(Сергій Лещенко, Блог)

 

Це прекрасна новина для Міжнародного валютного фонду. Україна довго скаржилася, що в неї не вистачає грошей, і просила МВФ про кредит. Нарешті <a href="http://www.pravda.com.ua/news/2010/07/29/5258963/" target=_blank>МВФ видає кредит Україні</a>, бо робить вигляд, що повірив у ці скигління. При тому, що криза скрізь і від грошей МВФ ніхто би не відмовився.</p> <p>І от в день виділення кредиту МВФ виявляється, що <a href="http://www.pravda.com.ua/news/2010/07/29/5259774/" target=_blank>Державна автоінспекція у Києві закупила автомобіль Cadillac Escalade, який передала до центрального апарату МВС для обслуговування міністра.</a><br /><br />Не можу тут не згадати негідний приклад нового прем'єр-міністра Чехії, <a href="http://blogs.pravda.com.ua/authors/leschenko/4c2aff3c8038c/" target=_blank>який пересів на "Шкоду".</a> Своєю поведінкою він просто цинічно дискредитує вище політичне керівництво України!<br /><br />Cadillac Escalade – це такий своєрідний танк на колесах, і, безперечно, міністру буде комфортно на ньому їздити. Також не сумуватимуть і ті, хто сидить у МВС на державних закупівлях – бензину ця машина жере за двох.<br /><br /><div><img src=http://img.blogs.pravda.com.ua/images/doc/e/9/e9668-cad.jpg ></div><br /><br />Ну і, головне, має бути щасливий МВФ – гроші, надіслані в Україну, з великою вірогідністю можуть бути реінвестовані в американський автопром.<br /><br />А найбільше задоволені мають бути громадяни – тому що гасло "Україна для людей" щоденно знаходить свого адресата.<br /><br />Сьогодні пощастило міністру внутрішніх справ. Завтра пощастить кожному з вас – коли прийдуть нові платіжки за газ.

 

(Сергій Лещенко, УП) 

Уклавши угоду з МВФ, Україна взяла зобов'язання максимально скоротити видатки держави. Тільки стосується це простих бюджетників, але аж ніяк не vip-посадовців.Міністерство економіки оприлюднило інформацію про закупівлю в одного учасника, яку було зроблено минулого тижня.Перший віце-прем'єр Андрій Клюєв чартером злітав до Пекіну. Цей переліт обійшовся платникам податків у 1 мільйон 750 тисяч гривеньДосі інформація, скільки коштує переліт бортом авіакомпанії "Україна", що обслуговує перших осіб держави, трималася в секреті."Забезпечення повітряних перевезень покладено на Державне авіаційне підприємство "Україна", інформація про яке є конфіденційною", – сказано у відповіді на наш попередній запит від 4 червня щодо повітряних подорожей Клюєва. І от тепер можна зробити висновок, на що ідуть гроші платників податків.1 мільйон 750 тисяч гривень за один авіапереліт – це дуже так нехіло в країні, враженій кризою, де через бюджетні дірки змушені підвищувати пенсійний вік для жінок.Для порівняння – білет бізнес-класу авіакомпанії Lufthansa за маршрутом Київ-Пекін-Київ через Франкфурт коштує від 22 до 62 тисяч гривень.Причина, чому тендер на перевезення Клюєва до Китаю був оголошений серед одного учасника – це доручення самого Клюєва. У "Обґрунтуванні застосування процедури закупівлі в одного учасника" за підписом заступника міністра економіки Марухна сказано: "у зв'язку з виникненням термінової потреби в послугах з перевезення пасажирів авіаційним транспортом, які не підпорядковуються розкладу та з метою належного і своєчасного виконання доручень Першого віце-прем'єр-міністра України N50005/0/1-10 від 16.08.2010р. та N50217/0/1-10 від 17.08.10 щодо перельоту Першого віце-премєр-міністра України Клюєва А.П. та членів української делегації до м.Пекін (КНР) для участі у засіданні Міжурядової Українсько-Китайської комісії з питань торговельно-економічного співробітництва".Навіть якщо уявити, що з Клюєвим літало 20 чиновників, то економія, скористайся вони Lufthansa за найвищим тарифом 62 тисячі за квиток, склала би півмільйона гривень.Але навіщо економити, якщо це гроші державні – тобто нічиї?А бидло все стерпить.

Жители и гости Крыма, кажется, навсегда потеряли одну из его жемчужин – заповедное побережье от Балаклавы до бухты Ласпи. 14 тысяч га пляжей и гор, включая мыс Айя и одноименный курорт, выкуплены фирмами семьи президента. Туристов уже гонят под дулом пистолетов.

Страсть президента Украины Виктора Януковича к недвижимости общеизвестна. Его структуры наматывают на себя заповедники, охотничьи угодья, леса, поля, дороги — как ежик осеннюю листву. Однако масштабы приватизации не устают поражать.

Если так пойдет и дальше, через несколько лет семья Януковичей станет крупнейшим латифундистом Украины. А ее простым гражданам, по несчастью оказавшимся в Крыму, на Сухолучье и может быть, еще в каком хорошем месте, придется парить по воздуху. Ибо ступить там без пропуска будет некуда, а нарушителей вельможного прайвити будут отстреливать. «Чья это страна, любезный кот?» — «Маркиза, маркиза, маркиза Карабаса…»

Виктор Янукович любит приватизировать заповедные и святые места Украины, пишет в расследовании, опубликованном 5 ноября, киевская газета «Левый берег». Взять хотя бы «Межгорье». Раньше на территории нынешней резиденции президента был большой казачий монастырь. Считается, что именно здесь спрятали библиотеку Ярослава Мудрого.

Леса под Сухолучьем известны тем, что на территорию Днепровско-Тетеревского лесопромышленного хозяйства граждан пускают только по пропускам. Поэтому Янукович может наслаждаться 30 тысячами га леса, если и не единолично, то в «избранном» товариществе. При этом – это не полный список заповедных владений Януковича.

Семья Виктора Федоровича облюбовала себе также местность в Крыму. Конкретно – в государственном заказнике на мысе Айя, что в переводе значит «Святой».

Автор статьи Татьяна Черновол напоминает, что слухи о причастности Януковича к приватизации мыса ходили давно. Проверка подтвердила – огромный кусок территории мыса был приватизирован теми же людьми, что приватизировали Межгорье – и в то же самое время, что Межгорье: в июле-октябре 2007 года, когда Виктор Янукович был премьер-министром Украины. Речь идет о приватизации базы отдыха автодорожников «Мыс Айя».

Эта база представляет из себя четырехэтажный дом с номерным фондом на 86 апартаментов. Кроме того, там же расположены 45 деревянных коттеджей. С запада «Мыс Айя» соседствует с заказником, имеет собственный пляж в 150 метрах от главного корпуса.

Всё это богатство было приватизировано 21 августа 2007 года через Фонд госимущества Украина за смешные $800 тысяч. Прокуратура Крыма тогда обвинила Фонд Госимущества в незаконной приватизации объекта. По данным следователей, была занижена реальная стоимость имущества. Но, когда в прокуратуре разобрались, кто стоит за сделкой, дело закрыли.

Причем приватизировали базу отдыха аккурат после реконструкции, сделанной за госсчет. Кроме недвижимости под приватизацию угодил парк в 3,5 га. Одна лишь рыночная стоимость парка была такой, какую заплатили структуры Януковича за всё имущество и землю вместе взятые.

Установить причастность семьи Януковича к приватизации базы мыс Айя помогло постановление Высшего хозяйственного суда за 2009 года №5020-6/083. Документ открыт в свободном доступе для всех желающих.

Из этого постановления автор установила, что база отдыха «Мыс Айя» вместе с парком была приватизирована фирмой «Арктур-Крым». Через Минстат автор узнала, что фирма зарегистрирована в Симферополе на учредителей – Мотузка Владислава Ивановича (доля взноса в страховой фонд – $75 тысяч) и общество «Укркиевресурс» (взнос — $870 тысяч, которыми и оплатили покупку базы).

Реальным собственником базы отдыха стал именно «Укркиевресурс». Это предприятие зарегистрировано в Броварах, его директор и основатель – житель Донецка Добнев Михаил Сергеевич.

Этот человек хорошо известен журналистам, исследовавшим бизнес семьи нынешнего президента. В частности, именно он – основатель фирмы «Веспром», на которую была оформлена яхта «Центурион», принадлежавшая старшему сыну Януковича. При этом у самого Добнева доля в «Веспроме» небольшая – основной капитал принадлежит Колеснику Александру Юрьевичу. Он известен тем, что является основным «техническим» основателем фирм старшего сына Виктора Януковича.

