Правозащитники и диссиденты Одессы требуют публикации зарубежных счетов политической элиты Члены правозащитных и национально-демократических организаций приняли решение обратиться к гражданам Украины, к мировой общественности и к правящей элите страны. Как передает корреспондент «Одесса. Комментарии» , об этом стало известно из сообщения правозащитников попавшего. «За последние полгода накал политических репрессий в стране нарастает. Никакие реальные экономические и прочие причины не объясняют ни арест Юлии Тимошенко, ни арест Юрия Луценко, ни аресты и преследование участников Налогового Майдана. Перед нами в чистом виде политический произвол, начало волны политических репрессий. Мы не являемся политическими сторонниками ни Юлии Тимошенко, ни Юрия Луценко. Однако их арест и судебный фарс – это пощечина общественному мнению» - отмечается в сообщении диссидентов. Кроме того, по мнению общественников, правящая элита Украины, проявляет излишнюю жадность. «Мы хотим напомнить правящей элите Украины, что ее жадность и эгоизм способны погубить не только Украину и ее народ, но и их самих. Вы толкаете Украину в пропасть, но мы не дадим погубить нас всех» - замечают они. Диссиденты требуют, в соответствии с Конвенцией Организации Объединённых Наций против коррупции, начать публикацию зарубежных счетов политической элиты Украины. http://odessa.comments.ua/news/2011/09/19/155729.html

Согласно новому закону о системе гарантирования вкладов физлиц, украинцы потеряли гарантии на возврат депозитов размером до 150 тысяч гривен в случае банкротства банка. Об этом сообщил член парламентского комитета по вопросам финансов и банковской деятельности Станислав Аржевитин.

"В новом законе о гарантировании вкладов отсутствует норма о гарантированном возврате депозитов до 150 тысяч гривен, которые ранее выплачивал Фонд гарантирования вкладов физлиц. Теперь Фонд сам будет решать, какую сумму он выплатит вкладчику", - сказал он.

По мнению Аржевитина, такая норма позволит Фонду выдавать вкладчикам лишь минимальные размеры компенсаций, учитывая, что его активы на сегодняшний день составляют 5 миллиардов гривен.

Напомним, во вторник, 20 марта Президент Виктор Янукович одобрил передачу от Национального банка Фонду гарантирования вкладов физических лиц права вводить временную администрацию и ликвидировать банки, подписав соответствующий закон № 4452-VI "О системе гарантирования вкладов физических лиц".

http://24tv.ua/home/showSingleNews.do?ukraintsev_lishili_garantii_na_vozvrat_depozitov

***

А маразматик Азаров кілька днів тому стверджував, що для зниження фінансового рейтингу України немає підстав.

Ну тепер точно будуть банкові банкрутства.
Готуйтеся!!! Одразу після виборів восени!!!

“Наші Гроші” написали про те, як КП «Ватутінськінвестбуд» м.Києва  результатами тендеру уклало угоду з ТОВ «Саарланд Буд Інвест» на будівництво школи на 36 класів ( 1080 учнів) в 24-му мікрорайоні житлового масиву «Вигурівщина – Троєщина» вартістю 67,99 млн грн.

В тендері брали участь чотири компанії, однак переможцем було обрано одну з найдорожчих пропозицій. ТОВ «Будпроект Рішення» пропонувало збудувати школу за 39,29 млн грн., ТОВ «Трест Бориспільбуд» – за 67,93 млн грн. Однак ці пропозицій було відхилено через документацію, подану неналежним чином. «Бориспільбуд» подав не по формі дані про субпідрядні організації, копії балансу та фінансового звіту подані за 9 місйців 2011 року, а треба було за рік (Це в принципі неможливо, оскільки розкриття пропозицій відбулось 19 грудня, коли календарний рік ще не завершився – «НГ»). ТОВ «Будпроект Рішення» інкриміновано великий перелік недоліків щодо поданої документації. У тому числі фірма не надала «завірені належним чином копії трудових книжок працівників», які будуть залучені до будівництва, «завірені належним чином копії документів технічних засобів», тощо.

Звичайно, ми не могли залишити осторонь очевидних розпилу  перевитрат майже 29 мільйонів бюджетних грн. Особливо цинічно ситуація викладає в світлі закриття 620 шкіл за останні два роки, в середньому кожній з яких не вистачало 1-2 мільйонів грн. Разом з нардепом Лесею Оробець  ми надіслали депутатське звернення київському прокурору Д. Лупеці, який замість того, щоб зупини очевидний розпил, переслав звернення до в.о голови київській держфінінспекції В. Горбанської, відповідь якої просто зносить голову.

