"Пам'ять на життя"
- 03.09.11, 00:18
«Пам’ять на життя»
Прогрес науки є і буде,
Назад не буде вороття
І дуже пильно треба, люди(!)
Цінити Землю і Життя.
(Богдан Скробут «На Київській землі»)
Чорнобильська трагедія не має відліку в часі, вона безповоротно вічна — пам’ять про неї ніколи не згасне. Україна зазнала найбільшої біди від мирного атома… Зазнали біди і наші українські люди по селах, що віками жили на прадавній поліській землі. «Була на цій землі, освяченій Божою благодаттю, правікова культура, живили, тішили серця поліщуків народне мистецтво, пісня, танці, християнська віра, мораль, правікові звичаї, обряди і ще — правікові дохристиянські вірування в духів, водяників, домовиків, лісовиків, русалок, яких зазвичай немало розплодилося з казками, легендами, оповідками. Що сталося з народною культурою, народним мистецтвом в післячорнобильські дні? Що сталося з селами, хатами, яких недоля позбавила людського тепла, а людей, які жили в цих селах і хатах, змусила покинути насиджені гнізда? Чи житиме народне мистецтво Полісся в постчорнобильську днину? Які скарби вдалося зберегти і які розікрали мародери? Скільки церков з чорнобильської зони пограбовано мародерами і де оті з них ікони, в яких оселях колекціонерів осіли і як донині із стін «фонують»?… Питання, питання…» - пише співробітник НАН України Олександр Федорук.
Від техногенних катастроф гинуть цивілізаційні цінності — народні мистецькі пам’ятки, а щонайприкріше — зупиняється тяглість місцевих творчих традицій.
18 років поспіль сміливці – їх називають «сталкери», а з ними і Ліна Костенко, рятують те, що збереглося в покинутих оселях, де тепер господарює вітер. За матеріалами тих експедицій творчою групою майстринь-вишивки з кількох міст донецької області створена перша в україні (поки що невелика) колекція вишитих зразків орнаментів з вишивок із сіл зони відчуження. Ці вишивки вперше експонувалися в червні ц.р. у Донецькому обласному художньому музеї
Як і мова орнамент має велике значення в культурі народу, іноді навіть важливіше. Справа в тому, що він сприймається нашою свідомістю як інформація, що приходить до нас ззовні. Яким чином відбувається цей процес трансформації – таємниця, над розгадкою якої працюють різні люди. Одні – щоб глибше пізнати природу людини, розгадати послання древніх, залишені нам предками в знаковому та орнаментальному вигляді. Інші – щоб створити новий, один з найстрашніших засобів негативного впливу на людство. Їм зрозуміле одне: орнамент і знак є інформаційнозаряджений образ. Якщо його зарядити «як слід», то він може бути творящим або руйнівним. (Згадайте як ми сприймаємо музичні образи. Під одну мелодію - плачемо, під другу - скачемо, під третю - засинаємо, під четверту - співаємо і т. д. Як і орнаменти вони мають свої ритми. Деякі Музиканти відчувають мелодії орнаментів.)
Поліщуки збарегли ці знання, про свідчать назви орнаментів ("Квітка життя", Роздуми про життя", "Хрести" і т. п.).
Отже, якщо хочеш щось добре зробити в житті – не дай пропасти вишивці, цьому неоціненному скарбу мистецької культури.
Людмила Огнева - автор проекту виставки «Пам'ять на життя»
Від 22 липня частина композиції «Пам'ять на життя» розміщена у виставковій залі меморіального музею Т.Шевченка («Хата на Пріорці») в Києві
Коментарі
Гість: Тираъ
13.09.11, 01:12
LudmylaV
23.09.11, 10:45Відповідь на 1 від Гість: Тираъ
Маю надію на зустріч. Дехто з киян хочуть послухати мою розповідь про цей Проект. Приходьте. Повідомлю. До речі, на відкритті виставки у Києві був сам Омеляшко - той, що водив сміливців у зону рятувати народні вироби. Вони знесли все до БК у Чорнобилі, але й там воно гине. Зараз Омеляшко очолює при МНС Центр по охороні культурної спадщини від техногенних катастроф.
Гість: Тираъ
33.09.11, 16:29Відповідь на 2 від LudmylaV
Буду чекати вашого сигналу
Гість: Світанок
44.09.11, 10:49
Читайте у блозі Світанок про Чорнобиль.
ОЛЕНИХА.
Чорна хмара над Поліссям,
Вкрилась попелом земля.
Оленина на узліссі
Лиже мертве оленя.
Чорна хмара. Наче з пекла
Над землею пролягла.
Клекчуть стогоном лелеки,
Сиплять попіл із крила.
Плаче мати. Плаче ненька:
Я старалась, як могла.
Ой пробач мені, маленький
Що тебе не вберегла.
Не моя вина. Пороблено.
Дзвони мідні скрізь гудуть,
Люди злі в тому Чорнобилі
Сотворили нам біду.
Над твоїм чолом дитячим
Гілка мертва все гойдається,
Чорне сонце в небі плаче,
Болем серце розривається.
Над спаплюженим Поліссям
Чорний ворон дико кряче,
А на чорному узліссі
Оленина тихо плаче.
9 травня 1986 р.
LudmylaV
54.09.11, 10:59Відповідь на 4 від Гість: Світанок
Шановна Пані, дякую за чудовий подарунок. Збираюся скласти Каталог виставки "Пам'ять на життя". Обов'язково включу до збірки Ваш вірш. Потрібні Ім'я та прізвище автора [email protected]
LudmylaV
64.09.11, 11:05Відповідь на 5 від LudmylaV
Перепрошую, Пане. Відповідала, не заглянувши у Ваш блог. Ще раз дякую за увагу.
Гість: Світанок
74.09.11, 11:18Відповідь на 5 від LudmylaV
LudmylaV
84.09.11, 11:44Відповідь на 7 від Гість: Світанок
Шановний Пане Вікторе, краще вишліть на email всю поему. Я маю добрі стосунки з головою Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Чорнобиль-Допомога" - Віктором Тупілко. Виставка "Пам'ять на життя" зроблена за його особистої фінансової підтримки (оформлення, транспорт).
Організація має центральний осідок не у Києві, а у Донецьку. При офісі створено музей "Смолоскип". Саме туди майстрині віддадуть свої вишивки з виставки. Вашу поему також бажано передати до музею, як це ми зробили з поемою Б.Скробута "На Київській землі".
morning7
95.09.11, 14:41
Дякую за інформацію. Ці скарби конче необхідно зберегти!
LudmylaV
105.09.11, 21:23Відповідь на 9 від morning7
Це - справа не тільки нашої держави. Там жили і творили Ганна Верес, Марія Приймаченко, Федір Приймаченко. Вони не покинулу свою Болотню. Загинули. Вишивка прийшла у той край не так давно. Років 100-150. А от ткання, різбярство, лозоплетення - традиційні по всій Україні - там зберігалося до того страшного 1986-го. Це ремесло треба рятувати. Пластик - красисо, зручно. Але чи корисно?
Дякую за увагу.