Возьмем, например «Украинско-инвестиционный союз», который строит яхт-клуб, рекреационный комплекс и реставрирует исторические здания на набережной Балаклавы. В этой фирме у Колесника доля – $5 тысяч, у Александра Януковича – $500 тысяч. Этот же Колесник является основателем охранной фирмы «Деллит», которая патрулирует «Межгорье» и леса под Сухолучьем.

Причем на тот же адрес, по которому зарегистрирован «Укркиевресурс» зарегистрирована и фирма «Дом лесника», приватизировавшая Сухолучье, а также фирмы, приватизировавшие «Межгорье».

То есть сегодня база отдыха «Мыс Айя» однозначно попала в активы семьи Януковича.

Правда сейчас фирмы «Арктур-Крым», приватизировавшей «Мыс Айя», уже не существует – её ликвидировали в 2008 году, когда в интернете поползли слухи о причастности семьи Януковича к этой покупке.

Также же – в 2008 году Янукович расширил свои владения на мысе Айя за счет 900-метрового пляжа, который раньше принадлежал реабилитационному центру инвалидов-чернобыльцев. Его передали на 25 лет в аренду структурам семьи нынешнего украинского президента.

После приватизации мыса Айя там начался террор простых смертных. Под предлогом охраны экологии в государственный заказник по соседству с приватизированной базой отдыха просто закрыли вход. Въезд на территорию заказника сегодня перекрыт железным забором. Вот что пишут на посвященных Крыму интернет-форумах:

«Если раньше можно было свободно пройти по тропе, вдохнуть целебный запах можжевельников, полюбоваться живописными отвесными скалами, подходящими к морю – то ныне тропа и доступ в заказник перекрыты «экологами». Беру это слово в кавычки, потому что эти люди хоть и прикрываются «ксивами» каких-то Севастопольских и Киевских экологических организаций, на самом деле являются охранниками, нанятыми арендатором.

Если жаждущий пообщаться с природой заказника «Мыс Айя» все же проникнет на его территорию – над ним немедленно нависнет угроза физической расправы.

В этом году рейдеры пошли «зачищать» территорию дальше в заказник.Теперь их объектом стал труднодоступный пляж, именуемый в ряде публикаций и в средствах массовой информации как пляж Затерянного мира…

В один из таких наездов один из таких «экологов» несколько раз выхватывал пистолет и наставлял его на различные предметы, затем извлек нож и в ярости проткнул им около двух десятков баллонов с питьевой водой, оставив, таким образом, людей в труднодоступном месте в жару без воды…

Когда против четырех рейдеров встали восемь рослых парней – один из «экологов», испугавшись, немедленно по мобильному телефону связался с… боссом из Киева. Босс из Киева, оказывается, живо интересовался ходом «природоохранных операций» (когда такое было?) и, вероятно, позвонил еще дальше.

Примерно через час на быстроходном пограничном катере с мигалкой примчалось из Балаклавы подразделение ОМОН в бронежилетах и с автоматами. Завидная оперативность, если учесть, что по морю следовало преодолеть 13 километров!»

Дальше – больше. Весной 2008 года Севастопольский горсовета передает 14 тысяч га побережья от Балаклавы до мыса Айя частной структуре «Орлиновское охотничье хозяйство» на 25 лет в аренду по смешной цене – $62 тысячи в год. Депутатов не насторожил тот факт, что большая часть земель принадлежит заповедному фонду, где охота запрещена.

Хотя автор и не нашла доказательств причастности Януковича к «Орлиновскому охотничьему хозяйству», она отмечает, что интересы президента на этой территории свято блюдутся. В этом году в день рождения Януковича, когда он на несколько дней приезжал в Крым, с территории заказника милиция выгнала всех отдыхающих, включая тех, кто стоял там легально.

Кроме того, в последнее время начались разговоры о новых претензиях семьи Януковича на крымские земли. В частности, старший сын Януковича заинтересован расширить свои землевладения в Балаклавской бухте. Сегодня он – собственник фирм, которые выкупили и застроили часть Балаклавской набережной в районе дома Леси Украинки.

У младшего Януковчиа есть амбиции построить в бухте яхт-клуб. Но напротив его части набережной бухта довольно узкая. Для яхт класса «Бандидо» там мало места. Не исключено, что эти амбиции Александра Януковича стали причиной проблем с СБУ у его соседа-«бютовца» Андрея Сенченко. Но сын украинского президента может решить свои проблемы и за счет Министерства обороны.

30 июня 2010 года нынешний министр обороны Михаил Ежель издал указ об отчуждении имущества предприятия Минобороны – Балаклавского судоремонтного завода «Металлист». Любопытно, что ранее за аналогичную подпись под планом санации другого госпредприятия – «Феодосийского судомеханического завода» теперь сидит в тюрьме господин Иващенко.

После решения Ежеля, под приватизацию пойдет 8,4 га земель в районе бухты «Балаклава» прямо по соседству с набережной Януковича-младшего и 1,8 га земли в урочище Батилиман — мыс Айя, которые были выданы госпредприятию под размещение там базы отдыха.

И это ещё не всё. В районе мыса Айя – опять-таки по соседству с нынешними владениями Януковича продолжается процесс отчуждения ещё одного лакомого кусочка – базы отдыха «Батилиман», которая занимает 10 га земли. В Донецком хозяйственном суде (!) активно слушается дело о банкротстве Коммунального предприятия Севастополя – «Севтроллейбуса».

За долги в $1,25 млн предприятие хотя лишить базы отдыха, стоимостью в несколько миллионов долларов. Любопытно, что представителем частного предприятия, которое и банкротит «Севтроллейбус» является заместитель главы городской администрации Севастополя Игорь Локтионов, недавно назначенный на эту должность новой властью.

Так что может скоро случиться так, что в Украине появится 25-й регион. Такое себе княжество Монако семьи Янкуковичей.

 

200 мільйонів з державного бюджету - на розвиток власного бізнесу. Своїм же рішенням. Цікаво, якби таке сталося в Австрії, де переважно мешкає родина першого віце-прем'єра Андрія Клюєва та його брата-депутата, які наслідки це мало би для урядовця?

За посадовими обов'язками Андрій Клюєв, згідно з постановою уряду від 17 травня 2010, очолює таку собі "Комісію з координації здійснення заходів, пов'язаних з реалізацією інвестиційних проектів".

Це - дорадчий постійно діючий орган Кабінету міністрів. І саме на засіданнях Комісії ухвалюються рішення, яким саме проектам надати державну допомогу за рахунок коштів Стабілізаційного фонду держбюждету.

В бюджеті 2010 року на підтримку інвестиційних проектів передбачено 1 мільярд гривень. Майже половина цих грошей дісталася двом донецьким родинам.

Рішення комісії Клюєва реалізовує Державне агентство інвестицій та розвитку - підконтрольний першому віце-прем'єру орган виконавчої влади.

Клюєву вдалося створити замкнений цикл ухвалення рішень з надання "державної підтримки" бізнес-проектам, коли він пролобіював на керівника Держінвестицій свою людину - Олександра Тарана.

Нещодавно, 26 жовтня відбулося засідання комісії Клюєва, про яке ви не знайдете згадки у пресі. Так само закритою інформацією був порядок денний зборів.

Протягом тижня "Українська правда" щодня контактувала з прес-секретарем Клюєва і керівником прес-служби Державного агентства інвестицій, однак вони не могли повідомити жодну інформацію.

Лише коли автор цих рядків написав, як прес-служба Державного агентства інвестицій нехтує своїми прямими обов'язками, ми нарешті отримали відповідь.

Однак нам так і не повідомили на наші запитання про те, які рішення були ухвалені.

Відповідь по-суті була дуже малозмістовною: "26 жовтня 2010 року у будинку уряду відбулося засідання координаційної комісії. Рішення на вказаній координаційній комісії приймалися одноголосно всіма присутніми членами".

Що там сталося, "Українська правда" дізналася завдяки джерелам, які були присутні на засіданні.

На розгляд комісії Клюєва було винесено чотири "інноваційних та інвестиційних проекти", які претендували на отримання державної підтримки.

документ 1 (Протокол)

Допомога держави полягала в тому, що за кошти бюджету мало бути погашено відсотки за користування кредитами, які взяли фірми, що висунулися на конкурс.

Допомога Близнюку 

На засіданні комісії Клюєва було вирішено надати таку бюджетну підтримку двом проектам.

172 мільйона гривень - саме стільки отримав краматорський завод "Енергомашспецсталь".

Назва проекту - "Програма реконструкції і модернізації технологічних процесів та виробничих потужностей".

документ 2 (Про розгляд)

Держава погодилася компенсувати заводу "Енергомашспецсталь" виплати за користування кредитом у розмірі 172 мільйонів гривень, здійснені період 2008-2010 років.

Парадоксально, що власником цього заводу, який звертається по допомогу з державного бюджету України, був і залишається... іноземний інвестор.