Якщо коротко, пані ревізор подякували за інформацію і сказали, що перевірять її під час планової ревізії в другому кварталі цього року. І мала вона на увазі статтю 16 ЗУ “Про статус народного депутата України”, яка вимагає надати відповідь в 10-ти денний термін.

Одним словом, у відповідь на “послідовні” дії київського прокурора Д. Лупеки і в.о. голови київської держфінінспекції В. Горбанської ми разом з Лесею Оробець надіслали депутатський запит Генеральному прокурору, в якому попросили розібратися з вищеназваними персоналіями, а також взяти під особистий контроль справу з розкраданням майже 29 мільйонів бюджетних грн. 

Нагадаємо, що раніше перший заступник голови Державної фінансової інспекції України В.В. Костюшко покрив не помітив розпил 600 тисяч грн. 

http://antac.org.ua/2012/03/pylyat-29-miljoniv-kyjivskyj-prokuror-ne-proty/

Уже минуло 450 днів, як Юрія Луценка відірвали від родини: від синів Віталія та Олександра, від дружини Ірини, яка змушена була стати його захисником, хоча попередні 25 років було все навпаки.

У понеділок зранку, коли на календарі було вже 19 березня 2012 року, у 450-й день незаконного перебування Юрія Луценка за ґратами Лук’янівського СІЗО, його дружина Ірина Луценко написала чергове невеличке есе, назвавши його «У полоні кохання».

«Про що ми говоримо із Юрою?

…Про весну. Що нарешті у вікні камери (яке під самісінькою стелею) з’явився перший жмут сонця. Це точно весна. Не промінчик, а цілий жмут, і від цього яскравого напору хочеться співати.



Про що ще?

…Про дітей. Менший студіює нову книгу А.Мітяєва «Книга майбутніх командирів». Коли прийде до батька на побачення, вони ґрунтовно і з розумінням теми обговорять: як вибрати місце для битви, що краще – швидка атака чи затяжна оборона. От луценківська порода! Ну що ти тут скажеш?!

…Розповідаю про пса. Здоровенний став, як теля. Розумецький і наполегливий. Хоче на прогулянку, починає носити і кидати мені під ноги чоботи, шкарпетки, поводок. Мовляв, одягайся швидше і бігом на вулицю, га? Чи може – гав? Ні, все з таки га? Підеш? Весна! Життя!..

…Згадуємо Кам’янець-Подільський у вишневому цвіту. Повітряні кулі на ранній зорі, що тихенько заполонили увесь обрій. І рвуться, рвуться кудись в небо, у простір.

Плануємо знову поїхати у Карпати, адже там таке яскраве сонце і такі близькі виразні зорі – міріади чужих життів! Плануємо поїхати у долину нарцисів у Хусті та в Голландію – полюбуватися тюльпанами. Тільки не довго збиратися, бо це ж весна, все так скажено швидко розквітає, буяє! Тільки раз – і літо. І знову чекати наступного року, іншої весни. А це втрачений час. Шкода…

…І не слова про хвороби, що весь час болить і пече нутро, що щемить серце. Тільки по червоних повіках та по нових маленьких зморшках (ще дві з’явилося біля кутиків очей) бачу, що дуже багато читає і мало спить. Весь в думках. Там, уже за парканом СІЗО. Разом із нами. Нервується і переживає за соратників. Скоро ж вибори. Чи їздять по країні, чи говорять із людьми. Жадоба до життя, до руху проривається у багатослівному монолозі, коли ми обговорюємо останні політичні новини із волі, і нервовій посмішці і незвичному (це нове) для мене завмиранні на хвильку. У цю хвилину він уже навіть не зі мною. А десь там, серед людей, серед своїх звичних світів, яскравих перемог і гірких поразок у колі друзів і за стіною зрадників…

…Якось попросив: «Принеси Ліну Костенко. Перечитаю». Я вибрала збірку поезій «Річки Геракліта». Вразив мене у цій збірці самий підбір поезій. Ця оголеність людських почуттів, ця мелодія природи, чуттєві фарби осені і терпкий присмак суму і стиглих яблук. Тут душа кричить і сміється, плаче і живе, живе, живе!

