Полуботчишина сорочка

Полуботківський орнамент віддавна поширений в Україні. хотілось знати його історію. І от несподівано така знахідка. Гортаючи сторінки журналу "Наше життя" (квітень 1973, Нью-Йорк), натрапила на допис пані Любові Волинець "Полуботчишина сорочка". А вона знайшла опис самої сорочки у слов’янському відділі Нью-Йоркської Публічної Бібліотеки, де зберігаються видання Української Академії Наук, Харківського університету та ін. Ця "стаття під заголовком “Полуботчишина сорочка” появилась у збірнику ч.6, Харківської науково-дослідчої катедри історії української культури 1927 року. До статті були долучені чорно-білі світлини. Автор Степан Таранушенко – відомий мистецтвознавець та етнограф" – пише Любов Волинець.

Як було з майном гетьмана Павла Полуботка по його загибелі, невідомо, але сорочка, про яку мова, дісталась до рук нащадків гетьмана, а саме графині В.В. Капністової. Вона жила в селі Михайлівка тоді Лебединського повіту та, крім Полуботчишиної сорочки, мала велику колекцію пам’яток української старовини.

1902 року в Харкові під час ХІІ Археологічного з’їзду була організована виставка. У відділі “Історичні старовини” було експоновано колекцію гр. В.В.Капністової і тут, поміж іншими предметами, була виставлена сорочка. В каталозі виставки, як пояснення до цього експонату, було написано: “сорочка жінки Павла Полуботка з домашнього полотна, вишита шовком”. Після виставки сорочка повернулась до власниці і там була до революції.

1918 року в місті Лебедині була організована виставка української старовини і тут знов виставлялась Полуботчишина сорочка. Після закриття виставки сорочку повернули до власниці. Несподівано дім, в якому знаходилися пам’ятки старовини і мистецтва загорівся. На щастя, сорочка врятувалась і дісталась до щойно організованого музею в Лебедині. В залі килимів вона була пришита до одного з виставлених килимів. 

У 1919 році під час розгрому музею сорочка зникла.

Ще 1902 р. Полуботчишина сорочка звернула на себе увагу глядачів. Полтавське губернське земство замовило з неї копію і цю копію було виставлено в Полтавськім державнім музеї.

Про Полтавським земстві існував кустарний склад, який мав завдання давати населенню Полтавщини підробок через відродження старовинних високохудожніх традицій укр. килимарства, вишивання, керамічного виробництва, різьбярства та ін. галузей художнього кустарного промислу в точних копіях старовинних зразків або модернізованій переробці їх.[1] 

І так мотиви Полуботчишиної сорочки почали вживатися на кустарних виробах, найчастіше на чоловічих сорочках. Отже, цілком зрозуміло, що орнамент із сорочки гетьманської дружини дуже скоро розповсюдився по цілій Полтавщині, а згодои і по Україні.

Сорочка прикрашена кольоровими тасьмами (смужками), нашитими на швах і на не швах. Ці нашивки – в трьох кольорах: карміново-червоній, синій і оливково-зеленій.

Поділ сорочки обшитий синьою тасьмою (верхній) та червоною (нижній).

Нижні шви рукавів обшиті оливково-зеленою тасьмою. Краї рукавів, комір, пазуха оторочено червоним шнурком. 

Тепер переходимо до найголовнішої частини сорочки – орнаменту. Автор статті описує його так:“Сорочка окрім кольорових нашивок має ще багаті прикраси з вишиванок. Шитво виконано шерстю (вовняною ниткою) та шовком.

Виключно шерстю (червоною та зеленою) – рукава й поділ. самою зеленою простенькі мотиви, що супроводять червоні нашивки на швах.

Головна вишивка на грудях виконана півхрестиком шовком та шерстю переважно у вишнево-червоних та синіх тонах із додатком у невеликих дозах темно оливкового та палевого тонів.Підкреслено це сполучення червоно-синіх у центральній частині нагрудної вишивки (“павуки"). 

В широких бокових полях (квадратики) палеві й сині площинки йдуть на перемінку в діагональному напрямку рядками. 

Схематичні “квіточки”, що закінчують вишивку внизу, виконані в оливкових та палевих барвах”. 

Отже вишивка на грудях складається з п’ятикутника, обернутого гострим кутом додолу. 

Головний елемент вишивки – це “павук”, який йде двома смугами по боках розрізу і сполучується з собою нижче розрізу. 

Краї облямовані квіточками.Кожна квітка має стебло, саму квітку і закінчується “вусиками”

Більша частина оконтуровки виконана шовком (темно-цинамоновим), менша – шерстю. Так само й заповнення контурів вишито здебільшого шовком.

Рукав вишито на цілу його довжину симетрично на два боки. Вишивка на кінцях рукава має криволінійний меандр. 

Верхня вишивка на подолі сорочки складається з “баранячих рижків”. Весь орнамент чисто геометричний." 

Сам автор зазначив, що “оздоблення сорочки дуже ефектне і справляє пишно-урочисте враження”[2].

_______________________________________

[1] Таранушенко Степан «Полуботчишина» сорочка. СВ: Харківська науково-дослідча кафедра історії української культури. Збірник. Том 6, 1925, стор. 365.

[2] Там же, стор. 367.

Цей текст з моєї брошури було поставлено  (за моєю згодою) десь біля 2005 року  на донецькому сайті. І пішов він потім гуляти по всьому інтернету без посилань на автора. 

Весь текст брошури згодом розміщу тут

Людмила Огнева.

Сорочка дружини гетьмана Полуботка