Так, ще три року тому заводом володіли компанії з Британських Віргінських островів, Кіпру та Белізу - держави в центральній Америці, яка раніше називалася Британський Гондурас.

Потім відбулася структуризація акціонерного капіталу. За останньою офіційною інформацією, 24,4% краматорського заводу належить кіпрській компанії Jugon Holding Limited. Інший великий макет - 54,4% - знаходиться у власності також кіпрської фірми Ukrainian Metalurgical Plants M.S. Ltd.

Саме такий склад акціонерів зафіксований у Державній комісії цінних паперів і фондового ринку:

документ 3 (інфо про акціонерів)

При чому кіпрська фірма, судячи з назви, має явно українське коріння, а справжні господарі заховалися за іноземними вивісками.

Уявлення, хто є власником заводу, дає прізвище голови спостережної ради "Енергомашспецсталь". Це - депутат Донецької обласної ради Сергій Близнюк, син губернатора Донецької області Анатолія Близнюка.

документ 4 (Сергій Близнюк)

Отже, що ми маємо. "Енергомашспецсталь" - приватний завод, яким формально володіють іноземні компанії, а реально - українці, які вирішили прописати акціонерами офшорні фірми - напевно, з метою мінімізації податків. Власником заводу є син губернатора Донецької області, а отримує завод підтримку бюджету рішенням комісії на чолі з іншим донецьким діячем Андрієм Клюєвим.

При чому Клюєв і Близнюк пліч-о-пліч з 1998 по 2002 рік працювали заступниками губернатора Донецької області Віктора Януковича. Після того, як їх шеф перейшов на посаду прем'єра, Клюєв став його заступником, а Близнюк залишився на господарстві керувати областю.

Допомога Клюєву

Але найбільшу допомогу держави комісія Клюєва вирішила надати запорізькому "Заводу напівпровідників" - в розмірі 200 мільйонів гривень.

Ця підтримка йому надається в "для реалізації інноваційного проекту "Створення вертикально-інтегрованої компанії з виробництва фотогальванічної продукції". На 200 мільйонів їм буде компенсовано суму відсоткових ставок за користування кредитом.

документ 4 (допомога бізнесу Клюєва)

А тепер - найцікавіше. Власником "Заводу напівпровідників" також є нерезидент. Це - австрійська компанія Activ Solar GmbH, що володіє 75% акцій підприємства.

Українській бюджет допомагає австрійському бізнесу - чи не абсурд? Ні, тому що "віденський інвестор" лише за назвою австрійський.

"Завод напівпровідників" входить у бізнес-імперію... першого віце-прем'єра Андрія Клюєва. Як випливає з австрійського сайту Activ Solar GmbH, українське представництво фірми знаходиться у Києві за адресою вулиця Різницька, 3.

Ця велична будівля - штаб-квартира братів Клюєвих. Тут же зареєстровано компанію "Укрпідшипник" та інші їхні підприємства. Хоча Клюєв-старший працює віце-прем'єром 46-мільйонної України, його кабінет залишився на Різницькій. Напроти - робочий офіс його брата-депутата від Партії регіонів Сергія Клюєва.

Іншими словами, що виходить? Допомогу від держави в розмірі 200 мільйонів гривень отримує підприємство Андрія Клюєва - при чому підтримка надається за рішенням урядової комісії, яку... також очолює Андрій Клюєв.

Якщо це не конфлікт інтересів, то що?

Грошова допомога держави потрібна Клюєву для розбудови власного бізнесу зі спорудження електростанцій сонячних батарей у Криму.

І це - не перший випадок, коли держава сприяє бізнесу Клюєва.

Власне, самі кредити, які бюджет допоможе йому погасити, були взяті... також в державному "Укрексімбанку".

Хоча Клюєв є одним з лідерів Партії регіонів, він завжди намагався тримати теплі стосунки з опозицією. Не було секретом і те, що Юлія Тимошенко саме з Клюєвим вела переговори про створення "широкої коаліції".

У березні 2009 року державний "Укрексімбанк" уклав угоду з "Завод напівпровідників" на кредитування в розмірі 150 мільйонів євро - майже 1,7 мільярда гривень на той час. Гроші були надані під фінансування проектів Клюєва в межах виробництва сонячних батарей.

Договір кредитування було укладено під заставу майнових прав за угодами купівлі обладнання - різноманітних "систем осадження полікремнію", "випарювачів", "стартових нагрівачів" та "установок з виробництва конденсату сіланів".

При всій високій технологічності цих агрегатів, заставу важко було вважати ліквідною. Адже, в разі неспроможності кредитора повернути гроші, реалізувати ці гарантії неможливо. Це - не квартири і не бізнес-нерухомість, яку можна продати на ринку.

Проект - далеко не позбавлений ризику. Тим не менше, державний банк погодився профінансувати Клюєва на 150 мільйонів євро під 13,5-15% річних.

Ще через рік, у 2010-му, після перемоги Януковича, Клюєв став проявляти зацікавленість у контролі над "Укрексімбанком".

Зокрема, ходили чутки, що головою правління цього банку стане Денис Кірєєв - член наглядової ради, призначений в 2007 році за протекцією Клюєва.

Однак довести замислене до кінця не вдалося. Кірєєв залишився очима Клюєва в наглядовій раді. А питання свого кредиту він вирішив у інший спосіб - через очолювану ним же Комісію з координації заходів, пов'язаних з реалізацією інвестиційних проектів.

Тож поки виходить так, що держава надала Клюєву безпроцентний кредит для розбудови його бізнесу.

Крок номер два

Однак це не всі плани Клюєва з розбудови власного бізнесу за матеріальної допомоги українських громадян.

У розпорядженні "Української правди" є лист-погодження Міністерства економіки від 2 листопада 2010 року, яким надається дозвіл цілому букету споріднених фірм з майже однаковими назвами - "Оріол Солар", "Оузіл Солар", "Оспрій Солар", "Омао Солар" - брати участь у кредитуванні під державні гарантії.

Всі вони мають будувати сонячні електростанції в селі Охотнікове Сакського району Криму.

Мінекономіки дало дозвіл, хоча, наприклад, "Оріол Солар" була заснована лише в травні 2010 року та жодної діяльності не здійснює.

Як сказано в листі Міністерстві економіки, для реалізації проекту "Оріол Солар" планує залучити 875 мільйонів гривень, що складає 99,6% вартості проекту.

Сама фірма має статутний капітал в розмірі 7 тисяч гривень, а на 99,9% засновником значиться кіпрський офшор.

Хто є справжнім власником цих фірм, вказує один факт - за угодою від 28 листопада 2010 року ТОВ "Актив Солар" (також зареєстрована в офісі Клюєва на вулиці Різницькій, 3) має надати безвідсоткову фінансову допомогу фірмі "Оріол Солар".

Навіть якщо припустити, що фірма не є фіктивною, а кінцевим власником є родина Клюєвих, але загалом це виглядає абсурдно: уряд своїм напівпорожнім бюджетом підтримує тих, хто використовує офшорні схеми. Що неминуче призводить до втрат того ж таки держбюджету.

Менше з тим, очікується, що ці фірми мають бути прокредитовані за кошти Державної інноваційної фінансово-кредитної установи та Державної інвестиційної компанії, які будуть залучати ресурси під державні гарантії. Згадані установи перебувають у підпорядкуванні Держагенства з питань інвестицій тат розвитку.

Саме тому для Клюєва було важливим призначити свою людину керувати цим напрямком.

Як випливає з офіційної біографії, Олександр Таран до роботи головою в Держінвестицій, протягом 2009-2010 років "обіймав керівні посади у Федерації профспілок України".

Федерація профспілок - це ще один об'єкт інтересу Клюєва. У 2009 році профспілки очолив інший регіонал - депутат Василь Хара. Після зміни влади там почав розроблятися план входження активів Федерації профспілок до капіталу клюєвського "Актив-банку".

У підсумку це все могло закінчитися поглинанням санаторіїв бізнес-структурами Клюєва.

На підтвердження інтересів Клюєва у Федерації профспілок до наглядової ради "Актив-банку" увійшли троє лояльних до Хари профспілкових керівники, а ФПУ перейшла на обслуговування до банку Клюєва.

Зараз, після обрання Януковича президентом України, клюєвський десант з Федерації профспілок висадився у Держагентстві з питань інвестицій та розвитку. Окрім Тарана, з системи Федерації профспілок на посаду заступника голови Держагентства перейшов Юрій Караул, який у 2009-2010 працював начальником фінансового управління ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".

P.S.

В процесі підготовки цього матеріалу "Українська правда" направила запити Андрію Клюєву та його брату Сергію, неодноразово зв'язувалася з речником першого віце-прем'єра, однак відповіді по суті не отримала.

Хоча наші звернення були адресовані братам Клюєвим, замість них до "Української правди" зателефонував депутат від Партії регіонів Олександр Єдін.

