...В наследство новому руководству Аграрного фонда от пр-ва Тимошенко досталось по описи 1,55 млн. тонн зерна. Согласно Закону «О государственной поддержке сельского хозяйства Украины», «с целью обеспечения продовольственной безопасности Аграрный фонд формирует государственный интервенционный фонд, который должен составлять не менее 1,2 млн. тонн зерна. Это — НЗ.» Излишек, если его можно так назвать, — 350 тыс. тонн — дирекция АФ могла реализовать. Конечно, по средневзвешенным ценам, но не ниже цены закупки, с учетом расходов на хранение зерна, его перевозку, погрузку-разгрузку. Собственно говоря, на это направлено и постановление Кабмина №98 от 3 февраля 2010 года «О реализации зерна государственного интервенционного фонда». Если руководствоваться этим документом, то цена тонны пшеницы первого класса должна составлять 1574 грн., второго — 1491, ходового третьего — 1313, ржи первого класса — 1177 грн., второго — 1075 и третьего класса — 937 грн. Какими показателями оперировали в АФ, можно только гадать. Если во втором квартале цена реализации тонны пшеницы первого класса со всей маркетинговой цепочкой составляла 1607 грн., АФ продавал ее по... 1210 грн. Убытки на тонне — 397 грн.! И так — по каждой позиции, по каждому классу зерна. Сплошные минусы! Пшеница второго класса — минус 338 грн., третьего — минус 227, рожь первого класса — минус 311, второго — минус 297, третьего класса — минус 252 грн. Читаю Закон «О государственной поддержке сельского хозяйства Украины». В нем четко сказано: «Размер минимальной интервенционной цены отдельного объекта государственного ценового регулирования не может меняться в течение установленного периода государственного ценового регулирования в отношении такого объекта...». с 4 июня по 21 июля — Аграрный фонд активно распродавал по дешевке «золотой» продовольственный запас страны. И не упоминавшиеся 350 тыс. тонн, на что имел полное право, а неприкосновенные 1,137 млн. тонн. Но даже с теми 350 тыс. могли поступить столь опрометчиво только люди не в своем уме. Ведь еще осенью из-за засухи аграрии вынуждены были перенести сроки сева озимых на октябрь. Перезимовка принесла почти 7 млрд. грн. убытков. Уже тогда погода предупреждала: приберегите зерно! Могут наступить и худшие времена... Но «синоптикам» из АФ виднее, и они продолжали сбывать зерно даже тогда, когда зерновая проблема в стране обнажилась до неприличия! Вы спросите: а что, предыдущее руководство Аграрного фонда не продавало зерно? Продавало! В прошлом году АФ реализовал 2,3 млн. тонн. Но и доведенное задание по формированию государственного продовольственного резерва АФ выполнил полностью: закупил по залоговым ценам 1 млн. тонн и 286 тыс. — по форвардным контрактам. Впрочем, деятельность фонда не ограничивалась куцым «купи—продай». Он предоставил сельхозтоваропроизводителям займы на сумму 753,6 млн. грн. под залог 1 млн. тонн зерна, реализовал 10 тыс. тонн солярки, пекарням — 428 тыс. тонн пшеничной и 69,4 тыс. тонн ржаной муки. Я готов опровергнуть еще одну отговорку. Мол, нынешняя распродажа зерна связана с «обновлением» запасов. После трех-четырех лет хранения зерно нужно обновлять... В том-то и дело, что нынешняя дирекция Аграрного фонда в первую очередь продавала прошлогодние намолоты, которые еще не успели даже слежаться. Причем пшеницу первого и второго классов, без которой не сформируешь помольные партии для выпечки социальных сортов хлеба! А теперь — собственно интрига. Как вы думаете, кому продал Аграрный фонд высококачественное зерно? Потерпевшей от наводнений Западной Украине? Жителям Черновицкой области, от имени которых глава облгосадминистрации Михаил Папиев просил выделить из Аграрного фонда или Госрезерва 20—25 тыс. тонн продовольственного зерна? Регионам, где основная масса зерна из-за неблагоприятных погодных условий не соответствует стандартным параметрам «продоволки»? Ни первое, ни второе, ни третье! А четвертое — коммерческим фирмам! 90% зерна из проданных 1,137 млн. тонн стали собственностью семи зернотрейдеров:  «Агропродэкспорт», «Интертрейдинг Украина», «Имперо-Фудз», «Волары-Экспорт», «Украинские аграрные инвестиции», «КийАгроПродукт» и «Серна». «А что же осталось в закромах АФ?» — спросите вы. Почти столько же, сколько имели право продать, — где-то в пределах 350 тыс. тонн! И ими ведомство планирует укрощать ценовые скачки на хлебобулочные изделия?! Руководство фонда свято верит в то, что махинацию с продовольственным запасом оно провело шито-крыто, и продолжает оперировать несуществующими объемами. Генеральный директор АФ Александр Маренец со своим заместителем Александром Лавринчуком буквально неделю назад убеждали, что фонд располагает достаточными остатками зерна урожаев 2007—2009 годов в объеме 1,1 млн. тонн и в ближайшие два-три месяца сформирует необходимый запас. Этими обещаниями пусть кормят президента, премьера, аграрного министра, которому подотчетны, а также маленьких и средних украинцев, в жилища которых вместе с подорожанием газа и коммунальных услуг постучит и подорожавший хлебушек. Может, они еще верят, я — нет! Потому что работники Госказначейства, скрупулезно отслеживающие финансовые потоки, подтвердили: именно в упомянутый полуторамесячный период торгов на счета Аграрного фонда поступило 1,233 млрд. грн. Список компаний-покупателей, объемы, суммы... За пшеницу — 1,128 млрд., что соответствует 1 млн. 1,452 тыс. тонн, и 105 млн. грн. — за рожь, что эквивалентно 136 тыс. тонн. Итого — 1,137 млн. тонн. И в заключение — о персоналиях. Без них никак! Государство должно знать зерновых героев! И министр аграрной политики Николай Присяжнюк — прежде всего, поскольку за руководящий костяк отвечает лично он. Итак, 17 мая Кабмин назначил генеральным директором Аграрного фонда Александра Маренца. Кстати, это уже третье его хождение в эту структуру. Первое, в 2006 году, на должности первого зама, закончилось увольнением, которое напрямую связывают с исчезновением из Аграрного фонда 2,5 тыс. тонн сахара. Но Александр Юрьевич, по мнению приближенных, только статист. Главный же генератор — Александр Лавринчук. По приказу Аграрного фонда от 30 марта с.г. Александр Лавринчук как заместитель генерального директора временно исполнял обязанности генерального. Но после двух недель приставка вр.и.о. ему надоела, и он собственноручно издал приказ: «...приступаю к выполнению обязанностей генерального директора Аграрного фонда…» Причем задним числом...

