Надзвичайним пасхальним сюрпризом приголомшила видатна українська співачка і композитор

Мар'яна Садовська і знаменитий вокальний колектив з Сан-Франциско «Кітка», вибагливу публіку німецького Кельну. НА ЧЕРЗІ КИЇВ   Містерія почалася з надзвичайно довгої черги до концертної каси влаштованої організаторами вистави на вході в Кельнську церкву Мартіна Лютера, що перетворилася в цей вечір в русальний ставок. Далася в знаки заокеанська слава американської “Кітки” і репутація надзвичайної мешканки Кельну українки зі Львова співачки, акторки, композитора, дослідниці і авторки цього проекту Мар'яни Садовської. Не зважаючи на ціну вхідного квітка в 14 євро, багатьом відвідувачам вистави довелося стояти, бо вільних місць в залі не залишилося.

Велика кубо-подібна зала церкви викладена з середини червоною цеглою, прикрашена гігантськими сюрреалістичними пано, виконаними сучасними майстрами, втопилися у напівтемряві, а з першої ж митті, як залунала музика розчиниласяу містичному дійстві, ставши чимось більшим ніж декорація, ставши простором де живуть жінки - люди і жінки - русалки. Те що відбувалося на протязі цілої години, з акторками і публікою, на жаль, неможливо передати а ні письмом, а ні словами - це потрібно пережити. Можу лише сказати, що не розуміючи ні слова з тексту який складався з понад десяти східноєвропейських мов, німецькі шанувальники музики і театру хапалися за горло, так переповнювали їх емоції і естетичне піднесення. За старовинними легендами люди кажуть: “ Русалки можуть звести своїм співом будь яку людину з глузду”, не буду стверджувати того, що “Кітки” переслідували ту саму ціль, але в якусь мить навіть мені підсвідомо хотілося стати русалкою і поринути у бездонні глибини метафізичного простору,  так щиро відкритого глядачеві майстрами фольклорного мистецтва. Десять хвилин оплесків і викрики: “Zugabe!“ (з німецької — ще, на біс!). І знову залунала чаруюча пісня. Не зважаючи на те, що проект “The Rusalka Cycle: Songs Between the Worlds” (оригінальна назва проекту) інтеркультуральний, Україна зайняла  в ньому центральне місце. В театралізованому концерті актори багато згадують Україну, торкаються також і сучасних проблем нашої держави, зокрема Чорнобиля. І це не данина кон'юнктурі, а результат фольклорної експедиції колективу в 2005 році на чолі з Мар'яною Садовською, по таким українськім селам як: Гавронщина та Крячківка, Сварицевичі і переселене із зони чорнобильської катастрофи село Річиця, де русалячий культ є не тільки міфом, а частиною живих вірувань українського люду. Прем'єра русального проекту відбулася в 2006 році в багатьох містах США з шаленим успіхом. В результаті низка державних фондів Сполучених Штатів вирішили підтримати європейське турне проекту і взяли на себе левову частину витрат. Приємно зазначити, що на підтримку музичного забезпечення зголосився метр зі Львова, засновник легендарного львівського камерного оркестру “Леополіс”, віртуозний віолончеліст Ярослав Мигаль. Звертаючись до своїх друзів Мар'яна Садовська говорить про свій проект так: Мар'яна Садовська “Я називаю цей проект своєю "третьою дитиною"- і як кожна мама- страшенно горда, страшенно переживаю і страшенно хочу, щоб ви всі прийшли... все-таки-всупереч всім кризам- Кітка прилітає вього на 2 покази, лишень у Києві!!!!” Так, на жаль в Україні виступ “букету квітів” – адже саме так можна приблизно перекласти з болгарської назву фольклорного колективу “Кітка”, можна буде побачити лише в Києві. Схоже українську сторону цей проект не зацікавив аж ніяк, навіть у Києві члени гурту будуть спати в гуртожитку. А запланований у Львові виступ довелося відмінити, бо організувати нічліг в "славетному місті" не вдалося взагалі. Львівська влада просто проігнорувала заклики Мар'яни Садовської допомогти з організацією. От така гірка пілюля. Та втім наша українська влада не зовсім забуваю про митців, президент щедро роздає нагороди і звання Кіркоровим і Козловським. Та для решта справжніх, не розпіарених попсушників, шансів немає, про них забуто, їх не помічають, їх цькують. От і розсипаються блукаючими зірками по всьому світу наші музиканти, співаки, композитори, письменники, драматурги, поети і режисери. Їхне світло сяє десь на чужині. Та іноді, доходить воно і до рідної України. Отже: 29 квітня в Центрі Києво-Могилянки відбудуться покази концерту- вистави "Русальний Цикл" проект Українки Мар'яни Садовської.