Єдін заявив, що комісія Клюєва ухвалила рішення про державну підтримку "Заводу напівпровідників" тільки завдяки тому, що в 2009 році уряд Юлії Тимошенко надав цьому проекту статус "інноваційного".

При цьому Єдін сказав, що не Клюєв, а він є власником запорізького "Заводу напівпровідників".

"Їхня допомога більше політична, ніж практична", - сказав Єдін.

Водночас він не зміг пояснити, чому представництво австрійської компанії Activ Solar GmbH, яка значиться кінцевим акціонером "Заводу напівпровідників", розташована в київському офісі Андрія і Сергія Клюєвих?

І чому у Відні компанія Activ Solar GmbH зареєстрована за тією ж адресою Віпплінгерштрассе, 35, за якою також зареєстрована компанія Slav AG, що є власником 92,8% клюєвського "Актив-банку"?

Або чому гарантом за позиками, які брав "Завод напівпровідників", виступала страхова компанія Клюєвих "Актив-Страхування".

Загалом, схема зв'язку Клюєва з "Заводом напівпровідників" доволі прозора:

Судячи з усього, Єдін є просто управляючим партнером Клюєва в розбудові бізнесу сонячної енергетики.

На елементарне запитання, чи, може, Клюєв має опціон на викуп цього бізнесу, Єдін сказав: "Є речі, про які я не можу говорити".

Чи можливо в Україні уникнути покарання за умисне, особливо жорстоке групове вбивство? Так. Якщо Ваш родич член Партії регіонів.
Ще
восени він чекав у Лук'янівському СІЗО вироку. Судовий процес наближався до
завершення. Покарання мінімум 10 років ув'язненя; імовірніше довічне. Але в
останній момент все змінилося. Суддя Апеляційного суду Києва Ірина
Григор'єва прямо в залі засідань відпустила Демішкана на волю. У
правоохоронців безсилий гнів. У родичів вбитого паралізуючий страх.

Колишній керівник МВС Юрій Луценко в одному з інтерв'ю зазначив наступне:
"Близькість до влади дає індульгенцію за будь-який злочин. 57 трупів у
Донецьку є - а винного немає! Труп бізнесмена із ознаками катування і
батареєю на спині підняли із дна озера, а син нардепа від Партії регіонів,
який дав явку із повинною у скоєнні цього злочину - на волі".

Справа Демішкана-сина аж надто резонансна. Вочевидь, вона мала б стати для
нової влади іспитом. Іспитом на правосудність і справедливість для всіх без
огляду на посади, статус та прізвища. Однак, скидається, справу просто
замнуть, перетворивши на висяк. Далі самі факти.

Ціна життя

Сергій Демішкан познайомився із Василем Кривозубом, майбутньою жертвою, в
кінці 2002-го року. Кривозуб тоді володів процвітаючою авіакомпанією
"Крунк": літаки, гелікоптери, вантажні повітряні перевезення міждержавного
рівня. В січні 2005-го їх знайомство перетворилося у спільну комерційну
діяльність. Демішкан брав приналежні Кривозубу літаки в довгострокову
оренду (лізинг), та передавав своїм партнерам для перевезення вантажів.
Простіше кажучи, здавав у суборенду. Заробляв на різниці.

Демішкан

Після десяти місяців співпраці підприємство Сергія Демішкана "Litegrand Oil
LLC Ltd", зареєстроване в Угорщині, припинило сплату платежів за переданий
йому АН-26; сам Демішкан, відповідно до матеріалів справи, обірвав усі
контакти з підприємством "Крунк" та Василем Кривозубом. У відповідь
авіакомпанія в односторонньому порядку розірвала договір лізингу, і взяла
на себе зобов'язання повернути підприємству "Litegrand Oil LLC Ltd"
грошовий задаток в сумі $46 тисяч, котрий був сплачений на початку. Таким
чином у Василя Кривозуба виник перед Демішканом борг. Останній, при цьому,
повинен був повернути Кривозубу орендований літак.

- Я думаю, саме в той момент у Демішкана і виникла ідея залишити АН-26
собі, - припустив представник родини Кривозубів у суді Андрій Мамалига. -
Виникла ситуація, в якій Демішкан зрозумів: якщо із Кривозубом щось
станеться, це дозволить йому користуватися літаком і далі.

Сергій Демішкан здавав літак Василя Кривозуба в оренду за тарифом
$320\година. Гарантований щомісячний оплатний наліт на той час налічував 50
годин, то ж під кінець кожного місяця Демішкан отримував від майна, яке по
суті йому не належало, близько $16 тис. Ось цифра, яка, судячи з усього, і
зумовила трагічний розвиток подій.

Малюнок вбивства

Згідно матеріалів кримінальної справи 07-6953, 15 вересня 2007-го року
Сергій Демішкан привіз до заміського будинку в Баришівському районі
Київської області свого кума Сергія Левченка і уродженця міста Стаханів
Олександра Курдіна. За версією слідства, саме в той день і саме в тому
місці був розроблений план викрадення і знищення Василя Кривозуба.

- Демішкан був ідеологом і натхненником злочину. Левченко, як колишній
працівник міліції організатором, а Курдін просто груба фізична сила. За
участь у злочині першому пообіціли кілька тисяч доларів, а другому -
працевлаштування в Києві, - зазначив Андрій Мамалига.

Кривозуба викрали 19 листопада 2007-го. Левченко та Кудрін просто затягли
його у салон автомобіля.

Сергія Демішкана сповістили про успішне викрадення. Він сказав, що чекає в
обумовленій точці лісопаркової зони між затоками Дніпра Собаче Гирло та
Верблюд. Там усі перебралися в автомобіль Демішкана, а ВАЗ-21013, на якому
Курдін з Левченком викрали Кривозуба, залишився в лісосмузі з відчиненими
дверима і ключем в замку запалення. Згодом співучасники пояснили: в такий
спосіб вони розраховували спровокувати викраденння авто.

Кривозуба доставили до заміського будиночку в Баришівці. Там жертву
обшукали, вилучили барсетку з документами та мобільним телефоном і прикули
до ліжка наручниками. Погрожуючи фізичною розправою, змусили зателефонувати
доньці Еліні та повідомити, що через термінові справи у найближчі дні він
вдома не ночуватиме. Демішкан почав із Кривозубом переговори. Предмет торгу
- літак, здатний щомісяця приносити понад $15 тисяч прибутку.

Відомо, що син політика вже тоді мав при собі проект угоди купівлі-продажу.
Пізніше цей документ був вилучений під час обшуку і приєднаний до справи як
доказ. Зрозуміло, що мова фактично йшла не про продаж, а про дарування. Як
свідчать Левченко з Курдіним, у певний момент Кривозуб вже погодився
поставити свій підпис і розпрощатися з літаком, але в останню мить чомусь
знову вперся. Демішкан наказав своїм "помічникам" лишатися в Баришівці та
утримувати жертву, а сам з метою забезпечення алібі повернувся додому в
Київ. Це було 20 листопада 2007 року

Близько 3-ї ночі, дочекавшись, поки Курдін засне, Василь Кривозуб дістав з-
під паска штанів другий мобільний телефон, який за сприятливим збігом не
вдалося виявити Левченку. Він надіслав своїй доньці та знайомому працівнику
СБУ смс: "Меня выкрали. Барышевка"

- У мене досі перед очима те повідомлення вночі. І неймовірний жах, який я
відчула, - згадує Еліна Зайченко.

Вранці наступного дня, шукаючи батька, Еліна зателефонувала Демішкану і
запитала, чи відомо йому щось. При цьому вона розказала про смс-
повідомлення. Можливо, то і була мить, що визначила долю Василя Кривозуба.

Демішкан блискавично зв'язався з Левченком, наказав знову обшукати
Кривозуба і терміново готуватися до переїзду в інше місце. Забувши про будь-
які заходи безпеки та конспірації, примчав у Баришівку на власному " авто.
З будинку забрали всі речі та прибрали сліди перебування. Левченко і Курдін
всадили Кривозуба на заднє сидіння. Відповідно до матеріалів справи,
Демішкан попрямував через Київ до одного з численних дренажних каналів
Дніпра, розташованого біля села Ровжі Вишгородського району. В багажнику
автомобіля вже лежали мотузка, моток будівельного скотчу і важка чавунна
батарея.

Подальші події викладені в обвинувальному висновку протокольною юридичною
мовою, але за сухими бездушними формулюваннями в подробицях постає все, що
відчув Василь Кривозуб перед смертю.

"Приблизно о 22 годині 00 хвилин, Демішкан С.В. та Курдін О.В. витягли з
багажника автомобіля радіаторну чавунну батарею. Курдін за вказівкою
Демішкана витягнув Кривозуба В.І. та поклав його на землю, біля батареї.
Левченко С.Г. подав Курдіну завчасно підготовані Демішканом моток клейкої
стрічки типу скотч і мотузку, якими Курдін та Демішкан звязали Кривозубу
руки, ноги, та привязали спиною до батареї".

