Трьома будинками пожертвами заради "склобетонного монстра" "Андріївський плаза", що будуватиме компанія Ріната Ахметова. Нижче ми бачимо будинок з башенкою 10-А, який вже зруйновано.

У своїй містозахисній діяльності активісти, як правило, у 100 відсотках випадків стикаються з ситуацією: компанія-забудовник робить великі невинні очі, розводить руками і каже, що не винувата – усі дозволи на знесення/реконструкцію/вирубку та інші містобудівні злочини їм дали чиновники.

Це – блюзнірство, це слабка спроба клеїти дурника.

Усі розуміють, що за нинішньої її якості українська чиновницька машина може дати дозвіл на що завгодно, включно з убивством чи зґвалтуванням.

(Власне, практика умовних вироків убивцям і ґвалтівникам підтверджує. Якщо я перебільшую, то лише трішечки.)

Усі розуміють, що чиновників, котрі штампують ліцензії на злочини, поставили не ми, громадяни України. Їх поставив, за свої гроші, оцей самий "бізнес", більше відомий як спонсор політичних корпорацій та окремих політиків.

Тому ми не визнаємо легітимності їх рішень. Які, до того ж, нелегітимні суто з логічно-правової точки зору, вони не відповідають текстам законів у більшості випадків.

(Але є іще і закони, котрі цей "бізнес" написав під себе, як, наприклад, закон "Про регулювання містобудівної діяльності". Зараз ми всі бачимо роботу цього закону на повну силу. Щотижня в Києві стає менше на сквер чи парк. Щомісяця ми втрачаємо пам’ятки архітектури).

Цей "бізнес" живе корупцією. Тому це – не справжнє підприємництво, а легалізований злочин. На жаль, численні величезні будівельні корпорації у Києві генерують свої надприбутки через корупцію чиновників. Вони – лише точки легалізації вкраденого.

"Еста Холдинг" Ахметова – частина нинішньої системи.

"Еста Холдинг" нічим не кращий за компанії Фірташа та Хмельницького, котрі оптом нищать київські схили і зелені зони. Вони перетравлюють красу нашого міста у офшорний прибуток.

Тому – "бізнес" винуватий, ще й як винуватий.

Саме "Еста Холдинг" винуватий, бо саме його акціонер здатен "пробити" будь-який дозвіл у армії українських чиновників.

Не треба вдавати здивовану невинність. Не треба прикриватися чиновниками, пане Ахметов.

Бо сам Янукович – ваш чиновник. Бо прибутки від цієї дурної системи отримуєте ви, а не ми. Більше того, якби цієї системи не було, не було б і вас. Ми лише цю систему вимушено фінансуємо. Поки що.

Хто отримує прибуток – той і має нести відповідальність.

***

А з приводу чиновників – ніхто не знімає з них вини. Це – само собою. Злочинців обов’язково треба буде судити. Я сподіваюсь, вже скоро подвиги, приміром, нинішнього міністра культури можна буде прочитати у судових вироках.

А поки що нам було б приємно побачити відставки цих чиновників. Міністерство культури не повинно мати такого керівника, як пан Кулиняк.

***

А от що робити з ахметівськими варварами з "Еста Холдингу"? З тими самими, що прикрилися фіговими дозволами, нищать зараз Узвіз, а завтра – паплюжитимуть Хрещатик? (я не жартую, вони ЦУМ будуть під час Євро перебудовувати).

Правило має бути просте. Ніякого співробітництва Києва з варварами!

Ахметов – варвар? Значить, геть з Києва.

Систем Кепітал Менеджмент зруйнувала будинки на Андріївському узвозі? Значить, Київ має включити СКМ червоне світло. Попов має припинити осипати їх дарами у вигляді найкращих активів міста, зупинити зливу дифірамбів "підприємцям, що вкладають гроші".

Бо це – не підприємці, а перевертні.

Ніяких активів у їх руки, ніяких угод, нічого. Усі плани, які ставленики цього режиму, зокрема пан Попов, оголосили щодо передачі в руки СКМ землі для ахметівського "Київенерго", потрібно зупинити.

Треба позбавити права варварів володіти хоч клаптиком київської землі чи інших активів. Кияни не мають терпіти поряд з собою неандертальців, хоч би акції цих неандертальців тричі торгуються на світових біржах.

