Раскройся на встречу чувствам,

Впусти в своё сердце весну.

Позволь твоей жизни стать лучше,

Гони из души прочь хандру.

Не строй сам себе преграды,

В удачу и счастье поверь.

К унынию в плен не падай,

И солнцу открой настежь дверь.

Не бойся к мечте прикоснуться,

Она совсем  рядом с тобой.

Лишь стОит от спячки проснуться,

И лень смыть студёной водой.

Сними безразличия маску,

День новый с улыбкой начни.

Реальностью может стать сказка,

Лишь ты её не прогони!

Это то, чего не выразишь словами,

Это чистый океан без берегов.

Это тихий разговор сердцами,

Это неба благодатного покров.

Это глаз волшебное сияние,

Это боль и радость на двоих.

Это душ незримое слияние,

Это сердцем пишущийся стих.

Это ощущение полёта,

Это веры и надежды два крыла.

Это друг о друге нежная забота,

Это счастья светлая страна.

Это мир, где нет ни зависти, ни злости,

Это чудо, будоражащее кровь.

Этот дар на Землю ангелы приносят,

Это чувство называется Любовь!

Не знущайтеся над часом,

Не гнівіть свого життя.

І не бійтесь передчасно

Завтрашнього майбуття.

Не ридайте за минулим –

Нема в нього вороття.

Не живіть тим, що вже було,

Не впадайте в небуття.

Там так легко заблукати

Й залишИтись на роки,

Вік безглуздо коротати,

Проти течії плистИ.

А реальний час минає,

Не зважаючи на вас.

Він свій хід не зупиняє,

Озираючись щораз.

Він свої безцінні миті

Вам дарує без кінця,

Та чомусь для них закриті

Ваші душі і серця.

Маєте – не бережете,

Хто ж у тому винен вам?

Тут і зараз не живете,

Не цінуєте свій скарб.

Не втрачайте час даремно –

Не дуріть самі себе.

У тупик, де пусто й темно,

Ця дорога заведЕ.

І захочете вернути

Колись вбитий вами ж час,

Та можливості не буде,

Не воскресне він для вас!

І прозріють ваші очі,

Серце з болю закричить.

Бо воно змінити схоче

Хоч одну-єдину мить.

Ви могли, та не зробили…

Успіх поруч був не раз.

Пустоцвітом вік прожили,

Пізно вже… Зійшов ваш час.

Щоб душа не рвалась в муках,

Поки час ваш ще біжить,

Вслухайтесь в життя науку

І цінуйте кожну мить!

У серці, що кохає,

Народжується сонце,

Що світ весь зігріває,

Є щастя охоронцем.

У серці, що кохає,

Народжується пісня,

Над Всесвітом лунає

Мелодія велична.

У серці, що кохає,

Народжується світло,

Що душу повертає

В той край, де завжди літо.

У серці, що кохає,

Народжується ласка,

Така, що меж не має,

Як безкінечна казка.

У серці, що кохає,

Народжується ніжність.

Від неї розквітає

Серед зими підсніжник.

Кохання все здолає,

То дар великий Бога.

У серці, що кохає,

Є паростки Любові.

Наша доля у наших руках.

Шлях до мрії – душі устремління.

Як у клітці безкрилий птах –

Та душа, що не має терпіння.

То не доля така лиха,

Що в залежність від себе кидає.

А то тупість і лінь людська,

Що безвольні серця поглинає.

Бог свободу тобі дає,

Але ти обираєш кайдани.

Сто доріг у житті твоїм є,

Ти ж в депресіях тонеш роками.

І не винен у тому світ,

Що крім себе нічого не бачиш.

Твоє серце – неначе лід,

Не горить воно і не плаче.

Не впадЕ тобі манна до ніг

Й не простелиться кИлимом щастя.

В наріканнях змарнуєш свій вік,

Шлях до успіху більше не дасться.

Хто шукає, той вихід знайдЕ,

І хто стукає, тому відчинять.

Лиш під камінь лежачий вода не тече,

І пасивність нічого не змінить!

Сам це коло створив без початку й кінця,

Досить вже своє ЕГО жаліти!

Витри бруд невдоволення з свого лиця,

І почни вже нарешті ЖИТИ!

В цей день лютневий, в світлую годину

На землю Ангел із небес прилинув.

Господь в опіку душу йому дав,

А він із радістю служіння це прийнЯв.

Повів її він по життя дорозі,

Завжди він поруч – в радості й тривозі.

Від бід борОнить і упасти не дає,

Щодня наснаги й сили додає.

У долі випало твоЇй терпінь не мало,

Не один раз життя у крайності кидало.

Розчарування, втрати, біль ти зміг пройти,

Зумівши в серці щиру віру зберегти.

Нехай надалі тебе Ангел зберігає,

Господь любов’ю твоє серце зігріває,

Усе тепло твоє сторицею воздасть,

І все, що просиш ти в молитвах своїх, дасть.

А я тобі простори серця подарую,

У кольори кохання світ твій розмалюю,

Нехай сто літ тобі зозуля накує,

Я Богу дякую, що ти на світі є.

В світанкОвих променях веснЯних

РозчинЮ останки снів зимових.

І зустріну сонце у очах коханих,

З двох сердець сплету веселку кольорову.

Злину в небо піснею живою,

НаберУ в долоні зоряних краплинок.

Скарб небесний розділЮ з тобою,

Складу Всесвіт наш з двох половинок.

Ніжністю конвалії розквітлої

В переддень весни серця наповняться.

І Любов зорею передсвітньою

В нашій долі новим днем розгОрнеться.