Павло Ар’є

«Кольорова» прем’єра Львівська газета "ВИСОКИЙ ЗАМОК" пише:

П’ять відтінків жінки

Фото Андрія КУБ’ЯКА Оксана ЗЬОБРО На сцені Муніципального театру – дослідження психології представниць прекрасної половини людства

Жінка і одноманітність – речі несумісні. У 45 вона вже не така, якою була у 30, а шукати спільні риси у 20-ти і 50-літньої - заняття для інтелектуалів. Та якщо зазирнути глибше, можна помітити не лише спільні спогади та риси, які з часом загримовуються мереживом зморщок, а й усіх цих жінок під маскою одного обличчя. Якою б не стала жінка за 80, вона все одно пам’ятатиме себе у 18, 30, 40... А 20-літня відчуватиме у собі той шлях, який їй доведеться пройти до зрілості і старості. П’ять різних періодів життя однієї і тієї ж жінки ожили на сцені Львівського муніципального театру завдяки режисеру Олексію Кравчуку у виставі “Кольори”. У залі ще не згасло світло, а на сцену по черзі почали виходити - “романтична, наївна” жінка у рожевому, “практично-мрійлива, енергійна” у помаранчевому, “розчарована, зла, цинічна” у червоному, “мудра, терпляча” у фіолетовому. І - у чорному - цю героїню зіграла народна артистка України Жанна Тугай, яка охарактеризувала “свою” жінку як “дуже стару, пихату, ексцентричну, не дай Боже таке в хаті мати”. Актриси складають на сцені пазли спогадів і думок, щоб показати цілісну жінку, яка так багато пережила і відчула. Сприймаючи їх як окремих героїнь, разом із розвитком вистави, розумієш, що це - грані однієї особистості, додаткові відтінки, які допомагають зрозуміти істинний колір жінки. На сцені - чотири крісла, інвалідний візок, зверху - дзеркала, у яких видно фрагменти того, що розігрується знизу, позаду – екран, на якому показують руйнування будинків, мостів, вітряків... Наприкінці вистави ці кадри відмотуються у зворотному напрямку: будинки наново народжуються із попелу... Мелодії танго від 1920-х років до наших днів перетинаються у просторі із співом актрис і тужливими українськими піснями: “Відлітають сірим шнурком журавлі у вирій, кличуть: “Кру, кру, кру, в чужині умру...”, підсилюючи емігрантський мотив п’єси. Гіпервідвертість у виставі граничить із жорстокістю: “Одягни памперс, якщо ти невпевнена в собі”. Розмови про справляння природних потреб, інтимні відвертості наштовхують на думку, що коли жінка так відверто говорить про “це”, то й про все інше вона говорить правду, а значить - її історія не вигадка... Сюжет п’єси дійсно не вигаданий. Її автор, молодий драматург Павло Ар’є (українець, який живе у Німеччині) розповів кореспондентові “ВЗ”: “Жінка у паризькому метро випадково почула, що я розмовляю українською, заговорила зі мною і розповіла свою історію про те, як її сім’ю роз’єднала війна, як її з сестрою вивезли з України працювати в Німеччину, про її перше кохання, першого чоловіка, який її бив, другого, який любив, про дітей, старість, любов до України... Усе це я й переповів у своїй п’єсі. Написав про те, якою є жінка наодинці із собою, про її самокритичність, внутрішній конфлікт, спогади, картання. Досліджуючи її почуття, не боявся помилитися, коли виникали питання - консультувався у мами”. Павло Ар’є вперше побачив виставу під час її прем’єри, приїхавши до Львова з Кельна. Приходити на репетиції йому заборонив режисер Олексій Кравчук. Та драматург часто прилітав до міста Лева, консультував постановників. “Ми багато спілкувалися із Кравчуком про виставу, я розповідав про своє бачення, він мені про своє, – говорить Павло Ар’є. – Врешті п’єса трішки трансформувалася. Один із монологів (про інтимну пригоду з майором) навідріз відмовилася виконувати Жанна Тугай. А оскільки для мене велика честь, що така актриса грає написану мною роль, то дозволив їй переробити текст на свій смак. Почувши сьогодні її монолог, був приголомшений: він нічого не втратив - ані сексуальності, ані відвертості, а лише здобув нові барви. Тепер хочу змінити текст у своїй книжці на вигаданий Жанною Тугай. Звісно, пишучи п’єсу, я по-іншому уявляю її на сцені, але те, що побачив, моментами навіть краще, ніж міг собі уявити. “Кольори” треба дивитися двічі, щоб зануритися і зрозуміти атмосферу вистави, розгадати її внутрішні коди і загадки”.  Кольори можна бобачити ще - 31 січня, а також 15 та 28 лютого.