Полностью: «Воры во власти» (Владимир Чопенко «Зеркало недели» №30, 21 августа 2010 ) http://www.zn.ua/newspaper/articles/60889.html#article

Программа "Акценты", которая вышла в субботу, 29 января. Она посвящена тем самым спецавтомобилям "Opel-Combo", которые вот уже больше года используются медработниками в сельских районах, автомобилям, которые стали поводом для очередного уголовного дела против Юлии Тимошенко.

-------------------------- Юле нужен адвокат который сможет доказать что Опель на пробеге на 100 тысяч км за время гарантийного пробега по экономии средств на ГСМ экономит половину цены самого авто. Автомобиль полностью адаптирован для сельской местности. Это крепкий и надежный автомобиль, с хорошей проходимостью зимой, дачный вариант. Пусть адвокат запросит технические данные авто и ходатайствует о приобщении к делу. А еще лучше подключить специалистов завода Опель: они расскажут тупарям ГПУшникам на всю Европу что это за авто, заодно будет дополнительная реклама концерну Опель. (Юрий Харьковчанин, комментарий на УП) ---- На жаль, штаб Юлії Володимирівни відчутно не доробрляє у цьому напрямку, бо листів подяки за ці машини можно було б назбирати значно більше, якби Штаб БЮТу офіційно звернувся до населення з проханням надсилати такі листи. 

Лидер фракции ПР в парламенте Александр Ефремов утверждает, что поднимая пенсионный возраст власть идет на встречу пожеланиям бюджетников.

Тигипко собрался за деньги пенсионеров приватизировать государственные Ощадбанк и Укрэксимбанк

«Мы рассматриваем даже такой вариант. Например, с введением второго уровня пенсионного обеспечения, начинаем приватизацию государственных банков. А Пенсионный фонд становится акционером того же Ощадбанка или Укрэксимбанка, – заявил чиновник. – Таким образом, с одной стороны на капитализацию этих банков из Госбюджета не придется тратить деньги, а с другой – Пенсионный фонд будет иметь превосходные активы, которые со временем смогут приносить и неплохие дивиденды и приносить дополнительные поступления. Да и с дефицитом в Пенсионном фонде легче будет бороться. Мы сейчас работаем над этим вопросом…»

http://censor.net.ua/ru/news/view/152227/tigipko_sobralsya_za_dengi_pensionerov_privatizirovat_gosudarstvennye_oschadbank_i_ukreksimbank

Прокуратура і СБУ змушують лікарів лжесвідчити проти уряду Юлії Тимошенко.

Про це повідомляє прес-служба Кіровоградської обласної організації партії "Батьківщина".

"Прокуратура та СБУ змушують голів сільрад та головних лікарів лікарень, які у січні-лютому 2010 року отримали машини "Опель-Комбо" для обслуговування сільського населення, підписати документ про те, що ці автомобілі є контрабандою", - сказано у повідомленні.

За даними прес-служби, до Новоукраїнської районної прокуратури та до Служби безпеки України викликалися голови сільських рад та головні лікарі лікарень.

"Людей змушували підписати "документ", в якому, крім відомостей про факт отримання транспорту, говорилося і про те, що машини "Опель-Комбо" є контрабандою. Після тиску, погроз і шантажу, головні лікарі змушені були підписати запропонований папір, хоч насправді вдячні Уряду Юлії Тимошенко за отримані машини", - наголошується у повідомленні

http://www.pravda.com.ua/news/2011/01/24/5827362/

Трудовой кодекс. Предоставление отпусков

согласно ст. 169 Трудового кодекса о предоставлении работнику отпуска работодатель обязан выдать приказ (распоряжение), основанием для которого является письменное заявление работника. В случае, если приказ (распоряжение) о предоставлении отпуска не выдан, работник не имеет права на свое усмотрение определять день начала отпуска. Таким образом, несмотря на согласованный работодателем и работником график отпусков и поданное работником письменное заявление о предоставлении отпуска в сроки, указанные в графике, работник может оказаться в ситуации, когда работодатель не издает приказ об отпуске и фактически блокирует возможность использования работником предусмотренного Конституцией Украины права на отдых, несмотря на то, что в соответствии с другой статьей (ст. 184) Трудового кодекса выполнение графика является обязательным как для работодателя, так и для работника, а согласно Закона Украины "Об отпусках" (ст. 10) работодатель обязан письменно уведомить работника о дате начала отпуска не позднее, чем за 2 недели до установленной графиком даты.

Некоторые положения Трудового кодекса, которыми регулируется вопрос предоставления и использования ежегодных трудовых отпусков можно рассматривать как снижение уровня гарантий трудовых прав работников. В частности, работодатель наделяется правом одновременного предоставления отпуска всем работникам (большинству работников) предприятия или его структурного подразделения, если характер деятельности предприятия лишает возможности предоставления отпуска работникам в разное время с учетом их интересов и иных обстоятельств. Иными словами, работник может быть лишен права в полной мере распорядиться своим правом на отпуск по собственному усмотрению, что противоречит другим нормам Трудового кодекса. Возможным решением в такой ситуации может быть обязательное предупреждение работника в письменном виде при приеме на работу об упомянутых условиях предоставления отпуска.

