"В.о. начальника Київського СІЗО

п. Домбровському Є.С.

Висловлюю Вам своє крайнє людське обурення аморальною відеозйомкою, яка була проведена працівниками СБУ 14 грудня 2011року в моїй присутності у камері медично-санітарної частини Київського СІЗО.

Вимагаю від Вас публічно спростувати неправдиву інформацію, що ця відеозйомка проводилася невідомо ким та прихованою відеокамерою. Ви добре знаєте, що 14 грудня в супроводі офіційних посадових осіб СІЗО до камери увірвався офіцер СБУ зі знімальною групою, яка його супроводжувала, та всупереч моїм запереченням почали в упор мене знімати. Вони скористалися тим, що я прикута хворобою до ліжка та не можу ухилятися, уникнути від прямої відеозйомки в обличчя. Це виглядало майже як розстріл.

Також висловлюю своє крайнє обурення фото та відеомонтажем умов мого перебування в СІЗО. Вам, як одному з керівників СІЗО, добре відомо, що я ніколи!!! не знаходилася в камері 242 в таких умовах, як показали по телебаченню. Камера 242, в якій я перебувала до переведення в медично-санітарну частину СІЗО, була зовсім іншою. Ви дуже добре знаєте, що в камері 242 ми знаходилися втрьох в п'ятнадцяти квадратних метрах з вікном без скла, без гарячої, а часом і без холодної води, з бетонною підлогою, полицями та табуретками, збитими з необроблених дошок ув'язненими, та "парашею" за метровою перегородкою. Про які "плазми", душові кабінки та дзеркала з кахлями Ви дезінформуєте людей. Саме тому я вимагаю від Вас офіційно спростувати неправдиву та неправедну інформацію, що камера 242 з інтер'єрами, які продемонстровані по телебаченню – це камера, у якій я знаходилась, знаходжусь або буду знаходитись.

Також я категорично відмовляюся від переведення в будь-які особливі, спеціально відремонтовані камери після завершення лікування в медично-санітарній частині СІЗО. По-перше, вважаю це спеціально організованою брудною операцією СБУ за дорученням Януковича для подальшої моєї безчесної компроментації, а по-друге – вважаю аморальним перебувати в спеціально показушно відремонтованих камерах у той час, коли інші ув'язнені перебувають в скотських, нелюдських умовах утримання та сплять по черзі, навіть на підлозі, з причини критичного перевантаження СІЗО.

Вимагаю після лікування перевести мене в звичайну, таку як насправді є, камеру разом з іншими ув'язненими, щоб під час приїзду в СІЗО європейських та світових представників вони змогли побачити не штучну, гламурну показуху, а справжнє катування ув'язнених, нелюдське поводження з ними, гірше, ніж з тваринами – причому до того, як суд визнав їх винними.

Якщо Ви після мого переведення в медичну частину СІЗО зробили в камері 242 якийсь спеціальний парадний ремонт, запропонуйте цю камеру мешканцю Межигір'я, а не мені. Мені відремонтовані каземати не потрібні".

Як і передбачалось, Угоду про асоціацію не було парафовано під час Саміту Україна – ЄС, що відбувся 19 грудня 2011 року в Києві. Можна визначити ряд причин, що зумовили провал парафування угоди.

Головна причина – політична, тобто претензії з боку Європейського Союзу до української влади щодо стану демократії і прав людини в Україні. Це – загальна передумова ситуації, котра склалась навколо парафування угоди про асоціацію.

Інше питання – в якому вигляді ці претензії були втілені в документах ЄС. Їх можна систематизувати наступним чином.

Відхід від демократії в Україні, що спостерігається після приходу нової влади – це головна причина і головна претензія. До цих претензій слід віднести також стурбованість Європейського Союзу нехтуванням верховенства права, високим рівнем корупції, використанням судочинства в політичних цілях, зокрема в боротьбі з опозицією.

Юлія Тимошенко є, так би мовити, персоніфікацією стану справ з демократією і правами людини в Україні, а також вибіркового застосування правосуддя по відношенню до політичних опонентів.

Наступна, так звана, "технічна причина" непарафування угоди про асоціацію використовується виключно з метою зберегти обличчя нинішній українській владі. Переговори про асоціацію завершені – це факт. І пошук шляхів узгодження "технічних деталей" – питання виключно політичної волі.

Парафування – це технічна процедура, яка б за нормальних взаємин мала відбутися і стати показником успішності саміту. Але через той рівень взаємин, який існує сьогодні, цього не відбулося, оскільки ЄС не може піти на позитивний формат проведення саміту, за умови наявності претензій до української влади

Ще одна з проблем, що завадила парафуванню цієї угоди – наполягання української влади в останній момент публічно зафіксувати в угоді положення про перспективи членства України в ЄС. ЄС до цього не готовий, і було б наївно очікувати позитивної реакції на ці заяви.

Існує два варіанти подальшого розвитку подій. Оптимістичний варіант полягає в наступному.

Українська влада знімає проблемні питання, тобто припиняє наступ на демократію та опозицію, і таким чином знімає проблеми взаємин з Євросоюзом. Угода про Асоціацію парафується, і готова до підписання за 4-6 місяців. За цим сценарієм, її буде підписано десь в середині наступного року і розпочнеться її ратифікація.

До кінця наступного року можна було би очікувати ратифікацію цієї угоди з боку Верховної Ради, можливо ратифікацію Європарламентом і ратифікацію національними парламентами більшості країн-членів ЄС. У будь-якому разі, можна було б розраховувати на завершення ратифікації протягом 2012-2013 рр.

Песимістичний сценарій полягає в тому, що українська влада не робить кроків на зустріч, не усуває ті проблеми, які накопичились у взаєминах з ЄС. В такому разі відбувається парафування як технічна процедура і далі процес підписання і відповідно процес ратифікації заморожуються до кращих часів.

Якщо нинішня влада категорично не буде діяти за цінностями, стандартами і нормами які існують в ЄС, то подальший прогрес просування Угоди про асоціацію відкладається на той час, коли буде змінена влада в Україні.

Борис Тарасюк
Народний депутат, голова Народного Руху України