А в перспективі треба через суд забрати назад у Ахметова "Київенерго" і ЦУМ. Бо при їх приватизації було досить порушень – дивись абзац про чиновників, котрих собі призначає бізнес...

Досить кланятися цим "інвесторам", досить плазувати перед їх грошима – від "інвестицій" СКМ місту лише горе і біда.

Ахметову – бойкот. Ахметівським чиновникам – теж бойкот.

Ігор Луценко, активіст громадянської ініціативи "Збережи Старий Київ"

збільшити листівку

Переслідування прокурорами громадян за активну життєву позицію в Україні являється нормою в рамках існуючих "понятій". Районний прокурор наглядно, лукаво перекидає свої прямі службові обов'язки на суд і демонструє зневагу до законів. Фактично авторами і ініціаторами подібних замовних справ являються прокурори.



З життя українського фермера початку третього тисячоліття

Я фермер. Як і тисячі моїх колег вже вдесяте, мабуть, брав участь в акціях проти прийняття закону про купівлю – продаж сільськогосподарської землі і з обуренням очікую кінцевого прийняття Верховною Радою цього законопроекту.

Одразу скажу, що наші бобринецькі фермери у цій боротьбі є чи не найактивнішими в Україні.

[ Читати далі ]
І постають у мене перед очима мої діди. Особливо той, по якому у Кіровоградській області не вистачило квоти на розстріл, а тому був розстріляний по квоті Миколаївської області у 37 році (згідно з архівними довідками). Його найбільша провина в тому, що був працьовитим, самодостатнім і був власником двох коней . Невже ми взагалі не змінились? Ми готові служити та підслужувати, як і майже століття тому, нездатні захистити дітей своїх від штучного голоду, готові писати листи один на одного, лиш би нас не рухали. А можливо тому, що хтось замовив когось, а відмовити страшно або незручно.

Українці, коли ми станемо нарешті людьми!?

Віктор Чміленко, фермер

 Ми, громадські та профспілкові організації України, оголошуємо звинувачення проти Віктора Чміленка прямим викликом цінностям демократії та свободи, поверненням епохи сталінізму в Україну, а тому вважаємо своїм обов’язком захищати Віктора Чміленка та його колег усіма доступними конституційними засобами.

 Асамблея громадських організацій малого і середнього бізнесу України, громадський рух «Вільний простір»

http://chp.com.ua/all-news/item/16047-z-zhittya-ukrayinskogo-fermera-pochatku-tretogo-tisyacholittya

«Кто девушку танцует,
Тот её и обедает».
Народная мудрость

Инну Богословскую я впервые увидел на организованной Виктором Медведчуком году эдак в 97-ом церемонии награждения юристов в Мариинском дворце. Медведчук в то время уже дружил с Кучмой, стал его советником и сдавал брэнд Союза адвокатов в политическую аренду. Богословская была в чем-то синем, с распущенными волосами, перстнями, сережками и амбициями. Одну сережку она уронила, и ее «метнулся зайчиком» поднимать упитанный мужичок, будущий мэр Харькова, эсдек Владимир Шепетин. Именно его теневые деньги подняли Богословскую и запустили в парламент. Шепетин зарабатывал вместе с Савлоховым и был причастен к торговле детьми. Богословская помогала уводить «грязные» деньги в чистую сферу, но через свой карман. Из-за кармана они и расстались…

Теневой эсдек Шепетин сыграл в жизни мадам Богословской решающую роль. Он подобрал ее в Дзержинской юридической консультации, когда она искала деньги и клиентов, и дал ей то и другое. Его ассоциации кооперативов нужен был юристконсульт. Ассоциация являлась прикрытием целого ряда бандитских заведений: под крылом Шепетина находились спортивные залы, где тренировались харьковские рэкетиры. Естественно у них периодически возникали проблемы с законом, а у их новорожденного бизнеса была необходимость сдавать налоговые декларации. Позднее, когда пошла ваучерная приватизация, нужно было юридически оформлять переход собственности от государства к структурам Шепетина.