Кроме того, в сравнении с действующим КЗоТом, Трудовой кодекс не учитывает права на социальный отпуск одиноких матерей (родителей) или лиц, которые усыновили ребенка. Также в Трудовом кодексе исключено положение о компенсации проезда на учебу в случае обучения без отрыва от производства. Такое изменение может считаться обоснованным, так как эти затраты не относятся непосредственно к деятельности работодателя.

Период отпуска не включается в стаж работы, дающий право на отпуск. (До сих пор включался).

Отпуска без сохранения заработной платы

Трудовой кодекс позволяет работодателю временно приостанавливать работу отдельных структурных подразделений или юридического лица в целом с предоставлением работникам по их согласию отпуска без сохранения заработной платы или с частичным ее сохранением на срок до двух месяцев — с целью избежать массовых увольнений работников в связи с сокращением. При этом работодатель должен учесть предложения выборного органа первичной профсоюзной организации (профсоюзного представителя).

До 3 месяцев увеличивается срок отпуска без сохранения заработной платы по заявлению работника, тогда как согласно КЗоТу этот срок не может превышать 15 дней в году.

http://ubr.ua/labor-market/ukrainian-labor-market/trudovoi-kodeks-predostavlenie-otpuskov-74773 

Минимизация социальных расходов позволила Киеву выполнить одно из ключевых требований кредиторов: сократить дефицит бюджета до 3% ВВП, пишет Comments.ua.

Как указывает издание, ключевыми социальными вопросами в бюджете-2011 стало уменьшение дефицита Пенсионного фонда и малозаметное повышение социальных стандартов - минимальных зарплаты, пенсии и прожиточного минимума. Официально сократить кассовый разрыв ПФ собирались за счет введения с 1 января единого социального взноса и реализации пенсионной реформы. Однако даже самые смелые расчеты экспертов показывали: внедрение единого социального взноса сэкономит для ПФ копейки, а повышение пенсионного возраста для женщин до 56 лет к концу 2011 года и ограничение максимального размера пенсионной выплаты 12 прожиточными минимумами для нетрудоспособных даст экономию не более 1,5 млрд. грн.

При этом дефицит самого ПФ предстояло сократить с 26 до 18 млрд. грн., а еще 33,8 млрд. грн. в 2010 году тратилось непосредственно из госказны на покрытие специальных выплат военным, силовикам, судьям и прочим льготным пенсионерам. На бумаге дефицит ПФ в 2011 году действительно урезали до 18 млрд. грн., но вот «специальные» расходы для льготных пенсионеров выросли на 6,7 млрд. грн. Это значит, что финансирование налогоплательщиками пенсий депутатов, прокуроров и т.д. будет продолжаться фактически на том же уровне, что и в 2010 году. Получается, дефицит сократили лишь формально, отмечает Comments.ua.

Но главная манипуляция с цифрами в другом, продолжает издание. «Доходы Пенсионного фонда считались исходя из завышенного фонда оплаты труда в экономике. Правительство заложило этот показатель на уровне 390 млрд. грн. в 2011 году - на 15% выше, чем план 2010 года. Соответственно, на 15% формально должны вырасти доходы ПФ. Однако по факту за десять месяцев фонд оплаты труда достиг всего 240 млрд. грн. По самым оптимистичным оценкам конец года «закроется» на отметке 310 млрд. грн. Это значит, что ПФ недополучит 13-15 млрд. грн. То есть фактический дефицит может достичь 70 млрд. грн.», - объяснил суть манипуляции экс-первый заместиель министра труда и соцполитики Павел РОЗЕНКО.

Эксперты Comments.ua указывают, что с повышением уровня всевозможных стандартов и выплат тоже не все так гладко. Базовые показатели - уровень минимальной зарплаты (к концу года составит 1004 грн.) и прожиточного минимума (953 грн.) - решили повышать в течение года не пять раз, как в 2010-м, когда накануне местных выборов нужно было показать заботу власти об электорате, а четыре. Размер повышения не перекроет ни планируемую инфляцию (6,6-6,7%), ни прогнозный рост цен (8,7%). Последний показатель независимые эксперты называют немотивированно оптимистичным. Учитывая планы Кабмина поднять цены на газ и электроэнергию, а также повысить акциз на бензин в связи с отменой транспортного сбора, по их оценкам, необходимо было закладывать рост цен как минимум на 10%.

Не нашлось в законе о госбюджете и места для обещанного Президентом Виктором ЯНУКОВИЧЕМ повышения размера помощи при рождении ребенка до 25, 50 и 100 тыс. грн. соответственно за первого, второго и третьего наследника. Сохранены действовавшие в 2010 году нормы о выплате 22, 45 и 90 прожиточных минимумов (около 21, 43 и 86 тыс. грн.), отмечает Comments.ua. http://gazeta.comments.ua/?spec=1294991620&sart=1294992235 Эксперт: Пенсионная реформа провалится без повышения зарплат

Без повышения зарплат в Украине, провести пенсионную реформу будет невозможно. Об этом в ходе сегодняшней пресс-конференции рассказал бывший первый заместитель министра труда и социальной политики Украины Павел Розенко.

"При средней заработной плате в Украине на уровне 2400 гривен пенсия, очевидно, не может быть выше того уровня, который мы имеем на сегодняшний день", - считает он. В связи с этим, по его мнению, для успешного проведения Пенсионной реформы, слудует повысить размер заработных плат в 1,5-2 раза.

"Стоимость рабочей силы в Украине занижена, как минимум, в 2,5-3 раза, но уровень ВВП, который сегодня есть у государства, позволяет абсолютно безболезненно увеличить заработную плату в нашей стране не меньше, чем в 1,5-2 раза", - уверен Павел Розенко.