Василь Кривозуб у цей час був при ясному розумі та прекрасно усвідомлював
усе, що з ним відбувається...

"Демішкан, діючи умисно, для більш щільного звязування натиснув ногою на
грудну клітину Кривозуба, чим спричинив йому перелом правих 4 та 5 ребер,
та чим заподіяв йому фізичних страждань. Щоб Кривозуб В.І., перебуваючи у
воді, якимось чином не зміг звільнити руки від клейкої стрічки, його руки
Демішкан та Курдін завели за спину й таким чином звязали.

Розуміючи, що потерпілий Кривозуб усвідомлює, що готується його вбивство,
Левченко та Курдін приблизно о 22 годині 30 хвилин силоміць стали заливати
в його горло горілку. Оскільки Кривозуб намагався чинити цьому опір,
Левченко та Курдін стали періодично стискати пальцями шию потерпілого, щоб
той ковтав. При цьому Левченко та Курдін спричинили Кривозубу перелом
верхнього правого рогу щитовидного хряща".

- Курдін і Левченко на слідстві заявили, що Демішкан був в ударі. Він
смакував тим, що він став власником життя Кривозуба, - каже Андрій
Мамалига, представник потерпілої сторони. - Перед тим, як скинути Кривозуба
з моста, Демішкан усміхнувся і сказав: переказуй вітання Кусто.

Донька Кривозуба Еліна Зайченко в цей час марно переконувала правоохоронні
органи сприйняти її заяву про викрадення серйозно: "Ніколи не забуду, як в
райвідділі міліції один хлопчик на всі мої аргументи, що ситуація серйозна,
відповів: Та не переживайте - погуляє і повернеться".

І справа не в тому, що йшлося про сина відомого політика. Органам дізнання
і досудового слідства взагалі властивий певний скепсис щодо звернень.

Реально МВС почало працювати у справі лише тоді, коли Зайченко приїхала на
Багговутівську до Головного управління по боротьбі з організованою
злочинністю, вчепилася за картуз першого офіцера, котрий зустрівся, і
оголосила, що нікуди не піде, поки не почнуть шукати її батька.

За дуже короткий термін були затримані всі троє: Левченко і Курдін - на
Сході, Демішкан - в АР Крим.

Всі троє дали щиросердне зізнання одразу. Щоправда, необхідно зазначити, що
розглядати явку з повинною як значущий доказ вже давно не дозволяє
репутація самої міліції, котра й досі користується сумнівними методами
дізнання. Тому в ситуації з Василем Кривозубом важливо було інше: де шукати
тіло? Знати це, за здоровою логікою, міг або сам потерпілий, або вбивці.
Розказати, зрозуміло, тільки останні. З цієї причини наступний документ має
для справи особливе значення.

Це - намальована рукою Сергія Демішкана схема розташування тіла Василя
Кривозуба. Саме за її допомогою водолази змогли віднайти труп.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи, смерть Василя Кривозуба
настала внаслідок механічної асфіксії в результаті утоплення у воді.

- Демішкан визнав свою вину повністю. І якби він не вказав, де труп,
Кривозуб досі би вважався безвісти зниклим, адже в Київській області тисячі
водоймищ. Раніше літа його ніхто би не знайшов. стверджує Андрій Мамалига.

Криміналістика називає це демонстрацією так званої "злочинної обізнаності" -
факту, що особа володіє інформацією, яка могла бути одержана лише шляхом і
лише під час вчинення злочину.

За рішенням суду співучасників взяли під варту і помістили в Лук'янівський
СІЗО. Курдін та Левченко потрапили в загальну камеру. Сергій Демішкан - в
медичну частину. В слідчому ізоляторі це своєрідний "presidential suite".
Там, свого часу, утримувалися Юлія Тимошенко, однопартієць Демішкана-
старшого Борис Колєсніков, і екс-міністр транспорту та зв'язку Микола
Рудьковський..

Через шість місяців після смерті Кривозуба досудове слідство було оголошене
завершеним. Обвинувальний висновок відносно Сергія Демішкана і двох його
поплічників особистим підписом затвердив тоді ще заступник Генерального
прокурора Віктор Пшонка. Цей факт містить особливий зміст, адже син Віктора
Павловича є депутатом Верховної ради від Партії регіонів, так само як і
батько обвинуваченого.

Справа потрапила до Апеляційного суду Києва, до колегії суддів під
головуванням Ірини Григор'євої. Ця жінка, чий батько був впливовим
судмедекспертом, вдягла мантію понад 15 років тому. В 94-му вона виносила
обвинувальний вирок за привласнення і розтрату державного майна нинішньому
народному депутату Олегу Ляшко, тоді ще просто юному коханцю одного з
силових міністрів. В 2004-му Ірина Григор'єва розглядала справу про
вбивство Георгія Гонгадзе. З її руки підлеглі генерала Пукача - Костенко і
Попович, отримали по 12, а Протасов 13 років. В 2008-му їй прийшов час
вирішити долю Демішкана.

Майже два роки все йшло "штатно". Досліджувалися матеріали, допитувалися
свідки, вивчались докази. Демішкан, Курдін та Левченко доставлялися в залу
засідань у супроводі конвою. Давати нові покази обвинувачені відмовилися,
тому суд працював із тим, що співучасники розказали раніше. Після року
слухань судовий процес впритул наблизився до заключної стадії. Але в той же
час країна впритул наблизилася до виборів Президента, на яких зрештою
переміг Віктор Янукович

- В якийсь момент суд призначив повторну судово-медичну експертизу. згадує
"перші дзвіночки" неймовірного повороту справи Андрій Мамалига. - За її
результатами Василь Кривозуб помер, знову ж таки, від удушення. Але точно
визначити причину удушення експерт не зміг. Тобто, він прибрав згадку про
утоплення.

Це дало фігурантам справи сформулювати абсолютно іншу версію подій.

- Вони як один почали говорити, що в дренажний канал скидалося вже мертве
тіло. А всю вину за вбивство на себе взяв наймолодший з обвинувачених
Олександр Курдін. Він сказав, що нібито задушив його власними руками, з
необережності. розповів представник Кривозубів. Таким чином, Демішкан,
фактично, стає невинним.

У зв'язку з новими обставинами Генеральна прокуратура подала клопотання про
направлення справи на додаткове слідство. Рекомендуємо вчитатися в
формулювання. Державне обвинувачення нечасто стає на бік підсудних так
неприкрито.

29 вересня, після майже двох років слухань і буквально за місяць до
винесення вироку, суддя Ірина Григор'єва вирішила клопотання задовольнити і
відправити справу назад до органу слідства, аби почати розслідування знову.
При цьому, посилаючись на стан здоров'я Сергія Демішкана, вона прямо в залі
судового засідання ухвалила рішення про зміну запобіжного заходу і
звільнила його з-під варти.

Сльози та оплески

Безпрецедентне рішення було винесено публічно, але нікого зі сторонніх осіб
на тому засіданні не було. Більше того, суддя зробила все, аби приховати
його мотивувальну частину і не допустити оскарження.

- Термін підготовки і подання скарги на судові рішення обмежений законом.
Щоб сформулювати скаргу, треба детально вивчити мотиваційну частину
документу: з яких причин і на яких саме підставах суд зайняв саме таку
позицію, - пояснює представник Кривозубів Андрій Мамалига. Суддя Григор'єва
дала вказівку нікому не видавати матеріали під приводом того, що справа "ще
не підшита".

Таким чином, родичів Василя Кривозуба, в яких могло виникнути об'єктивне
бажання оскаржити зупинення судового процесу і звільнення Демішкана на
волю, шляхом зловживання бюрократичними вказівками такого права, фактично,
позбавили.

Адвокат Демішкана Денис Бадзюк, між тим, впевнено стверджує, що суд на всіх
етапах діяв законно: "Під час розслідування цієї справи Головним слідчим
управлінням були допущені істотні недоліки, завдяки яким встановити істину
в ході судового слідства виявилось абсолютно неможливо. Під час суду були
встановлені нові обставини, які досудове слідство зобов'язано було виявити
і врахувати, але не виявило і не врахувало. Наприклад, слідчий зазначає, що
потерпілого втопили. Проте судово-медичні експерти, які проводили
комплексну експертизу, такий висновок не підтверджують".

Автор пропонував бесіду самому обвинуваченому, однак той усі пропозиції, що
йому переказувалися і через дружину, і через адвоката проігнорував.

Суддя Ірина Григор'єва після ухвалення рішення сховалася за дарованою
законом недоторканністю до неї не могли потрапити ані відвідувачі, ані
сторони процесу. Автор зустрів "її честь" на зачиненому від сторонніх
поверсі Апеляційного суду сюди мають доступ лише судді та їх помічники.

