Знову Сирість країну гріє,І Холод тішить душу її.Чом чорноземи в піски перетворили?Валяємось, як ті свині, в багні...Що зробили з милозвучною мовою?Чому ж так з традиціями повелися?Держава - хвора, не звіть ви її здоровою,А згвалтували її Ненажери із товстими рильцями.Ще не здалась Україна! Ще ні!Не піддалась провокаціям,Затулила Правдою рот Брехні.Їй начхать на партії, фракції.По цимбалах їй та Політика,Вже і так забруднила весь люд,У парламенті коється містика.Іноземці запитають: "Ще...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Існують теорії, що смайли збіднюють писемну мову. І дійсно люди, що пишуть SMS, набирають тексти менш чітко формулюють свої думки, замінюючи текст на смайли. З іншого боку, за допомогою смайлів можна передати якусь дещицю емоцій. Але надмірна їх кількість, на мою скромну думку, зовсім не виглядає привабливо. Та і часто буває, що користувачі не можуть чітко...

Читати далі...

Розфарбовані всі в синій колір, Позшивались в людей їхні губи, Вже затихли Галас і Гомір, Вже одягнуті чорні костюми... Рот закритий стрічками білими... Ось такого чекали майбутнього?!!! По кутках люди виють слізьми біло-сірими, Бо не має в країні щось путнього... [Приєднана картинка] Схаменіться нарешті, вкраїнці!!! Об`єднайтесь!!! Воно того варте. І зніміть окуляри ті сині, Підніміться з колін! Нумо! Встаньте!!! Покажіть всю любов до країни, До тієї, що ніжно плекала. Хай...

Читати далі...

Володимир Забаштанський Україно, молюся за тебе, Як за матір гріховно-святу, За блакить твого вічного неба І за ниву твою золоту. Україно, молюся за славу, За твою непокору століть, За столицю твою златоглаву, Що по груди в тополях стоїть. Україно, молюся за мову, За божественну мову твою, І за вроду твою калинову, Від якої добрішим стаю. Україно, молюся за пам`ять Убієнних за волю синів І за тих, що у душах запалять Пломінь правди, щоб край наш заяснів. Україно, лише в...

Читати далі...

"Відпусти ти мене", - я благаю, Бо не можу плести життям далі. "Відпусти ти мене", - я вже прошу. Знаю, що в житті ти, напевно, хороший. "Відпусти ти мене", - я вже плачу, Бо не можу с тобою інакше. "Відпусти!!!". Я кричу, що є сили. "Відпусти ти мене сизокрилий!" "Відпусти... ", - я тобі вже шепочу, Залишитися друзями хочу. І я хочу літати, як птаха, Як птаха крільми тріпоче. Розумію, що ти - не невдаха І кохання...

Читати далі...

Життя - це дуже складна річ, яку потрібно створити так, щоб у неї самій повірити. На жаль, зараз на моєму серці, жодної надії, мрії, чи навіть віри, не має. У душі одна лиш пустота, порожнеча, немов стою я серед великої пустелі, не бачачи ні входу, ні виходу. Зараз перебуваю у такому стані, як щоденно місяць на небі. Така ж самотня серед великої тиші та темноти. Лиш іноді якась малесенька зіронька може потішити мій стан душі. Так холодно, що не відчуваю свого тіла. Осінь... я чекала від...

Читати далі...

Вони були одне з одним недовго, певний час, але спогади тривожать їхню душу й досі. Для неї він був перший, а для нього вона була ні першою, ні останньою, а черговою. Вона його кохала без тями: жалілась вечору, котились її сльози на плечі ночі, ранок зустрічав її привітно, а день змушував голосно сміятися. Більш ніхто його не буде так кохати, як вона! Вона – це втілення чогось прекрасного, чарівного. Вона подібна весні. Коли вона йде, то все оживає. Її хода така легка, як молекула щастя...

Читати далі...

Вельмишановні державні діячі, що поставлені на захист порядку і процвітання нашої країни! При розпаді Радянського Союзу, Україна почала нове життя, її громадяни, вже "вільної держави", сподівались, що ця ж "вільна держава" буде інтегрованою у світове співтовариство на рівних правах, наступе справжня демократія, досягне найвищого рівня розвитку культура. Пройшло 18 років... І де ж, скажіть на милість, це Все? Де хоч малесенька крихітка того, що обіцяли? Чому лише вміють...

Читати далі...

Рідний краю мій, гарний і величний, Чудовий для нас ти й незвичний. Ріднішого краю не бачила нині. Здаєшся великим маленькій дитині. Широкі поля і безкраї простори, Зелені рівнини й високі ті гори. Своєю красою вражаєш повсюди Дивуються навіть віддалені люди. Високі дерева, прекрасні квітки, Ромашки у полі і грають дітки. Соняшник влітку завжди розцвітає. Прекрасніше ніде у світі не має. І водні багатства чарують нам очі. Побувши у нас – не захочеш у Сочі. Україною наш край...

Читати далі...

Вірш, навіяний твором "Я (Романтика) М.Хвильового Мамо! Щиро, мамо, каюсь. За усі проступки, мамо, вибачаюсь. Я не знаю, мамо, що зі мною сталось І Добро і Зло в душі моїй змагалось. Нене, що ж мені робити? Як без тебе мамочко прожити? Я помилку визнав свою, мамо. Пізно зрозумів. Я знаю пізно уже стало. Ти моя Марія, ти моя кровинка… Й по щоці тече гірка сльозинка. До цих пір я чую ніжний запах, Коли ти рідненька поливали м’яту. У твоїх очах дві блищать сльозинки Працювала...

Читати далі...