По его мнению, для этого нужна лишь политическая воля и подготовленная экономика.

http://ubr.ua/ukraine-and-world/power/ekspert-pensionnaia-reforma-provalitsia-bez-povysheniia-zarplat-70410

============= "От себя" Суть пенсионной реформы–лишить пенсионеров законно заработанных ими денег, посадить всех, кроме чиновников и спецпенсионеров, на минимальную пенсию (750 грн) Повышение пенсионного возраста НЕ самое страшное в этой реформе: 1.Учет заработков будет только после июля 2000 года (когда возраст такой (женщинам за 45, мужчинам за 50), что на приличную работу не устроишься, так это еще и кризисные годы). И это цинично прикрывается заботой о людях. 2. Увеличение страхового стажа для назначения пенсии в МИНИМАЛЬНОМ размере с 20 лет для женщин и 25 лет для мужчин, до 30 и 35 лет. Таким образом, увеличение порога страхового стажа на 10 лет автоматически повлечет за собой уменьшение начислений за стаж и др.надбавок, в итоге люди дополнительно потеряют до 10% от своих нищенских пенсий. 3. Определение среднего заработка по стране для начисления пенсии исходя не из 1-го последнего года, а из трёх. 4. Также по ныне действующему закону, надбавку за сверхнормативный стаж приплюсовывали сверх минимальной пенсии по возрасту, что увеличивало размер пенсионной выплаты. Теперь ее «спрячут» в сам размер минимальной пенсии. Точно так же «спрячут» обещанные 2,5% надбавки женщинам. Исходя даже из этих перечисленных причин, человеку труда, который создаёт все материальные ценности, светит минимальная пенсия (750 грн.). НИКАКОГО ОБСУЖДЕНИЯ РЕФОРМЫ НЕТ , просто разъясняют, что мы нагло залезем вам в карман, так необходимо. Так какой смысл работать и платить налоги? Если примут ТАКУЮ реформу многие УЙДУТ В ТЕНЬ. Лучше получать больше в конверте, все равно пенсия всем «светит» минимальная.

Очередная ложь премьера Азарова

12/01/2011 Премьер-министр Николай Азаров заявляет, что по состоянию на 1 января 2011 года на едином казначейском счете находится более 24 млрд гривен Как сообщили "Комментариям" в пресс-службе КМУ, об этом глава правительства заявил в среду, 12  января, открывая заседание Кабинета Министров. «Остаток средств на казначейских счетах на 1 января 2011 года составил более 24 млрд. гривен - приблизительно в 20 раз больше, чем по состоянию на 1 января 2010 года», - отметил Азаров. Вместе с тем премьер-министр отметил: эти запасы полностью отвечают текущим потребностям государства и позволяют выполнять бюджетную роспись.

На самом же деле, на едином казначейском счету средств в 10 раз меньше, чем хвастается глава правительства. Госказначейство обнародовало состояние единого казначейского счета на начало года.  Согласно этим данным, по состоянию на 1 января, на госсчету находилось 2,7 млрд гривен. За декабрь уменьшение средств на ЕКС составило 8,2 млрд гривен. http://treasury.gov.ua/main/uk/publish/article/141568

Хто годує Україну: міф і реальність Присвячується "блакитним годувальникам"

