вологою на скло хай буде день від сірого свободний хай буде день багатий на тепло нехай зорею посміхнеться небо нехай гірке відступить хоч на п'ядь перепочиньте дощику не треба сьогодні за осіннім сумувать[Приєднана картинка]