Цiєї суботи, 24 січня, на сценi Мунiципального театру вiдбудеться прем'єра вистави "Кольори", яку вiдвiдає автор п'єси.

Як розповiв режисер-постановник вистави Олексiй Кравчук, ця прем'єра буде
особливою й незвичною. "Автор п'єси, Павло Ар'є, це надзвичайно
обдарований молодий драматург, з яким менi цiкаво працювати, - каже пан
Олексiй. - Павло родом зi Львова, але живе i працює у
Кьольнi. Його робота "Кольори" дуже мене зацiкавила, я почав шукати
акторiв для постановки, i на головну роль чудово пiдiйшла народна
артистка України Жанна Тугай, яка гартиме жiнку в чорному".

Усi
iншi ролi також виконуватимуть жiнки: заслужена артистка Валентина
Купрiянова, Людмила Савєльєва, Анастасiя Нєпомнящая, Iванна Кiт. Кожен
образ героїнi представлятиме перiоди з її життя, позначенi рiзними
кольорами: вiд яскравих рокiв юностi, зрiлостi до стриманих тонiв
похилих рокiв i старостi. "Питання, розкритi у виставi, стосуються
багатьох життєвих проблем: втечi вiд себе й повернення до власної сутi,
вгамування пристрастей, пошукiв щастя, - розповiдає
режисер-постановник. - Цiкавою буде й енергетика цiєї вистави, адже над
нею працювали й зовсiм молодi митцi, i досвiдченi професiонали".
Прем'єра розпочнеться 24 сiчня о 18 годинi у примiщеннi мунiципального
театру, що на вулицi Городоцькiй, 36.

 

24; 25 і 31 січня у Львівському Муніципальному Театрі відбудеться перша в 2009 році прем'єра.

До уваги глядача пропонується прем'єра п'єси сучасного драматурга Павла Ар’є “Кольори”.

Поставив п'єсу “Кольори” відомий львівський режисер, новий керівник Львівського Муніципального Театру Олексій Кравчук.

У виконанні головної ролі, у цій виставі, зайнята легендарна акторка, народна артистка України Жанна Тугай.

У постановці “Кольорів” задіяно тільки жіночий склад акторської трупи театру, що вже робить цю виставу незвичайною.

24 — 25 січня очікується присутність на виставах автора п'єси

Павла Ар’є, який буде розповсюджувати, в обмін на пожертви для безпритульних людей, свою книжку з автографом.

Початок вистав о 18:00

Адреса: Львівський Муніципальний Театр

вул. Городоцька 36