Ще від часу проголошення незалежності окремі політичні сили активно почали формувати міф про те, що Україна складається з двох нерівноправних частин. Одні регіони активно працюють і заробляють гроші для державного бюджету, а інші живуть за їхній кошт. Ця концепція набула свого розвитку в роки електорального поділу та протистояння «голубих» і «помаранчевих» і донині продовжує визначати світогляд значної кількості громадян. Особливо полюбляють похизуватись своєю зверхністю представники Донбасу. Донецька команда, основу якої становлять бізнесово-олігархічні кола, котрі акумулювали свої багатства, експлуатуючи промислових робітників Сходу, не забуває час від часу нагадувати, хто кого утримує. Так, нещодавно Вадим Колесніченко порекомендував всім мешканцям Західної України з повагою ставитись до Сходу, тому що той їх фінансує і утримує. Роки радянської, а потім — регіональної пропаганди сформували у багатьох мешканців Сходу та Півдня хибну думку про свою визначну місію, яка полягає в прогодуванні «бідної Західної України». Між тим, аналіз деяких економічних індикаторів, не кажучи вже про різницю у зовнішньому вигляді населених пунктів різних регіонів країни, змушує засумніватись у правдивості таких тверджень. Щоправда, апологети заможних південно-східних областей можуть відштовхуватись у своїх судженнях, взявши за основу цифри валового регіонального продукту. Дійсно, за цим індикатором спостерігається лідерство кількох областей Сходу. Проте пальма першості належить столиці. У 2008 р. валовий регіональний продукт Києва становив 169,6 млрд грн. Тоді як у Донецькій області ця цифра становила 117,6 млрд грн, а в Дніпропетровській — 104,7 млрд грн. Слабшими виглядають позиції Харківської області — 59,4 млрд грн, Одеської — 47 млрд грн, Луганської — 43 млрд грн, Запорізької — 42,4 млрд грн. Львівська область йде за ними з цифрою 35,5 млрд грн. Якщо ж аналізувати ситуацію за рівнем ВРП на одну особу, то лідерство так само належить Києву: 61592 грн 2008 року. Для порівняння, у наступної за позицією Дніпропетровської області показник менший удвічі (30 918 грн). ВРП на одну особу для більшості західних і центральних областей нижчий за середній по Україні, а це — 20495 грн. Щоправда, в цій категорії опинились АР Крим, Севастополь, Херсонська, Луганська, Миколаївська і навіть Одеська області. Інакшою виглядає картина при аналізі надходжень в загальний фонд держбюджету у розрахунку на одного мешканця. На першому місці тут зовсім не регіони, які полюбляють акцентувати увагу на своїй визначній ролі донорів української економіки. У 2009 р. найвищий показник збору платежів у держбюджет з однієї особи зафіксовано в Полтавській області — 3597 грн друге місце посіла Харківська область — 3215 грн, а третє — Чернігівська (2379 грн). Безумовним лідером серед адміністративних одиниць є Київ — 13 383 грн. У Донецькій області цей індекс сягнув 1572 грн, а у Луганській — скромні 858 грн. Для порівняння, Львівська область з кожного мешканця у загальноукраїнський бюджет-2009 відправила 1202 грн. За логікою речей, регіони, які утримують країну, не мали б отримувати дотацій з державного бюджету. В дійсності, наприклад, Донбас щороку поглинає мільярди гривень. Тобто віддані кошти у бюджет країни повертають йому ж у вигляді дотацій та субвенцій. І виною всьому вугільна промисловість краю, яка є збитковою та потребує підтримки держави. Якщо аналізувати поверхово, то стан справ для основних «годувальників» країни виглядає не надто погано. У бюджеті-2010 була запланована дотація місцевим бюджетам Донецької області у розмірі 1837 млн грн, Луганської — 1912 млн грн. Це серйозні, але не повні суми, оскільки вони не враховують додаткового фінансування вугільної галузі. Дотації ж для інших областей на 2010 рік переважно знаходяться в цих межах. Проте за рівнем міжбюджетних трансфертів (а це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого) для населених пунктів рекордсменом в Україні стало місто Макіївка. Туди з державної казни планувалося спрямувати 222,4 млн грн. Для порівняння, у Львів має надійти 9,5, в Івано-Франківськ — 46,6 у Луцьк — 79,8, у Тернопіль — 100,4 млн грн. Загальне тло в боротьбі за право називатись фінансовими благодійниками України Донбасу псує його основна гордість — вугільна галузь. Дотації на неї цілком нівелюють податковий внесок областей у загальний фонд держбюджету. Збитковість вугільних підприємств зросла з 1,5 млрд грн 2004 року до 6,9 млрд грн 2009 р. Собівартість тонни вугілля майже вдвічі перевищує її ціну на ринку. Закриття ж неприбуткових шахт загрожує існуванню великої кількості населених пунктів з моногалузевою промисловістю. Для того, щоб втримати вугільну галузь на плаву, уряд щорічно змушений вдаватись до її фінансової підтримки. Розмір такої дотації з бюджету у минулому році досяг 10,8 млрд грн, що перевищує 3% державного бюджету України. Оскільки майже всі чинні шахти зосереджені на Донбасі, це автоматично перетворює регіон з фінансового донора у акцептора. Мало того, розроблена програма розвитку вугільної промисловості передбачає до 2015 р. вкласти у галузь ще майже 50 млрд грн. Якщо у січні–серпні цього року до місцевих бюджетів Львівської області надійшло 2,06 млрд грн дотацій вирівнювання з державного бюджету, то за дев’ять місяців поточного року до місцевих бюджетів Донецької області з держбюджету вже надійшло 4,03 млрд грн. Високий рівень валового регіонального продукту та податкових надходжень у держбюджет для кількох областей Півдня та Сходу пояснюється дуже просто: наявністю великих металургійних підприємств та функціонуванням вугільної промисловості. Однак чи забезпечують вони краще життя мешканцям цих регіонів, дозволяючи навіть утримувати і годувати всю країну? На тих же гігантах металургії України працює близько 500 тис. робітників. Середня продуктивність їх праці становить 250 тонн за рік. Тоді як у Європі на невеликих екологічно чистих підприємствах у сфері металургії один працюючий виробляє 3500 — 4000 тонн. Виникає проблема: або залишати поточний стан справ, або радикально модернізувати морально застарілу галузь. Але це загрожує звільненням сотень тисяч працівників та соціальними катаклізмами. В результаті металургійна промисловість перебуває у пастці сировинної відсталості, зайвих потужностей і зажерливості своїх власників. Статистика свідчить, що розмір інвестицій в Донецьку область сягнув 1,58 млрд грн, тоді як Донецька область інвестувала за кордон 5,9 млрд грн. Цікаво, що інвестори з Донбасу особливий інтерес виявили до Кіпру. Цей офшор посідає безумовне лідерство за сумою вивезених з шахтарського краю коштів. Поки олігархи збирають надприбутки, які успішно вивозять за кордон, місцеве населення потерпає від жахливої екології та інших соціальних проблем. Так, середня тривалість життя у Донецькій області на 5 років менша, ніж в Західній Україні. Крім того, південно-східні регіони лідирують у сумній статистиці за кількістю наркозалежних та ВІЛ-інфікованих. Виникає питання: якщо життєвий рівень населення там значно вищий і ці області не вражені «хворобою націоналізму», тоді чому ж там такий високий рівень проблем соціального характеру? Однак основний удар по самолюбству теоретиків про «кормління» України завдає ситуація з продовольством. Виявляється, що більшість регіонів Півдня та Сходу катастрофічно відстає від Західної України за виробництвом основних видів продуктів харчування. Виходить, що багаті регіони не здатні прогодувати себе, забезпечивши власними виробничими потужностями навіть прожитковий мінімум. Таким чином, без споживання продуктів з інших областей держави вони просто приречені на голодне існування. Згідно із затвердженою Кабміном нормою набору продуктів харчування на одну працездатну людину, за рік треба споживати 123,4 кг зернових та зернобобових культур, 95 кг картоплі, 110 кг овочів, 53 кг м’ясопродуктів, 148,5 кг молочних продуктів та 220 яєць. Єдине, чим можуть похвалитись південно-східні області — це виробництвом яєць. Батьківщина Януковича за минулий рік досягла за цим показником 1,6 млрд штук, або 358 яєць на одного мешканця. В Луганській області цифри трохи скромніші — 707 млн та 306 штук відповідно. Проте за іншими індикаторами Захід впевнено випереджає Схід. Наприклад, у 2009 р. Львівська область виробила 157,2 тис. тонн м’яса (61,7 кг на людину), 682,9 тис. тонн молока (267,8 кг), 822, 6 тис. тонн зернових та зернобобових культур (322,5 кг), 1504 тис. тонн картоплі (589,8 кг), 412 тис. тонн овочів (161,5 кг). Як бачимо, за всіма показниками область впевнено випереджає норми прожиткового мінімуму. Індикатори для Тернопільської, Івано-Франківської, Волинської та Рівненської областей теж суттєво вищі за затверджені стандарти і випереджають статистику Сходу і частково Півдня. А це дозволяє вести мову про експорт надлишкової продукції у регіони, де її не вистачає. Годувати ж доводиться Донецьку, Луганську області, а іноді — й інших представників південного сходу. Виробництво сільськогосподарської продукції в зазначених регіонах не дозволяє їм повністю задовольнити свої потреби. Так, у Донецькій області на одного мешканця виробляється лише 21,7 кг м’яса, 80,8 кг молока, 96,6 кг овочів. Схожий стан справ у Луганській області, де м’яса припадає лише 24,9 кг на людину, що у 2,5 разу менше, ніж у Львівській області. Також Луганська область поступається Львівщині за іншими даними: виробництвом молока у 2 рази, картоплі — у 3,5 разу, овочів — у 1,5 разу. Не кращий стан справ для «регіонів-годувальників» виглядає і порівняно з Волинською чи Тернопільською областями. Таким чином, теорія про окремі працьовиті та багаті регіони України, які лише те й роблять, що віддають зароблене іншій частині держави, не витримує критики і є нічим іншим, як створеним та розкрученим міфом певних політичних сил. Петро Герасименко Джерело: ZAXID.NET 2010 рік