Был еще один щепетильный момент, объясняющий зачем Владимиру Леонидовичу требовался постоянный адвокат, способный повлиять на ментов. Злые языки утверждали, что вице-президент Союза оздоровительных и медико-технических кооперативов СССР занимался еще одним доходным бизнесом – торговлей наркотиками в частных аптеках. Как уж тут без адвоката.

Говорят, что познакомил Шепетина с уже заматеревшей на судебных спорах Богословской ее будущий супруг, а в то время еще совсем юное нежное длинноволосое создание Юрий Рынтовт. Он занимался отделкой квартиры Шепетина. Впоследствии супружеская пара раскрутила подпольного миллионера на финансирование дизайнерской студии авангардиста Юры, получившей наименование «Товт-дизайн». Но предусмотрительный Шепетин зарегистрировал ее на себя.

Как и другие фирмы, которые Богословская рекламировала в качестве своих. И "Юридическая международная служба", и "Международная аудиторская служба" были основаны ими на паях. Более того, длительное время именно Шепетин, а не Богословская числился президентом этих компаний.
Нет доли Богословской только в харьковской сети казино "Сплит", соучредителями которой в Киеве выступали небезызвестные братья Савлоховы. Они не допускали участия в своих проектах представительниц слабого пола. Зато Инна Германовна немало потрудилась на поприще тенизации доходов предприятий.

Шепетин одним из первых понял, куда идет Харьков. Город с умирающей промышленностью, в отличие от Донецка и Днепропетровска, позиционировался как центр оказания теневых финансовых услуг. Именно в Харькове базируются страховые компании, занимающиеся отмыванием денег через зарубежные счета, уклонением от налогов и фиктивным страхованием. Но будучи заурядным делягой, он не мог делать проводки – этим занималась Богословская.

Например, она догадалась записать в уставной фонд их совместного детища – страховой компании «Салюс» то ли слоновьи, то ли мамонтячьи бивни (хорошо, что не свиные копыта). Об этом рассказывал один из клерков, близких к экс-вице-премьеру Азарову. По его словам, во время их перманентной ссоры, Азаров периодически ехидно говорил: «Госкомпредпринимательство – это вам не поросячьи рога».

Через страховую компанию «Салюс», учрежденную Шепетиным вместе с Богословской, а также их дочерние структуры «Салюс МСК», ООО «Украинский негосударственный пенсионный фонд «Добробут», Страховое медицинское ЗАО «Салюс-медицина», СП компания спортивных сооружений «Салюс – МХ», ЗАО «Первый международный пенсионный фонд» и т.д. отмывались криминальные деньги для приватизации. Через «Харьковский регистратор» проводились сомнительные сделки с приватизационными документами.

С Пинчуком Инна Богословская сошлась тоже через страховую сферу. Мало, кто знает, что Пинчук прячет «заначку» на иностранных счетах при помощи самой крупной компании, специализирующейся, как говорят профессионалы, на «схемном перестраховании» - харьковской «Леммы». Против этой компании во многих странах идут уголовные расследования по подозрению в отмывании денег. Но в Украине она чувствовала себя привольно и даже нагло, поясняя представителям правоохранительных органов, что дружит с зятем Кучмы и лучше ее не трогать. На счет дружбы в «Лемме» не врали. Значительная часть менеджеров компании была подконтрольна Виктору Михайловичу.

Скажем, «Интерпайп» берет кредит в несколько десятков миллионов гривен у своего банка «Кредит-Днепр» и платит страховой взнос компаниям «Лемме» за страховку линий электропередач от неплатежей за поставленную электроэнергию. Или НЗФ от падения метеорита. Или еще придумывает какуе-то фигню. Эти деньги перестраховываются за границей, прячутся на иностранных счетах и тратятся на адвокатов Пинчука и шелковые носочки его дочурки. Дочернюю компанию «Леммы», которая занимается этими сделками возглавляла подружка Богословской Людмила Временко, по совместительству до недавнего времени – председатель Харьковского союза страховщиков. В этот же союз в качестве учредителей входили Богословская с Шепетиным.