Юра довго не віддавав збірку. Мабуть, смакував кожне слово. Як кожний поетичний гурман. Потім тихенько так поклав із закладкою. А там…

Простору, простору, простору,
І щоб ніяких травм
І чогось такого простого
Як проростання трав
І чогось такого дивного
Як музика без блазенств
І слова хоча б єдиного
Що має безсмертний сенс! (Ліна Костенко)

У цьому весь мій Луценко. У жадобі до життя, у постійному поступальному стрімкому русі уперед. У байдужості до дрібниць і незручностей. Тільки дія, тільки перемога. О, ця луценківська впертість і наполегливість.

…Ще раз повертаюся до збірки. Звичайно, Річки Геракліта як такої не існує, писала Оксана Пахльовська про цю збірку. Але, тим більше, вона є. Тим більше, вона скрізь. Вона тече у нас самих. Через все наше життя. Через кожного. Це космічний час, заломлений крізь пам'ять людини.

Але уздовж цієї ріки життя все ж є видимі і невидимі причали. Це і наш студентський безтурботний Львів, синьо-зелені гори Карпат, це пекуче сонце Барселони і дощовий Лондон із його відгодованими білками в парках, це елегантний веселий Париж і холодний вичепурений Відень з його кав’ярнями та кінними упряжками, це море і лискучі спини дельфінів, що весело випірнають із води, це намет і нічне вогнище на острові Бірючий і величаві стада оленів, косуль та диких коней, які живуть там і роблять цей світ безмежним і вічним.

Рятівні причали. Тому, щоб до них дістатися, треба пливти коли за течією, коли впоперек ріки. А найчастіше – проти течії. А що такого? Українці віками перепливають історію зі зв’язаними руками і ногами.

…Мій чоловік обов’язково її перепливе. Хоч і дуже втомився, і течія зносить. Але головне – не спинятися. На берегах Річки Геракліта пляжів немає. Але є ми. Він і я.

Маю день, маю мить, маю вічність собі на остачу.
Мала щастя своє, проміняла його на біду.
Голубими дощами сто раз над тобою заплачу.
Гіацинтовим сонцем сто раз над тобою зійду.

Ми з тобою такі безборонні одне перед одним.
Ця любов не схожа на таїнство перших причасть.
Кожен ранок був ніччю. Кожна ніч була передоднем.
Кожен день був жагучим чуттям передщасть.

А тепер... Що тепер? Моє серце навіки стерпне.
На пожежах печалі я пам'ять свою обпалю.
Якби ти знав, як солодко, нестерпно,
і як спочатку я тебе люблю! (Ліна Костенко, «І знову пролог»)»

Ірина Луценко, 19.03.2012 року
http://www.nso.org.ua/ua/analytics/9984

***

Юрій - щаслива людина, бо в нього є щире кохання, якого не замінять десять Межигірь.

Днями в Запоріжжі сталася трагедія, яка здивувала навіть бувалих городян. Прямо на вулиці в Шевченківському районі чоловік розстріляв двох хлопців, які, нібито, не давали йому проїхати. Ця новина одразу ж стала найбільш обговорюваною, адже загиблий хлопець виявився чемпіоном Запоріжжя з армреслінгу. Разом з ним в цей вечір був ще один молодий чоловік, співробітник міліції, але в офіційному зведенні МВС ніяких даних про нього не було. Сьогодні ми отримали лист, в якому УВСники розповідають про те, що ж насправді сталося в той день.

- Коли група виїхала на затримання, вони не знали, що постраждалі – працівники міліції. Затриманого просто доставили в райвідділ. Коли вранці 10 березня ми дізналися, що постраждалі працівники міліції, ми захотіли особисто “поговорити” із затриманим. Але в райвідділі його вже не було, – розповідає один з працівників Запорізького УВС.

- Ми почали розпитувати куди він подівся, і тут же нам подзвонили з міськУВС і сказали не втручатися. Потім, переглядаючи зведення, я взагалі нічого не знайшов про подію 9 березня. Коли я задав питання мені сказав, що нічого не було. УВС не давало ніякої інформації про подію аж до 14 березня. І то завдяки тому, що ввечері 13 березня співробітники одного з райвідділів звернулися до місцевих журналістів, повідомивши про подію.