- Ірино, ви нещодавно змінили долю Демішкана. Дозвольте запитати дещо. Якщо
людині пред'явлене обвинувачення за частиною другої статті 115-ї "умисне
вбивство з обтяжуючими обставинами", чи має вона право бути на волі?

- Тут треба ставити питання, за яких підстав: якщо це пов'язано з метою
змусити особу виконувати процесуальні обов'язки, чи виходячи з тяжкості
пред'явленого обвинувачення? Якщо це європейські стандарти чи наші? А якщо
не виникне питання за доведеністю вбивства. Куди цій треба людині йти? Як
відшкодовувати їй за рахунок держави?

- Вся країна знає, що там точно є вбивство і там точно є труп. Ще раз
запитуємо, наскільки обґрунтовано відпускати людину з таким звинуваченням
на вулицю?

- Що значить обґрунтовано чи необґрунтовано? В даному випадку постає
питання змагальності сторін. В кожній справі є декілька фігурантів.

- В кримінальній справі є щиросердне зізнання Сергія Демішкана.

- Ми не можемо казати про зізнання чи не зізнання. Ми можемо казати: чи
можна вирішити справу по суті? Суд прийняв рішення у нарадчій кімнаті. Всі
вимоги, які має виконати суд при прийнятті рішення, були виконані.

Замiсть епiлогу

1.Донька Василя Кривозуба Еліна сьогодні категорично відмовляється
спілкуватися з журналістами. Її долає обґрунтований страх за рідних та своє
власне життя.

2.Олександр Курдін та Сергій Левченко лишаються в СІЗО як обвинувачені у
вбивстві.

3.Місцезнаходження Сергія Демішкана невідоме.

4.Батько Сергія Демішкана Володимир Демішкан продовжує бути народним
депутатом України та незаконно суміщати мандат з посадою Голови корпорації
"Укравтодор". Його роль у звільненні сина не встановлена і вже ніким не
зможе бути доведена.

5.Ірина Григор'єва пішла з Апеляційного суду Києва на підвищення. Рішенням
Верховної ради України вона безстроково призначена суддею Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних справ, головою якого
є Леонід Фесенко, колишній народний депутат від Партії Регіонів. Це найвища
посада в системі кримінального судочинства.

2010-12-16 "Комерсант-Україна"Держбюджет недоотримав 3 млрд грн. через безподатковий імпорт нафтопродуктів компанією "Лівела", повідомив вчора голова полтавського територіального відділення Антимонопольного комітету Володимир Онищенко. "Лівела" завезла до України 1,55 млн т нафти і нафтопродуктів, реалізувавши їх компаніям "Сан Тревел" і "Стекер", а ті, у свою чергу, - 71 компанії на внутрішньому ринку. "З цього об'єму 408 тис. т склала азербайджанська нафта, яка була надана на Кременчуцький НПЗ ('Укртатнафта'). Решта - світлі нафтопродукти і більше 2 тис. т пічного палива", - повідомив глава відділення."Лівела" домоглась права на ввезення нафтопродуктів без сплати акцизу, ПДВ і ввізного мита в серпні цього року через суди, посилаючись на закон, що діяв в країні ще в 1990-х роках. Зараз ці рішення оспкаржує Держмитниця. Експерти й учасники ринку стверджують, що фактичним власником "Лівели" є народний депутат Партії регіонів Володимир Зубик. Сам він цю інформацію спростовує. У серпні компанія імпортувала 89 тис. т нафтопродуктів із загального об'єму імпорту в 408 тис. т, у вересні - вже 318 тис. т з 498 тис. т, в жовтні - 399 тис. т з 518 тис. т, а в листопаді - 455 тис. т із 568 тис. т.Тим не менше порушень антимонопольного законодавства в діях "Лівели" АМКУ не виявив, повідомив Володимир Онищенко. "Компанія працює і, я думаю, працюватиме і далі. У цій схемі брали участь відомі фахівці, довести щось буде дуже важко", - вважає чиновник. Проте полтавське відділення передало матеріали до головного відділення АМКУ, яке, на думку Онищенка, може провести додаткове розслідування на загальнодержавному рівні. За словами партнера юридичної фірми "Правові партнери" Андрія Доманського, АМКУ може не погодитись із висновками свого підрозділу і почати нове розслідування.В прес-службі першого віце-прем'єра Андрія Клюєва відмовилися коментувати діяльність "Лівели".Джерело у Мінпаленерго стверджує, що діяльністю компанії займаються "на найвищому рівні". АМКУ проводив перевірку за дорученням президента Віктора Януковича. "З проханням до нього в листопаді звернулось наше міністерство і нафтовики. Після початку перевірок комітетом імпорт нафтопродуктів 'Лівелою' зменшився", - стверджує співброзмовник. За його словами, якщо дій АМКУ буде недостатньо, роботу компанії перевірять силові відомства.У Держмитниці підтвердили, що об'єм імпорту нафтопродуктів "Лівелою" з початку грудня скоротився. За даними відомства, якщо в листопаді компанія імпортувала 294 тис. т бензину і 161 тис. т дизпалива, то з початку грудня - тільки 21 тис. т дизпалива. Але скорочення імпорту може бути тимчасовим. "Як тільки перевірки припиняться, імпорт може бути відновлений", - говорить член комітету Верховної Ради з ПЕК Олександр Гудима.Генеральний директор мережі АЗС "Донецькойлсервіс" Віктор Мартиросян зазначає, що навіть невеликі обсяги нафтопродуктів, які продовжує ввозити "Лівела", негативно впливають на ринок. "Безмитний імпорт дозволяє демпінгувати компаніям, які з нею працюють", - стверджує він. Відзначимо, що після отримання права не платити податки і збори при імпорті нафтопродуктів "Лівела" за три місяці зуміла збільшити частку на українському ринку палива до 44%. Інші нафтотрейдери зазнають збитків і втрачають клієнтів. За даними Мінпаленерго, як і раніше, простоює Одеський, Дрогобицький і Надвірнянський нафтопереробні заводи, оскільки переробка нафти в даний момент невигідна.Ємність українського ринку нафтопродуктів оцінюється в $3 млрд в роздрібних цінах. Україна щорічно споживає 14-16 млн т нафтопродуктів. У країні працюють шість нафтопереробних заводів: Лисичанський (контролюється ТНК-ВР), Одеський (ЛУКОЙЛ), Херсонський (належить підприємцеві Ігорю Єрємєєву), Дрогобицький, Кременчуцький і Надвірнянський (група "Приват").За словами начальника аналітичного відділу ІК "Брокеркредитсервіс" Максима Шеїна, робота "Лівели" може змусити власників українських НПЗ переглянути свої інвестиційні плани. "Немає жодних гарантій, що компанія через два-три місяці знову не збільшить імпорт нафтопродуктів до такого об'єму, що знову стане невигідно переробляти нафту на НПЗ. Інвестувати в заводи в таких умовах досить необачно", - говорить він.

Одинадцяте місце. Національні проекти
Якби нацпроекти впроваджувалися в капіталістичній Америки, а про це писала радянська газета "Труд", виглядало б це приблизно так.
"Прості робітники та пенсіонери Штатів голодують, і намагаються звести кінці з кінцями, отримуючи пенсії та зарплати приблизно в 1000 доларів. На території США повно депресивних областей, в яких не завадило б побудувати заводи і фабрики, щоб забезпечити роботою армії безробітних.
Але замість цього корумпований уряд, в якому сидять хижі експлуататори трудового народу і посібники імперіалістів, вирішили розділити між собою мільярди доларів. Для цього вони придумали, що в країні зараз найбільша потреба вчити дітей не за підручниками, а за новітніми комп'ютерами, а ще побудувати в країні мережу найдорожчих в експлуатації сонячних і вітряних електростанцій".
Якщо змінити США на Україну, а 1000 доларів на 1000 гривень, то все буде майже так само.
Населення країни дійсно перебуває в жахливому стані. Досить виїхати з Києва, і злиденні умови життя стануть помітні скрізь.
Саме тому кілька людей на чолі з президентом вирішили "розпиляти" мільярди доларів на "Національні проекти".
Це майже провальні речі, тому що нікому не потрібна дорога електроенергія від "вітряків". Платити за все це доведеться бюджету, тому що електронні підручники для дітей не можуть окупатися в принципі.
Але спочатку декілька особливо важливих персон наберуть кредитів під державні гарантії, і витратять їх так, як вважають за потрібне.
І найголовніше, що їм нічого за це не буде. Тому що вони - це і є влада.