Впрочем, их связь с «Леммой» была куда крепче и криминальнее. Обслуживавшую Пинчука страховую компанию возглавляет Сергей Чернышов – бывший сотрудник спецслужб. По слухам, он находится в родстве с генералом СБУ Чернышовым, чья супруга Евгения Родионовна возглавляла центр усыновления детей, тесно работавший с созданным Шепетиным фондом "Дети Украины". Так вот, генеральская жена Чернышова трудилась в трогательном тандеме с помощницей Шепетина Ольгой Париенко, и общими усилиями они занимались торговлей детишками. Международным усыновлением другими словами, получая за каждого малыша по несколько десятков тысяч долларов. А документики на вывоз детей оформляли люди Богословской. Понятно, что такое сотрудничество не сблизить не могло. Тем более в городе, где сейчас Совет Европы проводит расследование фактов исчезновения детей из роддомов.

[ Читати далі ]
 

Депутат Инна Богословская ввела в заблуждение журналистов в Брюсселе, утверждая, что прибыла к ним с официальной командировкой от Верховной Рады.

Такой вывод можно сделать из ответа Аппарата Верховной Рады.

Как известно, во вторник Богословская обнародовала на пресс-конференции в бельгийской столице выводы следственной комиссии парламента относительно состава преступления в действиях Тимошенко.

На вопрос журналистов в Брюсселе она заявила, что находится там "согласно официальной командировке украинского парламента в исполнение постановления Верховной Рады..."

Украинская правда сделала запрос на основании закона "О доступе к публичной информации" в Аппарат Верховной Рады относительно поездки Богословской.

"Информируем, что в Верховной Раде не оформлялось Распоряжение главы Верховной Рады о командировке 10 апреля 2012 года И.Г. Богословской в Королевство Бельгия ( г. Брюссель)", - говорится в ответе руководителя Управления межпарламентских связей аппарата парламента Андрея Корнейчука.

При этом, хотя во вторник Богословская физически находилась в Брюсселе, ее карточка неоднократно голосовала в Киеве за вопросы повестки дня. Иногда ее голос был решающим.

http://www.pravda.com.ua/rus/news/2012/04/13/6962724/

***

Ст.165 УК Злоупотребление властью
Ст.166 УК Превышение должностных полономочий.
Ст.172 УК Должностной подлог
Не имея служебной командировки, Богословская выступала от имени руководителя парламентской комиссии, умышленно введя в заблуждение должностных лиц и зарубежную общественность об уровне своих полномочий.
Одновременно с совершением этого преступления, гражданка Богословская совершила другое уголовное преступление, связанное с фальшивым голосованием ее карточки в Раде.

Штатные сотрудники правоохранительных органов часто присутствуют на мирных акциях протеста – гражданских активистов, политсил – под видом обычных граждан, переодеваясь в штатское. При этом они активно помогают коллегам в форме «наводить порядок».

Об это свидетельствуют фотоснимки, сделанные LB.ua на акциях протеста за последний год. На фотографиях отчетливо видно, что один и тот же сотрудник органов часто на одну акцию может прибыть в форме, на другую – в штатском. При этом не ясно, на каком основании – во втором случае – они применяют силу к демонстрантам, содействуют силовикам «при исполнении». Очень часто у них также случаются конфликты с журналистами, которым, к тому же, они отказываются представляться, демонстрировать служебные удостоверения, попросту отмалчиваясь в ответ на все вопросы.

Как известно, подобная практика работы органов широко применялась в Советском союзе, в частности – в борьбе с диссидентским движениям. Также сегодня она широко применяется в лукашенковской Беларуси.

Ранее, в эксклюзивном интервью LB.ua глава МВД Виталий Захарченко уклонился от ответа на тематический вопрос, заявив, что ему о подобном неизвестно, а спецподготовка такого рода сотрудников не проводится.  Позже, уже в режиме «офф-рекордз», министру были предоставлены соответствующие фотодоказательства; в частности зафиксировавшие конфликты правоохранителей и журналистов. Глава ведомства пообещал разобраться в каждом отдельном случае, однако официальной реакции ведомства на это до сих пор не последовало.