Хто в Україні «всіх годує». Імпровізований рейтинг Багаторічні волання української влади про неабияку, найголовнішу, найперспективнішу роль індустріального виробництва – це лише блеф та дурість, що ґрунтуються на совковому менталітеті. Скільки існує Незалежна держава, стільки й чуємо, що треба запускати заводи. Ті, хто рве на собі сорочки, стогне за втраченим радянським промисловим потенціалом, який, окрім оборонного комплексу, нічого насправді забезпечити ніколи не зміг, щонайменше виславляють себе ретроградами, котрі нібито щиро бажають так розвинути економіку країни, щоб вона нарешті (!) повернулася років на вісімдесят назад.

У тридцятих роках минулого століття світова економіка справді базувалася на великих заводах. Якщо представники влади думають, що з тих часів нічого не змінилося, то їх виборцям – народові – варто нарешті замислитися над їх інтелектуальним рівнем. Якщо вони брешуть нам про те, що схід зі своїми металургійними комбінатами годує цілу Україну, то нам варто запідозрити, що влада або зовсім не обізнана у тому, як сьогодні працює економіка України, або ж, скоріш за все, вони мають плани нас якнайшвидше винищити бідністю, яка завжди супроводжується хворобами, алкоголізмом та іншими стандартними для зубожілого суспільства явищами, які невпинно зменшують середню тривалість життя.

 Зрештою, волаючи про потребу підтримувати виробництво, вони й не спростовують того факту, що вітчизняна індустрія відіграє в економіці України дедалі меншу роль. Вочевидь, влада вже нас зовсім за дурнів вважає, коли думає, що ми не здатні співставити дані, виголошені її ж представниками у різних виступах. Далі, спираючись на статистику, оприлюднену, зокрема, і «непопулярним реформатором» Сергієм Тігіпком, спробуємо скласти невеличкий рейтинг «головних годувальників» України та проаналізувати, як влада сприяє чи заважає їм розвиватися. Отже:

1-ше місце. Експорт продукції сільського господарства – 9,5 млрд. доларів. Цього року з ініціативи Януковича та Азарова з вигаданих причин були поставлені жорсткі перепони для вивезення збіжжя за кордон. Країну пробували лякати неіснуючим неврожаєм та можливою нестачею хліба. В результаті галузь опинилася на межі банкрутства. Хоч, за висновками різних експертів, Україна, яка вже є одним з головних постачальників зерна на світовий ринок, у подальшому може посісти тут провідне місце та заробляти стільки, що росіяни зі своєю нафтою та газом нам тільки заздритимуть.

 2-ге місце. Грошові перекази трудових мігрантів в Україну – від 5  до 8 млрд. доларів (тільки за офіційними даними). Те, що люди сьогодні вимушені шукати роботу за кордоном, звісно ж, - недобре. Але те, що влада палець об палець не вдарила, аби захистити їх – просто ганьба. Між іншим, йдеться про долю мільйонів громадян України, які з сумом дивляться у майбутнє, бо через недолугу зовнішню політику всіх без винятку українських урядів їхні заробітки невдовзі можуть увірватися.

3-тє місце. Експорт продукції хімічної промисловості – 3,5 млрд. доларів. Оскільки це вже промисловість, оскільки нею володіють олігархи, котрі мають в кишені також і свою частинку влади, тут вам і пільги, тут вам і плани розвитку. Не біда, що хімічна промисловись, м’яко кажучи, не дуже екологічна. Й не страшно, що через зміну кон’юнктури на світових ринках вона з цілком об’єктивних причин час від часу доходить до межі банкрутства. До всього, за оцінками фахівців, потенціал зростання збуту на світовому ринку вже вичерпаний і надалі він буде зменшуватися через неконкурентоспроможність української промисловості у порівнянні з китайською. Але її підтримуватимуть бюджетними грішми, і все! За неї, рідну, віддадуть росіянам Севастополь, аби лише хоч трохи ціни на імпортний газ зменшити. Попри все ціни не зменшились? Треба ще щось віддати, бо це ж – промисловість!

4-те місце. Експорт продукції металургії – 2,8 млрд. доларів. Ситуація точнісінько така ж, як і з хімією.