Десяте місце. Безмитний імпорт нафтопродуктів
У серпні 2010 року нікому невідома компанія "Лівела" отримала право на ввезення в Україну нафтопродуктів без сплати акцизу, ПДВ і ввізного мита.
Власником "Лівели" є народний депутат від Партії регіонів Володимир Зубик, якого підтримує, а тут вже за різними версіями, або віце-прем'єр Андрій Клюєв, або міністр ПЕК Юрій Бойко. Всі вони, щоправда, заперечували цю інформацію.
Однак поява такого привілейованого гравця підірвала ринок. Обсяги поставок нафти і нафтопродуктів були такими, що ті, хто не мав подібних пільг почали отримувати колосальні збитки.
Також Кабміном ходили чутки, що цей проект потрібен для фінансування виборів Партією регіонів.
За оцінками експертів, Україна у підсумку недоотримала 3 мільярди гривень.
А після завершення виборів, президент дав команду розібратися, що відбувається.
Тим часом "Лівела" продовжує працювати, доводячи, що в Україні безподаткові схеми поставок палива цілком життєздатні, якщо знати, до кого звернутись за підтримкою.

Дев'яте місце. Збереження процедури закупівлі у єдиного постачальника
Корупція у держзакупівлях - саме важковагове з усіх видів казнокрадства. Чиновнику достатньо врахувати свої 10% "відкату" у ціні, і на 1 мільярді вже виходить 100 мільйонів.
По країні "гуляють" вкрадені мільярди, на які "слуги народу" намагаються вижити в цьому складному світі.
Боротися з такими явищами була покликана система тендерів. В ідеалі, якщо держструктура щось хоче купити, вона у відкриту запитує: хто і за скільки продасть? І потім вибирає з усіх пропозицій найкращу.
Але як же тут вкрасти? У різний час навколо тендерів існували свої схеми.
В основному, у конкурсах брали участь одні й ті ж люди, але вони нібито представляли 3-4 різні компанії. Всі вони ставили завищені, але трохи різні ціни, і перемагав найкращий.
Також в різні часи спочатку Тендерна палата, а потім певні чиновники від Мінекономіки отримували "відкати" за визнання таких "липових" тендерів дійсними.
Але вкрасти по-крупному можна було інакше - через купівлю у єдиного постачальника. У принципі, ця технологія працює в якості винятку.
Наприклад, якщо потрібно терміново купити дуже високотехнологічну деталь, то торги влаштовувати немає часу.
Інша справа, що потрібні дуже чіткі підстави. Наприклад, стихійне лихо. А також, дозвіл уповноваженого органу укладати угоди. У різні часи, вирішував - дозволяти чи ні - Мінекономіки та АМК.
За часів Юлії Тимошенко цю процедуру у Мінекономіки не відбирали, але через відсутність профільного закону дозволили уряду ухвалювати окремі рішення.
"Беззаконня" тривало два роки, і за ці два роки уряд прийняв більше 40 окремих рішень. Наприклад, технологія активно використовувалася при закупівлі ліків за часів так званої "епідемії свинячого грипу".
Нова влада не стала відмовлятися від цього чудового механізму. Але оскільки закон про держзакупівлі був прийнятий, повноваження повернули Мінекономіки.
Проте зараз, як і раніше через закупівлю в одного постачальника "проганяють" мільярди - наприклад, на закупівлю під Євро-2012.
Які обсяги корупції пов'язані сьогодні із закупівлею у єдиного постачальника, знає тільки Господь Бог і Мінекономіки. Проте абсолютно точно, що корупція є.
В Україні працює просте правило: якщо є спосіб вкрасти, обов'язково вкрадуть.

Восьме місце. Збереження Надра банку та Родовіду
Справа почалася 2008 року. Спочатку хтось вирішив вивести, або просто вкрасти частину грошей з "Надра Банку" і "Родовід Банку".
Навряд чи тут обійшлося без власників, але всі вони на волі. Хіба що, переховується колишній голова "Надр" Ігор Гіленко, якому напевно сказали зробити те, що він зробив.
Етап перший - зникли мільярди з тих грошей, які банки зібрали у населення.
Етап другий - Національний банк видав їм рефінансування - кредити на один рік, які потім було подовжена ще на п'ять. Левова частка з багатомільярдного рефінансування також вкрадена.
Етап третій - Нацбанк ввів в банки тимчасову адміністрацію. Грошей у них вже немає, але і закривати банки не можна.
По-перше, проти була прем'єр Юлія Тимошенко, яка збиралась йти у президенти.
По-друге, як тодішній глава НБУ Володимир Стельмах міг пояснити пропажу рефінансування? Що, "ми погано працюємо"? Це ж кримінальна стаття.
Етап четвертий, затяжний - уряд майже рік вирішує, чи давати ще грошей. Нацбанк, природно, рекомендує дати. Весь цей час вкладники збанкрутілих банків мітингують під різними стінами.
Етап п'ятий - "Родоводу" дали грошей, і на кілька днів влаштована публічна видача депозитів. На церемонії вручення вкладів присутня особисто Тимошенко.
Паралельно, як з'ясувалося пізніше, не без відома голови банку Сергія Щербини, зникають з банку сотні мільйонів. А ще багато-багато говорили про те, що гроші з куплених державою банків йдуть на вибори.
Етап п'ятий - у "Родоводі" відновлена тимчасова адміністрація. Тепер він знову такий же, як "Надра", тільки грошей вкрадено більше.
Етап шостий - кінець 2010 року. Два "трупи" як і раніше існують, і їх усе ще не наважуються вбити. Тому що Нацбанку доведеться списувати мільярди рефінансування і відповідати на питання Генпрокуратури про якість нагляду.
Уряду теж не цікаво вбивати "живих мерців", тому що з бюджету туди влиті мільярди. А ще є міфічний Дмитро Фірташ, який у свій час поручився за "Надра" майном. Ліквідувати банк, стало бути, негарно - доведеться борг повертати шановній людині.
Етап сьомий - 2011 рік. Питання з "Надрами" і "Родовідом" буде болісно тягнутися.
Нікому не хочеться чіпати величезні "туші", які вже наполовину розклалися.

Сьоме місце. Адміністративна реформа
Віктор Янукович любить несподіванки. Пізнього грудневого вечора, а точніше вночі він раптом зробив революцію - провів адміністративну реформу.
Президент скоротив кількість міністерств з 20 до 16. Зникли також кілька відомств.
Мета, ясна річ, була благородна - скоротити кількість чиновників, щоб заощадити гроші платників податків.
Приблизно так вчинили президент Леонід Кучма і прем'єр Віктор Ющенко в 2000 році - оголосили про скорочення чиновників у міністерствах і відомствах на 30%. Щось у них не склалося, і чиновників стало на 30% більше.
Щось схоже тепер відбувається з адмінреформою Януковича. Так, вивісок міністерств стало менше, проте весь фокус у тому, що одне міністерство чи відомство перейшло до складу іншого.
Можливо, в ході цього фокусу хтось таки втратить роботу, але найголовніше - це стабільність, тому свої люди залишилися при справі.
Всі влаштовані, перед народом відзвітували, можна тепер ще що-небудь "реформувати".

Шосте місце. "Харківські домовленості"
21 квітня 2010 Віктор Янукович і Дмитро Медведєв майже несподівано домовилися зустрітися в Харкові. Вибір місця був не випадковим - місто гарне, а київські журналісти сюди доберуться не в повному складі.
Але й ті, хто дістався, не відразу зрозумів, що сталося. Навіть більшість високопоставлених чиновників не знали, чим ця зустріч закінчиться.
А закінчилася вона ось чим.
Головними підсумками стали домовленості з питань перебування Чорноморського флоту на території України на 25 років і зниження ціни на російський газ для України на 30%, але не більше ніж на 100 доларів за тисячу кубометрів.
Опозиція до цих пір вважає це здачею національних інтересів. Більше того, для українців ціна на газ не знизилася і не знизиться.
Влада ж говорить про відновлення дружби зі стратегічним партнером - Росією.
Як би там не було, рішення приймалося таємно. Українців ніхто не запитав, чи хочуть вони бачити ще 25 років російський флот на своїй території. Ціна на газ для населення згідно наступним домовленостями з МВФ має зрости ще на 50%.
До того ж опозиція вважає, що інші пункти угоди також є ні чим іншим, як зрадою. Під цю категорію потрапив і договір про створення СП між українським авіаконцерном "Антонов" і російською Об'єднаною авіаційною корпорацією ".
Загалом, злиття з Росією 2010 року носило досить стрімкий характер.