Источник:  http://lb.ua/news/2012/04/12/145982_militsiya_pereodevaetsya_shtatskoe.html

***

Max DeadArtist

Хочу заметить по последним четырем фоткам. Я лично оч тесно с этими мусорами сталкивался. На одной из акций под стенами ВР в прошлом году они появились, тоже по граждане, с ними бегал еще маленький мусорок который отдавал им приказы и пинал на каждом
шагу. Тогда они у мя вызвали больше улыбку от несуразности... На том же мероприятии, один знакомый (в прошлом спецназовец, который долгое время работал инструктором по всяким там спецовым темам...) подошел ко мне с просьбой снять их, что бы он смог навести справки и развеять свои подозрении. На следующий день мы случайно встретились и он сказал следующие-в мусарню к беркуту, в срочном
порядке нанимаются бойцы, прошедшие контрактную службу в горячих точках, обучаются в ускоренном режиме и к чему то готовятся. Якобы ласково их называют ТРУПОДЕЛЫ.
И лично для ЛБ - предлагаю передать им свои личные фотки, на которых запечатлены все ети люди в момент совершения противоправных действий по отношению к гражданам нашей страны и журналистов...

В Киеве на Владимирской горке неизвестные с молотком уничтожили одну из беседок, называемых "Кокоревскими".

Об этом сообщила Аня Киселева в группе "Штаб обороны Киева" в Facebook.

"Сегодня произошло очередное изнасилование Киева – неизвестные вандалы с молотком уничтожили беседку во Владимирском парке. Уж это на реставрацию никак не похоже", - написала она в четверг.

Автор фото - ИВан ПРосперо

На сайте Everyday.in.ua пользователь don_katalan вслед отмечает: "На аварийную она (беседка) не была похожа, а чтобы подкрасить, как сейчас явно заявят, можно и стремянку подставить… Кому она там мешала? Может, кому-то для очередного ресторанчика место пригляделось?".

 

Автор фото - ИВан ПРосперо

Don_katalan напоминает историю создания ажурной беседки: в 1863 году в Киев приехал известный предприниматель и меценат Василий Кокорев, побывав на Владимирской горке, он был так очарован видом, что подарил городу 1000 рублей на устройство удобной беседки.

"Эти деньги положили в банк и… забыли о них. В самом конце XIX века, во время очередного благоустройства горки, вновь стал вопрос о беседке. Тут-то и вспомнили о деньгах В. Кокорева. И оказалось, что за 33 года сумма увеличилась в 3,5 раза! Это позволило заказать известной варшавской фирме "Гостинский и К°" не одну, а две беседки", - пишет автор.

"Первую установили на Владимирской горке, а вторую – в сквере, ниже Андреевской церкви. Их до сих пор называют "Кокоревскими беседками", - добавляет он.

Теперь одна из них разрушена. Вот так она выглядела:

Фото с Everyday.in.ua

Как известно, ранее в столице на Андреевском спуске, который признан заповедным памятником архитектуры, под видом реконструкции снесли 3 здания, одно из которых – историческое. Это вызвало возмущение и протесты киевлян.

В результате Ринат Ахметов, компании которого стояли за сносом, пообещал восстановить уничтоженные фасады на Андреевском спуске.

http://www.pravda.com.ua/rus/news/2012/04/13/6962695/

(на фото - "дядя Вася", член банди Кушніра, він же "картавий", він же нардеп-регіонал Василь Стельмашенко)

На тлі уповільненої передвиборної гонки Генеральна прокуратура України минулого тижня знов перетворилася на основного ньюсмейкера країни. Заяви одіозного заступника Генпрокурора Рената Кузьміна і раніше маловідомого Україні депутата-регіонала з Донецької облради Руслана Щербаня, які назвали Юлію Тимошенко одним із замовників гучних вбивств українських бізнесменів і політичних діячів у "лихі 90-ті", дали старт масштабній анти-PR-акції, спрямованій на подальшу дискредитацію другого за популярністю, згідно даних останніх соціологічних опитувань, політика в Україні. 

Головне - посіяти зерно сумніву в розумах і душах українців, а там - хоч траві не рости. Пластинка Кузьміна і Ко навряд чи буде довгограючою, швидше за все голослівні звинувачення на адресу Тимошенко розтануть ще до виборів.

Нескінченні мантри донецьких прокурорів про те, що гроші за вбивство Щербаня поступили на рахунки убивць від фірм, що належали Лазаренку і Тимошенко, звучали і до засідання Луганського апеляційного суду 2003 року, що ухвалив вирок по справі Євгена Щербаня, і навіть пізніше - в 2006 році. При цьому в Генпрокуратури так і не знайшлося жодних доказів.