5-те місце. Запозичення від Міжнародного валютного фонду – 1,5 млрд. доларів. Саме таким є останній транш позики. Не зважаючи на те, що ті гроші доведеться невдовзі віддавити з відсотками, а також на те, що при хоч трохи мудрішому господарюванні Азарова без них взагалі-то можна було обійтись (порівняєте наведені цифри), заради кредиту МВФ в Україні (принаймні, вони так кажуть) по суті, заморожуються зарплати і пенсії, збільшується пенсійний вік, зростають тарифи на житлово-комунальні послуги, нищиться дрібний і середній бізнес. І це тільки початок, то ж МВФ колись ще пару копійок Януковичу пообіцяє…

6-те місце. Експорт програмного забезпечення – 1 млрд. доларів (тільки за офіційними даними). Сам Тігіпко визнає, що насправді в країні працюють близько 200 тисяч програмістів-комп’ютерників, які продають свій продукт за кордон. Оскільки ж податкова система в Україні чи не найгірша в світі, а новий податковий кодекс остаточно її робить схожою за закон геноцид євреїв у гітлерівській Німеччині, більшість програмістів працюють у тіні і не збираються з неї виходити ні за яких обставин. Тож насправді невідомо, чи вони всі докупи заробляють мільярд доларів на рік, 10 чи 20 мільярдів? Зрештою, у своєму виступі Тігіпко лише вказав, що тут є резерви і для економіки, і для наповнення бюджету. Але чомусь цей автор податкового кодексу не показує високотехнологічній галузі перспектив для розвитку у легальному секторі. Мало того, його ж колеги по уряду – Азаров та Табачник – не раз висловлювалися з приводу того, що у нас, мовляв, надто вже багато людей з вищою освітою – треба менше, бо вже нема кому з лопатою працювати і за старим верстатом стояти. Ну що тут скажеш? Вони ж бо великі мудригелі.

Василь Іванців

Кошторис Луганської області на 2011 рік

У ході останньої передноворічної сесії Луганської облради, що відбулася 30 грудня 2010 року, було затверджено бюджет Луганської області на 2011 рік. Згідно з рішенням депутатів, у 2011 році прибутки обласного кошторису заплановано в розмірі 3 млрд. 197 млн., 983.5 тис. грн., а витрати – 3 млрд. 204 млн. 667,5 тис.Це в черговий раз показує, що Луганська область є дотаційною, як і минулого 2010 року.Згідно з документом, наступного року на 7% планується номінальне збільшення обсягів промислового виробництва, Проте де-факто, з урахуванням обсягу інфляції в 10 % , заплановане зростання на 7% обертається реальним падінням виробництва на 2% .Освіта, охорона здоров‘я , спорт, так і залишились статтями-жебраками.

