Я хочу піти
- 18.12.12, 01:48
Залишайся темною смугою "прошлого" в мені. "Пошлого"? Ні, минулого...
Скільки часу тобі потрібно,щоб зібрати свої манатки? Я виганяю тебе зі своєї голови, зі свого життя, а ти збираєшся так довго, неначе пришелепкувата дурепа, у якої речей десь три шафи. Занадто довго. Я не витримую. Я колись спалю те все. Але не зараз. Покищо я боюся, щоб і ти не згорів...
Я бачу, як ти вагаєшся у своїх рішеннях, як ти не можеш обрати між двома варіантами.У ці хвилини мені ввижається ніж. Ним я розділюю тебе на дві частини. І роздаю тебе тим варіантам. І відчуваю себе душею праведника у тілі грішника. Як у Гете : "...часть силы той, что творит лишь добро, всему желая зла..." Тільки в мене навпаки, я ж бажаю добра тим двом варіантам. Чи зла тобі? Я заплуталася. Я часто плутаюся через тебе...
Надворі дощ. Я хочу піти на вулицю, перебути той час, поки ти забираєшся з мого життя. Але чомусь усі мої зонтики ти спакував у свої чорні діряві сумки і хочеш забрати їх з собою. Ну і нехай. Нехай вони завжди будуть з тобою, як і завжди на тебе ллє дощ. Мені не треба,я йду так.
Але чомусь ти мене не відпускаєш. Досі боїшся за моє здоров"я. Це мене страшенно виводить з себе. Ти виводиш мене з себе. І завжди залишаєш мене під табличкою "ідіотка". Відійти від неї не можу, бо дощ.Зонтики в тебе. І страх,що я промокну теж у тебе.
Швидше забирай свої речі...Мені обридла ця табличка.Я хочу піти.