У справі Щербаня питань більше, ніж відповідей

Заступник генпрокурора Ренат Кузьмін заявив, що практично за всіма замовленими вбивствами в Україні стоїть Юлія Тимошенко. У журналістів виникли сумніви: 

- Ренат Равелієвич, а чому тоді майно і гроші убитих бізнесменів перейшли у власність до Ріната Ахметова?! 

- В цьому і криється підступність Юлії Тимошенко - вона хотіла зганьбити кришталево чисте ім’я чесного бізнесмена Ріната Леонідовича!

(Політичний анекдот)

Що ж до мотивів для знищення відомого донецького авторитету у вірогідних замовників, то тут справи ще складніші. Прокуратура поширила думку, що вбивство Євгена Щербаня було вигідне Лазаренку і Тимошенко тому, що корпорації "Індустріальний союз Донбасу" (ІСД), що був заснований і розвивався першим, складали конкуренцію "Єдині енергетичні систему України" (ЄЕСУ), контрольовані відомим тандемом із Дніпропетровська. Бізнесмен із Донбаса нібито заважав їхньому підприємству монополізувати місцевий газовий ринок.

Проте, тут теж є пара цікавих моментів. Відомо, що корпорації ІСД спочатку було складно змагатися з ЄЕСУ, зважаючи лише на те, що "дніпропетровський" газ обходився донецьким споживачам дешевше. У результаті господарі Донбасу руками тодішнього голови облдержадміністрації регіону, однофамільця убитого бізнесмена, Володимира Щербаня вирішили цю проблему у властивому для себе дусі. Незговірливі підприємці отримали пропозиції, від яких, як то кажуть, не можна відмовитися. Це виразилося в адміністративному тиску, що здійснювався з боку Донецької облдержадміністрації в особі вищезазначеного голови і його тодішнього першого зама - Віталія Гайдука.

Тим часом, усередині самого ІСД також виник певний конфлікт інтересів, про масштаби якого сьогодні можна лише здогадуватися. Або ж розслідувати працівникам правоохоронних органів... Євген Щербань ніколи не був одноосібним і повновладним господарем корпорації. До "Союзу" вже на зорі його існування мали безпосереднє відношення такі видатні вихідці з Донбасу, як його нинішні співвласники Сергій Тарута і Олег Мкртчан та вже згадуваний Віталій Гайдук. Свої інтереси в ІСД (зокрема через компанію "АРС") були також в Ахатя Брагина, відомого як Алік Грек, і Ріната Ахметова, а також нібито у Володимира Щербаня.

Виникає цілком логічне питання, чому ж тоді Лазаренко з Тимошенко не задалися метою ліквідувати решту партнерів Євгена Щербаня по бізнесу, що дуже заважав їм обом? Тим більше, що в ті смутні часи у Донецьку (на відміну від того ж Дніпропетровська і решти України) бізнесменів відстрілювали пачками, а практично весь їх бізнес незабаром найдивнішим чином опинявся у власності їхніх колег, але про ітиметься далі.

Шукай, кому вигідно!

До речі, ще в 2001 році тодішній адвокат кілера Болотських Дмитро Поїзд в інтерв’ю журналістові Сергію Кузіну згадував про те, що в Генпрокуратурі підозрюваних у вбивстві Євгена Щербаня "орієнтували не лише на Лазаренко, в списку виконавців ролі замовника були присутні і деякі особи, що проживають в Донецьку". Тоді ж Поїзд назвав справу Щербаня "політикою", прозоро натякаючи на те, що нею ще не раз скористаються у вирішенні політичних питань як засобом тиску на можливих опонентів.

