Полуботчишина сорочка

"Полуботчишина" сорочка Полуботківський орнамент віддавна поширений в Україні. хотілось знати його історію. І от несподівано така знахідка. Гортаючи сторінки журналу "Наше життя" (квітень 1973, Нью-Йорк), натрапила на допис пані Любові Волинець "Полуботчишина сорочка". А вона знайшла опис самої сорочки у слов’янському відділі Нью-Йоркської Публічної Бібліотеки, де зберігаються видання Української Академії Наук, Харківського університету та ін. Ця "стаття під...

Читати далі...

Олекса Довбуш - ілюстрації

[Приєднана картинка]Обкладинка книжки

Олеса Довбуш - ілюстрації

[Приєднана картинка][Приєднана картинка]

Олекса Довбуш ілюстрації до "Чорний хлопець"

[Приєднана картинка]Хата ДзвінкиПортрет О.Довбуша[Приєднана картинка]

Олекса Довбуш

"ЧОРНий ХЛОПеЦь" "Чорні хлопці", або опришки, з'явилися в околицях Карпат задовго до народження Олекси Довбуша. Не зникли вони й після його смерті. Але в пам'яті народу залишився романтичний образ невловимого, безстрашного і справедливого ватажка Олекси Довбуша.Народився Олекса Довбуш у селі Печеніжці в 1700 році. У 1850-му році 120-річний житель села Вижнє Жаб'є Шімон, котрий юнаком бачив Довбуша, розповідав, що Олекса був високим, плечистим, темноволосим...

Читати далі...

"Пам'ять на життя"

«Пам’ять на життя» Прогрес науки є і буде,Назад не буде вороттяІ дуже пильно треба, люди(!)Цінити Землю і Життя.(Богдан Скробут «На Київській землі») Чорнобильська трагедія не має відліку в часі, вона безповоротно вічна — пам’ять про неї ніколи не згасне. Україна зазнала найбільшої біди від мирного атома… Зазнали біди і наші українські люди по селах, що віками жили на прадавній поліській землі. «Була на цій землі, освяченій Божою благодаттю, правікова культура, живили, тішили серця...

Читати далі...

Орнамент - оздоба, чи магія?

Орнамент – оздоба чи магія? Слово "орнамент"походить від латинського слова ornamentum, що означає - оздоба. Складаються орнаменти з елементів, які ритмічно повторюються . Зосереджуючи увагу саме на це (ритмічне повторення), можемо вести розмову про орнаменти різнокольорові, як видимі, так і ті, що невидимі для ока людини, тобто електромагнітні. Адже видимі кольори сумарно можуть давати зовсім інший електромагнітний колір. Колись бабусі-знахарки, яких на Україні називали &quot...

Читати далі...

"Вузир-козир" - книга буття українців (закінчення)

Десь у ІІІ тисячолітті до н.е. праукраїнці починають записувати тексти (розповіді зірок) на папиру (сувій з липового лика). Глеєм, що стікає влітку з листя липи, наносили на папиру карту скупчення Плеяди, і, поєднуючи лініями зірки, переносили таким чином існуючу інформативну систему. Виявилось, що лінії з’єднань складають певні малюнки і вся система теж являє собою не просто схему, а малярський витвір; Отримане зображення повної інформації (Головної книги буття), яку праукраїнці записали на...

Читати далі...

Вузир-козир – книга буття українців

Вузир-козир – книга буття українців Останнє тисячоліття в історії України відоме неймовірними зусиллями нищення будь-яких проявів “українства”. Але воно витикалось в кожнім поколінні, поставало і поставатиме й надалі. Окрім збереження мови, пісень, обрядів, матеріальної культури тощо, зберігся також спільний для українців спосіб мислення, спільні риси характеру, а звідси – й однакова поведінка за певних умов. Пошуку витоків того незнищенного “українства” присвятила свої наукові дослідження...

Читати далі...

Звичай цілувати руку жінці

Поцілунок як жест привітання існував ще в Стародавньому Римі, де були три варіанти вітань:найближчому оточенню дозволялось цілувати правителя в губи,звичайні сановники мали цілувати йому руки, а слуги – його ноги. А ось в Англії в ХVІ ст., за етикетом, гість мав поцілувати господаря, господиню, їхніх дітей та ще й домашніх тварин. В Україні зазвичай цілували руку панові, якщо хотіли йому подякувати. Вдячні діти також цілували материні руки. А сьогодні у нас поширюється звичай взагалі цілувати...

Читати далі...