[ Читати далі ]
 

Народний депутат Партії Регіонів Юрій Іванющенко - напевне, найбільш міфологізований персонаж української політики.
У медіа його часто називають за прізвиськом Юра Єнакієвський, вказуючи і на спільне із президентом Януковичем місце народження -- місто Єнакієве на Донбасі, і на можливе кримінальне минуле. Вплив Юрія Іванющенка на політичні та економічні процеси в країні справді вагомий, але часто дуже перебільшений. Зламавши традицію утаємниченості і непублічності, партнер Юрія Іванющенка Іван Аврамов вирішив відкрити їхні спільні бізнес-активи для авторитетного ділового журналу «Форбс-Україна». Ці зізнання співпали у часі із публікаціями у пресі, зокрема у впливовому тижневику «Дзеркало Тижня», про кримінальні справи та перевірки податковими органами різних комерційних структур, які пов'язують із бізнесом Юрія Іванющенка. Що це: масштабна атака конкурентів-олігархів з оточення Президента Януковича чи просто спроби податкової обмежити бізнес-апетити земляка глави держави?

Девушку избили, раздели, а потом ее загрызли собаки. Люди несколько часов слышали крики, но никто не пришел на помощь. Никто не позвонил в милицию.

 

«А что бы я сделал, если бы услышал крик о помощи?». Я бы вышел и помог. Я бы позвал милицию. Я бы позвонил соседу и сказал: «Ваня, пошли с монтировками посмотрим, что там творится». И тут же обязательно кто-то из компании скажет абсолютно справедливую фразу, какую написал наш читатель: «Я очень сомневаюсь, что милиция бы приехала по такой причине, как крик о помощи! Т.к. явно поживиться нечем. Да еще в какую-то каменку». И точно, скажет вся компания, – и проблема сброшена с плеч. А тут еще кто-то добавит, что, наверное, весеннее обострение у психов началось, – и всем станет легче.

Мы слишком много лет выдавливали из себя по крупицам человека. Вначале мы решили, что украсть миллион – это не страшно. Потом нам показали разных лазаренко, которые украли миллиард, – и мы сказали: а нас этим не удивишь. Потом нам показали, как продается все - суды, должности, выборы… Мы сказали: ну и отлично – мы ведь как-то крутимся, живем, детей рожаем… В общем, чтобы не перечислять все, что раньше было неморальным, а сегодня является обыденным, скажу, что неожиданно в 2012 г. мы оказались в более чем странной ситуации – отступать нам больше некуда. Зло неожиданно остановилось у нашего порога. Более того, оно уже зашло к нам в коридор и вот-вот перейдет в наши комнаты. Правда, мы не хотим в это верить и говорим себе – меня пронесет. Это касается не меня. И тут же появляются десятки примеров о тех, кто хуже. В общем, история о песчинке и бревне в глазу становится снова актуальной.

Двадцать лет назад мы жили в обществе коллективистов, где не было места индивидуальности. Потом мы начали двигаться в сторону индивидуализма. Но, как сказал известный украинский социолог Евгений Головаха, «мы пришли к наихудшей системе – коллективной дезинтеграции». Мы хотим быть людьми, которые решают все. На самом деле мы остались на уровне стада. Именно в стаде каждый баран считает, что позвонит в милицию сосед. Именно в стаде каждый баран скажет: «Я, что, баран?». Вот только, проблема в том, что в этом случае право силы становится единственным правом. При этом любителям коллективизма надо сразу же напомнить, что сильная рука – это отнюдь не закон. Это право силы угнетать любого барана, который верит в сильную руку. 

А через пару недель народ начнет говорить о русском языке, татарах, бандеровцах, повышении пенсий на 3 рубля и прочих глупостях. Забыв о главном. О том, что проблема не в языке общения и тем более не в вероисповедании. Проблема в том, насколько каждый из нас помнит, что он человек.

ФОТО: е-Крым

Вадим Денисенко
http://crimea.comments.ua/article/2012/03/16/074217.html?fwcc=1&fwcl=1&fwl

Кров із молоком. У редакцію нашої програми надійшов лист із проханням приїхати і розібратися у ситуації.
У райцентрі Криве Озеро, що на кордоні Одеської та Миколаївської областей, міліція розслідує жорстоке вбивство підприємця, який приймав у селян молоко на переробку. Одна з версій -- жорстка конкурента боротьба на місцевому молочному ринку. Власне, молочні війни тривають на усіх рівнях. Високі чиновники звітують про успішні переговори з Росією, яка закрила кордони для українських сирів. Аби у цій ситуації втримати закупівельні ціни на молоко, Кабінет міністрів закрив ринок для імпорту білоруської продукції. Тим часом українському селянину давно вже вигідніше зарізати корову, ніж здавати її молоко перекупникам за копійки. Адже за свій шлях від хліву до столу воно дорожчає більш ніж ушестеро.