Взагалі сьогодні рідко згадують про те, що Євген Щербань в ті часи був чи не найвпливовішим політиком Донбасу, як серйозно захопився ідеєю створення єдиної політичної бази Донбасу. Це могло бути не до вподоби іншим впливовим "донецьким". Наприклад, за версією авторів вельми популярного в інтернеті документального фільму про кримінальну окупацію України донецьким кланом, найближчому соратникові і компаньйонові Євгена Щербаня по Ліберальній партії України (ЛПУ) і посередницькій фірмі "Атон" - дагестанцеві Ігорю (Ібрагиму) Меркулову довелося бігти з країни після того, як останній потрапив у немилість до свого колишнього заступника Аліка Грека. В усякому разі, за даними автора цієї статті, після втечі засновника ЛПУ за кордон у розкішні апартаменти Меркулова (Кіровський район Донецька, поряд із площею "Свободи" і радгоспом "Троянда") в’їхав нинішній народний депутат від Партії регіонів, якого зараз вважають близьким до групи Ахметова-Колесникова, - Нуруліслам Аркаллаєв, в 90-ті відомий правоохоронцям під прізвиськом "Нурік". При цьому вважається, що справи Аркаллаєва різко пішли вгору після того, як він здав озброєному злочинному угрупованню Брагина, своїх "авторитетних" земляків - дагестанських представників донецької злочинності, які були пізніше ліквідовані.

У зв’язку з цією обставиною авторові цієї статті пригадуються його спілкування зі старшим сином загиблого Євгена Кушніра, який, за версією слідства, очолював банду кілерів, що вбили Щербаня, Момота, Брагина, Гетьмана та інших. Так от, Олександр Кушнір був просто шокований телекартинкою однієї з бійок у Верховній Раді України. Адже ці кадри облетіли тоді весь світ. Цікаво, що Олександр був здивований не тим, що відбувалося в парламенті, а наявністю в залі особи, яка жорстоко била нунсівця Олеся Донія. Він впізнав у ньому того самого Василя Петровича, який 15-20 років тому був частим гостем в їхньому колишньому будинку в Донецьку. За словами Кушніра-молодшого, ця людина незадовго до еміграції їхньої сім’ї за кордон, раптом зникла із виду. Але більш за все мого співбесідника здивувало те, що "дядько Вася" знаходиться в партії наступників Аліка Грека, з яким у його загиблого батька були "натягнуті стосунки".

Свого часу інтернет-видання "Острів" із посиланням на власні джерелаписало, що Стельмашенко входив у бригаду Кушніра, яка з 1992 року посварилася з угрупуванням Аліка Грека. Після того, як Рінат Ахметов очолив імперію підірваного Брагина і почалося знищення членів угрупування Кушніра, який нібито організував той трагічний вибух. Стельмашенко залишає Донецьк і переїжджає в оточений лісами Святогорськ. Він купує будинок на живописному березі Сіверського Дінця, але не ховається, а займається бізнесом. У той же період часу, навесні 1998 року, неподалік від села Піски під Донецьком був важко поранений "головний ворог" брагинського угрупування - Євген Кушнір. Він всього на декілька днів приїхав до Донецька з Ізраїлю, де ховався від куль конкурентів, але якимось чином вороги встигли дізнатися не лише про його приїзд, але і про маршрути пересування. Другого травня того ж року, вже майже оправившись від ран, Кушнір загадково помер у санчастині слідчого ізолятора начебто від серцевого нападу.

Майже всі з тих, хто проходили підозрюваними у справах так званої банди Кушніра, не дожили до суду: більшість із них були ліквідовані або пропали безвісті в Донбасі. На ці обставини звернув увагу громадськості і колишній глава СБУ, нинішній перший заступник лідера партії "Батьківщина" Олександр Турчинов, який, коментуючи днями останні заяви Руслана Щербаня на 5 каналі, акцентував увагу глядачів на тому, що головного свідка Кушніра убили саме в Донецькому СІЗО.

"А замовників можна легко порахувати - поглянути, хто привласнив майно Щербаня, хто узяв під контроль його бізнес, його підприємства. І тоді буде зрозуміло, що і зараз ці люди сидять або в парламенті, або знаходяться на дуже серйозних і відповідальних посадах. І всі сліди приведуть, безумовно, до Партії регіонів", - додав Турчинов.

Ще раніше подібними питаннями публічно задавався на всіляких брифінгах і в своїх запитах-зверненнях до правоохоронців кривдник регіонала Бориса Колесникова і видавець скандально відомої книги "Донецька мафія" - Борис Пенчук. За що, в принципі, не може розплатитися до цього дня.

"Страна рабов, страна господ"

Гасло "донецьких": Нам чужого не треба, але своє ми візьмемо, чиїм би воно не було!..

