Заява Юрія Луценка:
В останні дні Генеральна прокуратура та ряд підконтрольних владі видань поширюють брехню про те, що я начебто не реалізовую на практиці свою заяву про голодування на знак протесту проти незаконного утримання в СІЗО 5-й місяць. У зв'язку з цим маю заявити:
Я, Луценко Юрій Віталійович, вичерпавши всі можливі правові процедури свого захисту, на засіданні Апеляційного суду м. Києва 21 квітня заявив про початок голодування. При цьому я уточнив, що буду вживати чай та каву, а на Великдень традиційно з'їм крашанку та скибку паски.
Саме так я і дію починаючи з 22 квітня.
Чинним законодавством – ні законами, ні кодексами – не передбачене подання мною інших заяв про голодування до будь-яких установ.
Брехливі публікації про те, що Луценко "голодує з рибою і борщем", або про те, що це – "лише дієта", я розцінюю як черговий прояв аморальності й нелюдяності ГПУ та підлеглих владі ЗМІ. В тому ж ряду я розглядаю і заяву Уповноваженого Верховної Ради з прав людини пані Карпачової, яка, не бачивши мене з січня місяця, тим не менше, спростовує факт голодування, посилаючись на розмову зі мною.
Проте, пані Карпачовій легко було би дізнатися, що мої співкамерники письмово надали покази ГПУ, що я з 22 квітня (за виключенням Великодня), не вживаю їжі. При бажанні в цьому можна пересвідчитися візуально при особистій зустрічі.
На завершення хотів би звернути увагу не на подробиці мого голодування чи утримання під арештом – а на факт незаконних дій ГПУ, які вже призвели до взяття моєї справи до пріоритетного розгляду Європейськими судом з прав людини. Це, насправді, їх і лякає! Звідси ці потуги мене дискредитувати і оббрехати.
У таких умовах переживання пустобрехів з ГПУ про мій вплив щодо дискредитації їхнього відомства – марний. І українська, і європейська громадськість знають, що відносно мене та інших політично репресованих осіб порушено не кримінальні справи, а здійснюється безчесна політична розправа. http://www.nso.org.ua/ua/news/8476 «Юра, ми з тобою!» акція підтримки у соціальній мережі Facebook https://www.facebook.com/event.php?eid=180719248646138
За літами (пісня Олександра Білаша на вірши Дмитра Павличка)
Розплелись, розсипались, розпались, Наче коси, вересневі дні. Ми з тобою ще не накупались, А вже грає осінь у вікні. Віднесла вода ласкаві зорі. Що все літо кликали в ріку, З птицями на білій крутогорі Горобину пробуєм гірку. Може б, нам полинути у вирій -- За літами молодості вслід. Тільки крила в пoзолоті щирій Важко піднімати на політ. Я тобі зимові дні сріблясті Заплету в сивіючу косу; Тільки зорі, викупані в щасті, З моря я назад не принесу. Ой, не треба зорі повертати, Хай вони засвітяться вночі, Як над морем будуть пролітати Журавлині стомлені ключі. Розплелись, розсипались, розпались, Наче коси, вересневі дні. Ми з тобою ще не накупались, А вже грає осінь у вікні... [ Дивитися далі ]«Я звертаюся до цієї так званої більшості: якщо ви не любите українську державу, якщо ви ненавидите український народ, якщо це не ваша країна – здайте українські паспорти, мандати депутатів і їдьте туди, де вивішують червоні прапори. Майте національну гідність!» - підкреслив лідер «Фронту Змін».
Нагадаємо, іще 4 квітня Арсеній Яценюк зареєстрував у парламенті проект постанови (№8329), яким вимагав, щоб на всі державні свята та під час організації й проведення святкових заходів використовувався виключно Державний Прапор України. 20 квітня провладна більшість проголосувала за закон, яким зобов'язала вивішувати разом із державним українським прапором червоний прапор на День перемоги.
... Пояснення, що червоний прапор і "товариш Сталін" – це такі величні символи, які буцімто сиволізують подвиг солдатів, що воювали проти нацизму, є відвертою наругою над пам'яттю мільйонів жертв комуністичного режиму. За дужками цілком спокійно залишаються сталінсько-гітлерівські урочистості у Львові, Бресті та інших містах, коли червоні прапори гітлеризму та сталінізму мирно майоріли поряд. За цими ж дужками залишаються і долі рядових солдатів-переможців, наприклад – київських воєнних інвалідів, котрих сталінські "червонопрапорні освободітєлі" вивезли в північні табори "щоб не плутались під ногами". Ось уривок зі спогадів киянина Юрія Багрова: "Было странно, тревожно тихо, даже продавцы говорили полушепотом. Я сначала не понял в чем дело и только потом заметил – на Бессарабке не было ни одного инвалида! Потом, шепотом мне сказали, что ночью органы провели облаву, собрали всех киевских инвалидов и эшелонами отправили их на Соловки. Без вины, без суда и следствия. Чтобы они своим видом не "смущали" граждан. Мне кажется, что инвалиды прежде всего вызывали злость у тех, кто действительно пересидел войну в штабах. Ходили слухи, что акцию эту организовал лично Жуков. Инвалидов вывезли не только из Киева, их вывезли из всех крупных городов СССР. "Зачистили" страну. Рассказывали, что инвалиды пытались сопротивляться, бросались на рельсы. Но их поднимали и везли. "Вывезли" даже "самоваров" – людей без рук и без ног. На Соловках их иногда выносили подышать свежим воздухом и подвешивали на веревках на деревьях. Иногда забывали и они замерзали. Это были в основном 20-летние ребята". Замість пам'яті про цих людей – нинішня влада створює культ тих, хто спершу потискав руку гітлерівцям, а потім загрібав жар чужими руками, точніше – чужими долями. Це не випадково, адже саме такий підхід до громадян нинішній більшості дуже близький, громадянин для них – лише розмінна монета для забезпечення потрібних результатів на виборах. Тому сталінський прапор цій владі справді личить набагато більше, ніж синьо-жовте знамено вільної України. Який прапор личить українцям – варто визначитись кожному з нас. Головне – не помилитись: як показує історія, надто великою може бути ціна такої помилки. Борис Тарасюк для УП http://blogs.pravda.com.ua/authors/tarasyuk/4db1397e22148/
Кабинет Министров отменил исключительное право «Нафтогаза Украины» растаможивать природный газ для потребителей страны. Постановлением №343 от 4 апреля 2011 года, которое подписал Николай Азаров, исключен соответствующий пункт постановления Кабмина Юлии Тимошенко №163 от 5 марта 2008 года.
Комментирует эксперт Института энергетических исследований Юрий КОРОЛЬЧУК.
Всего три года, 2008-2011 гг., «Нафтогаз Украины» удерживал контроль над рынком поставок природного газа для промышленных предприятий Украины. Конечно, такая ситуация – это монополия одного поставщика. Но в условиях несформированного газового рынка Украины контроль государства за поставками газа платежеспособному потребителю, – каким бы несовершенным был этот процесс, – единственный путь к порядку.
[ Читати далі ]