П'яте місце. Програш "Нафтогаза" Фірташу у суді
Важко визнати, що, забираючи 11 мільярдів кубометрів газу у Дмитра Фірташа, Юлія Тимошенко робила все правильно. Вона ризикувала всім, чим тільки можна було ризикувати.
Навіть при тому, що громадська думка була на її боці (так і треба олігархові!), користі це не принесло нікому.
Щоб так вчиняти, Тимошенко повинна була бути впевненою хоча б у своїй перемозі на президентських виборах.
А після її програшу повернулися старі часи. Спочатку нова влада почала арешти тих, хто мав до відбору газу безпосереднє відношення. А потім позивач за позовом Фірташа - "Нафтогаз Україна" добровільно здався олігарху.
А що у підсумку?
Відібраний газ Тимошенко називала власністю народу України, за який було сплачено. Потім цей же газ, повернутий Фірташу, позбавив український народ його власності.
І тепер цей газ, можливо, буде продаватися тому ж народу України. Так що мешканці країни у результаті заплатять за цей газ якщо не тричі, то двічі вже точно.
Навіть якщо це перебільшення, відбирання газу і його повернення - найбільш каламутна справа 2010 року, в результаті якої Фірташ відігрався.
Україна - програла.

Четверте місце. Кредит від МВФ
"За кредити МВФ, які взяла Тимошенко, будуть розплачуватися наші діти!" - злісно казали Микола Азаров і Віктор Янукович, а потім обидва зайняли посади прем'єра і президента та попросили у МВФ ще кредитів.
Для онуків.
МВФ - це така організація, яка має багато грошей і не має на меті заробити ще більше. Парадокс, проте Фонду більше потрібно роздавати кредити, ніж отримувати відсотки за ними. Тому куди важливіше мати глобальний вплив на того, кому він дає гроші.
Чи не здається вам дивним, що Україна має дефіцит бюджету, але кредит МВФ прямує до золотовалютних резервів Нацбанку, пояснюючи все це саме дірою в бюджеті?
Чи не дивно, що в підсумку говорять про те, що проїдати такий великий кредит не можна, але саме ним вирішуються бюджетні проблеми? Так ми проїдаємо ці гроші чи ні? Якщо ні, то навіщо нам потрібні кредити?
Насправді кредит МВФ вигідний не тільки йому самому. Кажуть, що саме Фонд зажадав скасування спрощеної системи оподаткування в Україні.
Безглузде питання - навіщо це Фонду? Але як це потрібно було Азарову! Так що кредит - вигідна штука, коли потрібно вирішити в країні непопулярні питання - Фонду свої, а місцевій владі свої.
А ось те, що за цими кредитами будуть розплачуватися наші діти, чиста правда.
Решта - велика політика і великі гроші.

Третє місце. Податковий кодекс
Кодекс - це зібрання законів. Те, що було прийняте в 2010 році зведенням законів назвати не можна. Просто був написаний абсолютно новий документ, який змінив податкову систему країни.
Наслідки прийняття Податкового кодексу малюються авторами як благо. Дійсно, документ знив ПДВ і податок на прибуток. Кількість податків скорочено.
Проте в процесі підготовки Кодексу померла спрощена система оподаткування. Багато експертів бачать у документі розширення повноважень податківців. До того ж кількість новацій не дозволяють говорити про принципово нову податкову систему. Якість тексту також залишає бажати кращого.
У будь-якому випадку ні у кого не залишилося відчуття, що добрий цар подбав про народ чи, на худий кінець, виконав свою передвиборчу обіцянку знизити податковий прес, ввести податкові канікули та інше.
Точніше, це все було зроблено, але тільки не для дрібного і середнього бізнесу. Саме вони, за задумом авторів, і сплатять канікули тим, хто мав можливість постояти за спиною тих, хто писав Кодекс.
До того ж через Кодекс в Україні могла статися друга революція, другий Майдан. Але дуже скоро Майдани було розігнано, а добрий президент підписав кодекс.

Друге місце. Штучне прикручування експорту зерна
У 2010 році Україна зібрала дуже непоганий врожай зернових в 41 мільйон тонн. Для забезпечення внутрішніх потреб країни потрібно від 25 до 27 мільйонів, до того ж у нас були 5 мільйонів тонн перехідних запасів.
Виходить, приблизно 15 мільйонів тонн Україні могла спокійно експортувати. За самими приблизними підрахунками, це 8 мільярдів доларів, або 64 мільярда гривень.
Природно, аграрії хотіли це зерно продати зернотрейдерам, а ті - вивезти за кордон. Але не так сталося, як гадалося.
На початку жовтня уряд заборонив експорт зернових, і ввів квоту на вивезення в розмірі всього 2,7 мільйона тонн.
Тут же з'явилася Росія, у якої в цьому році погорів урожай, і попросила продати їй 2 мільйони тонн. Україна навіть начебто погодилася, хоча де брати такі ресурси, ніхто сказати так і не зміг.
На наступний рік квоти вже продовжені, хіба що збільшені до 4,5 мільйонів тонн. Приблизно на 2 мільйони обсяги вже розписані.
Навіщо було вводити обмеження, до цих пір не зрозуміло. З поверхневих здогадок - потрібно було "збити" ціну на зернові для того, щоб їх закупила держава до Аграрного фонду.
Якщо подивитися прискіпливіше, уряд створив державного зернотрейдера, і міг "збивати" ціни для нього.
І вже майже пошепки говорять, що за блокуванням експорту зерна стоять віце-прем'єр Борис Колесников і аграрний міністр Микола Присяжнюк.

Перше місце. Тотальне фінансування бюджету за рахунок боргу (37,5%)
Україна продовжує жити у борг з розмахом. Всупереч заявам, нова влада не стала стриманішою у витрачанні грошей, які їй не належать.
Офіційні дані такі. За підсумками 10 місяців 2010, дефіцит бюджету склав 56,6 мільярди гривень. На весь рік заплановані 54 мільярди.
Реально ж, як зізнався в жовтні міністр фінансів Федір Ярошенко, дефіцит становив понад 100 мільярдів.
Правда він назвав це не позиками, а роботою уряду на фінансових ринках.
Це значить, що кожна третя гривня витрачена державою надміру. Витрати бюджету на 2010 рік заплановані в розмірі 305,7 мільярдів - рахуйте самі. Звичайно, розрахунки правильні, якщо витрачено буде все. Де-юре, витрачають небагато менше, але де-факто це не зовсім так.
Справа в тому, що витрати держави - це не тільки бюджет. Це і "мінус" у фінансових розрахунках НАК "Нафтогаз Україна", який отримав і ОВДП у статутний фонд, і кредити держбанків. А також - позаплановий дефіцит Пенсійного фонду, і витрати на капіталізацію банків, яких у цьому році не було і вже не буде.
А ще - різного роду "дірки" в доходах таких структур, як "Укрзалізниця" і "Укравтодор". Офіційно, вони самі по собі, але коли справа доходить до розрахунків, то платити доводиться з бюджету.
Разом, реальний дефіцит державних фінансів в 2010 році напевно міцно перевищив 100 мільярдів гривень.
В основному, це борги. Зазвичай дефіцит покривається або продажем державного майна, або простягнутою рукою. Продати у 2010 році майже нічого не вийшло. Зате боргів України набрала з запасом.
Офіційно, станом на 22 грудня до загального фонду держбюджету надійшли 74,9 мільярда гривень запозичень. Проте навіть приблизні підрахунки дають набагато більші цифри.
Рахуйте самі. У серпні Україна отримала перший транш нового кредиту МВФ у розмірі 1,89 мільярда доларів. У грудні - ще один, на 1,5 мільярда.
Всього за 2,5 роки Фонд дасть нам 15,15 мільярдів доларів на не дуже довгий термін - 29 місяців.
Влітку Російський "Внєшторгбанк" (ВТБ) надав уряду України кредит у розмірі 2 мільярдів доларів, а трохи пізніше продовжив його.
Двічі за рік України випустила єврооблігації. У вересні вдалося зібрати 2 мільярди доларів, у грудні - ще 500 мільйонів.
На внутрішньому ринку за підсумками 11 місяців уряд випустив облігації на 68,6 мільярдів гривень. Безумовно, не всі гроші пішли в бюджет.
Наприклад, для відшкодування боргу з ПДВ уряд випустив паперів на 16,4 мільярда гривень. А ще сюди включені ОВДП на 7,4 мільярда, які пішли до НАК "Нафтогазу України", а потім були викуплені державними банками.
А ще були якісь державні гарантії на 6,5 мільярдів гривень, за підсумками 10 місяців.
Кому вони були видані і коли, незрозуміло. Але за підсумками року сума ще може зрости.
Тепер що стосується державних холдингів. 261 мільйон доларів може залучити найближчим часом Південна Залізниця від світового банку, який планує видати Україні найближчим часом ще півтора мільярди доларів кредиту.
"Укравтодор" вже отримав 450 мільйонів євро від ЄБРР на будівництво доріг. Крім того, до кінця року в Україні вже могли прийти перші позикові гроші за деякими з нацпроектів.
Загалом, хто і скільки займає в цій країні, відомо хіба що Мінфіну і МВФ. Зрозуміло інше - офіційно опубліковані цифри явно занижені.
А тепер питання - чи довго може витрачати держава майже на 40% більше, ніж заробляє?