(Із народної творчості в Уанеті)

Ясна річ, що відповідей від Генпрокуратури, МВС і СБУ, цілком набитих перевіреними на батьківщині Донецької мафії кадрами, чекати безглуздо, а ставити питання - навіть небезпечно. Хоча сьогодні практично неможливо назвати бізнес-структури, котрі в 90-ті належали загиблим від бандитських куль комерсантам і які б згодом не перебували під тотальним контролем могутньої фінансової імперії СКМ Ахметова або його правої руки Колесникова.

До освоєних сьогоднішніми господарями Донбасу фінансових активів відносяться і підприємства, що раніше належали вбитим Євгену Щербаню і Олександру Момоту. Перевірку причетності Тимошенко і до вбивства останнього заступник Генпрокурора Кузьмін також пафосноанонсував днями. Компанія "Данко", керована сьогодні молодшим братом убитого - Сергієм Момотом, після загибелі колишнього власника стала активно реалізовувати спільні проекти з СКМ і під її керівництвом. У березні 2006 року Сергій Момот пройшов у Верховну Раду під прапорами Партії регіонів...

Чи вигідні були смерті Щербаня, Момота та інших донецьких бізнесменів деяким із нинішніх керівників України? Авжеж, куди корисніші, ніж для Тимошенко! Чи причетні до десятків вбивств одвічні боси Донбасу і нові володарі України? Цілком ймовірно, що до більшості. Чи можливо повірити в те, що в Україні 21-го століття син, який на свої власні очі бачив жахливу загибель батька та його близьких і здогадується про тих, хто винен у ній, міг звинуватити невинних людей на догоду самим же катам? Судячи із гнівних постів на безлічі форумів в Уанеті, так! До того ж в Донбасі бувало навіть таке, що молодший брат обумовлював вже покійного старшого, звалюючи на того свою вину в здійсненні безлічі вбивств! І найгірше те, що в сучасній Україні сорому не мають не лише мертві!..

За більш ніж півтора роки перебування "донецьких" у владі, до багатьох українців стало доходити, що вдає із себе світогляд нових державних управлінців, який навіть віддалено не відповідає загальнолюдським цінностям і християнським заповідям. Про які моральні принципи і дотримання законів може йти мова, коли на чільне місце ставиться нажива, а людське життя не коштує і гроша. Нинішні господарі життя - раби потворної системи, що виросла на руїнах 1990-х років. Вони існують і займаються справами за принципом, озвученим героями відомої гангстерської саги Маріо Пьюзо "Хрещений батько" - "Це бізнес, нічого особистого!"

Ще вчора єдиний власник металургійного гіганта ММК імені Ілліча Володимир Бойко на всю країну кричав про того, хто хоче прибрати завод до рук і про те, що з Ахметовим неможливо домовитися. Сьогодні він, як і син загиблого Щербаня - депутат облради від партії влади, який задовольняється місцем топ-менеджера і 5% акцій підприємства, ще й співає дифірамби своєму новому "добродійникові" на кожному офіційному заході. Власник ринку "Барабашово" і екс-спонсор БЮТу Олександр Фельдман, втомлений від постійних підпалів і нальотів спецназу на підприємство, організованих, за чутками, мером Харкова з подачі "великого і жахливого" Юри Єнакіївського, за рік пройшов шлях із фракції Тимошенко у фракцію регіоналів через "тушки". Можна було б ще згадати про замовлені вбивства в Запоріжжі або нескінченні підпали ресторанів в Одесі. Та чи варто, якщо враховувати те, що рекет в Україні вже давно переродився в державну політику.

Масштаби переділу власності в нашій країні вже не піддаються опису. Куди там Юлі з її "жахливою реприватизацією", в результаті якої (о, жах!) "стратегічна" "Криворіжсталь" була відібрана у "міцного донецького господарника" і продана "жадібному індусові" на відкритому аукціоні! Але нічого, "донецькі" ще поклопочуться про те, щоб страшні сни більше не повторювалися. Нарешті секретар РНБО Андрій Клюєв вже пропонує вивести українські капітали з тіні шляхом проведення "амністії для бізнесменів"...

Артем Фурманюк - журналіст
http://www.pravda.com.ua/inozmi/svoboda/2012/04/11/6962573/