Генеральному прокурору України В. Пшонці, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини Ніні Карпачовій, Старшому слідчому ОВС України в Івано-Франківській області ххххххх ЗВЕРНЕННЯ Мене, Лабайчука Василя Івановича, було затримано в с. Красносільці Збаразького району Тернопільської області 9 січня 2011 року без жодних пояснень та складання протоколу про затримання. Після цього мене почергово доставляли до Збаража, Івано-Франківської області, потім – до Запоріжжя, де мене без адвоката допитували працівники МВС та СБУ. Коли я запитував, чи можу я отримати допомогу адвоката, ці працівники говорили: «Адвокат тобі не потрібний» й примусили підписати заяву про це. Лише на десятий день зо дня затримання мені дозволи зателефонувати моєму батькові, щоби повідомити його де я та що зі мною. 19 січня 2010 року мене доставили до Жовтневого райсуду міста Запоріжжя, де певний час тримали в спеціальному приміщенні під охороною. Потім мене примусили поставити свій підпис про ознайомлення з документом під назвою «Постановление» Цей документ виконаний не українською мовою, яка є моєю рідною. З цього документу я ледь зрозумів, що суддя Свєтліцкая В.Н. «избрала» для мене «меру пресечения» – «содержание под стражей в СИЗО г. Запорожья». В якості обґрунтування цього рішення суддя зазначила: «судом установлено, что «Лабайчук В.И. не имеет постоянного места жительства на территории г Запорожья и Запорожской области, совершил преступление средней тяжести, наказание за которое предусматривает лишение свободы на срок до 4-х лет, преступление совершено группой лиц и в силу того, что следствием на данный момент не установлен весь круг лиц по данному делу и их местонахождение, дает суду основание полагать, что, находясь на свободе, Лабайчук В.И. может воспрепятствовать установлению истины по данному уголовному делу, непосредственно воздействуя на свидетелей по данному делу, скрыться от органов досудебного следствия и суда, а также может вновь совершить преступление». При цьому в «постановлении» судді записано: «выслушав пояснения подозреваемого Лабайчука В.И…» Це є брехня. Мені не було надано можливости перебувати в залі судового засідання, коли суддя Свєтліцкая «избирала» для мене «меру пресечения». Як також не було забезпечено участі адвоката при цьому. Але, всупереч «постановлению», мене до «СИЗО» не доправили й до цього часу продовжують утримувати в приміщенні Заводського райвідділку МВС міста Запоріжжя, в приміщенні, яке в народі охрестили «абізьяннік». При цьому у мене немає ані належної білизни, ані предметів особистої гігієни. Їжу мені надають раз на добу, а часом раз на дві доби. Говорячи про це, я не скаржуся, але констатую факти, як вони є. Лише 20 січня 2011 року приблизно о 16:30 до мене допустили адвоката Віктора Ніказакова. На вимогу адвоката надати належне по закону конфіденційне побачення слідчий відповів відмовою, пояснивши це «відсутністю умов». Не задовольнив слідчий також вимогу адвоката зняти з мене наручники. Для охорони мене весь час під час зустрічі з адвокатом були присутні два офіцери МВС, один у званні лейтенанта, інший у званні майора. В цей самий день о 17:00 слідчий надав мені документ під назвою «Постановление о привлечении в качестве обвиняемого», датованого «18 января 2011 года», в цьому документі слідчий пише, що він «установил: 28.12.2011 года в вечернее время Лабайчук В.И., Зануда А.А., Онофрийчук А.В., Андрющенко Э.С., Хмара Р.А., Абрамив В.З., Таран П.Д., Пономаренко Ю.С. и Вишнюк В.Р. прибыли к помещению Запорожского областного комитета коммунистической партии Украины по адресу г. Запорожье ул. Горького д.133, где, грубо нарушая общественный порядок по мотивам явного неуважения к обществу, действуя с особой дерзостью, повредили малое архитектурное сооружение, бюст Сталина И.В., при этом: - Андрущенко Э.С. указал участникам преступления место нахождения бюста Сталина И.В., предоставил информацию о расположении охраны в здании КПУ, обеспечил жильём участников преступления после его совершения; - Онофрийчук А.В. следил за окружающей обстановкой, был готов сообщить о приближении к месту совершения преступления граждан, сотрудников милиции, а также давал устные указания соучастникам преступления; - Хмара Р.А. распределил роли участников преступления, следил за окружающей обстановкой, был готов сообщить о приближении к месту совершения преступления граждан, сотрудников милиции по средствам мобильной связи, а также давал устные указания соучастникам преступления; - Абрамив В.З. имеющейся бензопилой отпиливал голову малого архитектурного сооружения -бюст Сталина И.В.; - Зануда А.А.предоставил заведенную бензопилу для отделения головы Абрамив В.З., после чего с помощью кувалды отбил голову с Бюста Сталина И.В.; - Таран П.Д.организовал прибытие участников преступления в город Запорожье, во время совершения преступления блокировал двери помещения КПУ; - Пономаренко Ю.С. несколькими ударами попытался при помощи кувалды отбить голову бюста Сталина Й.О.; (? автор) - Вишняк В.Р. во время совершения преступления блокировал двери помещения КПУ; - Лабайчук В.И. произвел видеозапись преступных действий участников преступления, которую поместил в международную сеть интеренет. Своими действиями Лабайчук В.И. совершил преступление, предусмотренное ч.2 ст. 296 УК Украины - хулиганство, то есть грубое нарушение общественного порядка по мотивам явного неуважения к обществу, сопровождаемое особой дерзостью, совершенное группой лиц» Насправді я не відмовляюся від того, що було зроблено мною 28 грудня 2010 року, як також я не шкодую за вчиненим. Але я заявляю, що ствердження слідчих та судді стосовно мотивів моїх дій та намірів є фантазіями та вигадками тих, хто складав згадані вище документи. Я є людиною законослухняною та віруючою, я поважаю суспільну мораль притаманну українцям, я також дотримуюсь громадського порядку, який обумовлюється законами, нормами моралі, традиціями історичної та культурної спадщини. Мені відомий зміст Закону України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні». Стаття 1 цього Закону говорить: «Голодомор 1932-1933 років в Україні є геноцидом Українського народу». В Преамбулі до цього Закону говориться, що він ухвалений «виходячи з Рекомендацій парламентських слухань щодо вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років, схвалених Постановою Верховної Ради України від 6 березня 2003 року N 607-IV та Звернення до Українського народу учасників спеціального засідання Верховної Ради України 14 травня 2003 року щодо вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років, схваленого Постановою Верховної Ради України від 15 травня 2003 року N 789-IV, в якому Голодомор визнається актом геноциду Українського народу як наслідок зумисних дій тоталітарного репресивного сталінського режиму, спрямованих на масове знищення частини українського та інших народів колишнього СРСР. Отже, цілком очевидним є, що це дії тих, хто встановив на українській землі пам’ятник кривавому диктатору Сталіну, винному у геноциді українського народу, слід вважати такими, що вчинені з мотивів явної неповаги до Закону України та норм суспільної моралі, з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом. Я та мої товариші не знайшли та не могли знайти іншої можливости запобігти злочинним діям тих, встановив пам’ятник Сталіну в Україні, окрім того, що ми зробили. Я свідомий того, що тільки такі дії здатні привернути увагу до злочину пропаганди сталінізму, яку вчинене так званою комуністичною партією України. Ми діяли без насильства й з абсолютною повагою до права та моралі. Можливо ці дії спричинили якусь шкоду тому виробу, яке слідчі та суддя цинічно називають «малое архитектурное сооружение, бюст Сталина И.В.» але мої дії були вчинені з мотивів запобігання тій небезпеці для інтересів українського суспільства та української держави, яку становить цинічна та зухвала пропаганда сталінізму. Ані я, ані мої товариші ніколи не чинили жодних перешкод слідству, не впливали на свідків та потерпілих, ми не вчинили жодного злочину и не збираємося цього робити. За таких обставин є очевидним, що вчинене протизаконне позбавлення нас волі, тримання в нелюдських умовах та визнання винними ще до того як цю справу розглянув справедливий суд містить ознаки тортури. В терміновому порядку постановою високопосадовця з МВС була створена слідча група, до якої ввійшли слідчі з Івано-Франківська, Києва та Запоріжжя, до якої, зокрема, включений досвідчений та титулований «важняк» з Головного слідчого управління МВС України, відомий своїми розкриттями вбивств та інших тяжкий злочинів. Наші покази фільмуються за допомогою трьох відеокамер. Від нас намагаються отримати покази причетности до якихось вибухів, підпалів штабів Партії Регіонів, мене зокрема слідчий наполегливо намагається примусити сказати, що громадське об’єднання «Тризуб», до якого я належу, має схожість зі збройним формуванням. Характерним є те, що сталося під час обшуку в моєму по мешканні, відповідно до статті 177 Кримінально-процесуального кодексу України, «обшук проводиться в тих випадках, коли є достатні підстави вважати, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом». Як стало мені відомо, слідчі вилучили книги: "Українські січові стрільці", "Співаник українського націоналіста", "Роман Шухевич у документах", "Степан Бандера – символ революційної безкомпромісності", "У.В.О", "Український вибір", "Симон Петлюра", а також брошуру "Кокошинцям -360" – про історію села в Гусятинському районі. Якщо це так, то до чого тут «хуліганство», яке чорними нитками по білому намагаються інкримінувати мені слідчі. Є очевидним, що дії слідства мають очевидний замовний, репресивний та політичний характер, водночас вони межують з якимось абсурдом, нісенітницею, їхні методи є явно протизаконними. В кожному випадку я вимагаю негайного звільнення та передання справи до справедливого суду. Я звертаюся до адресатів цього звернення з прохання в межах своєї компетенції сприяти усуненню порушень закону у справі мого обвинувачення та арешту. Текст цього звернення на моє прохання підготував мій захисник, адвокат Віктор Ніказаков. Василь Лабайчук

Субота, 22 січня 2011, 22:55 "Українська правда"