і знову звіт. останнім часом таке враження, що робота зводиться до звітування в різних варіаціях. одне і теж... бррр. нема натхнення, нема бажання і сил теж нема. ну де їх взяти???

Невимовно, страшно, дивно, сумно, сильно... Незважаючи, що ці твори розділяють віки, для мене вони нероздільні, тому слухаю читаючи чи то читаю слухаючи                          БетховенЯ забуду про все. І ридання, що глибоко сховане Під покровом мовчань, і тривога, і труби грози Проростуть із іржавого серця глухого Бетховена. Але очі сухі. Ні сльози. Тільки так. Ні сльози. Ніч над серцем музики. І блискавки мідноязикі Розтинають чорнотою сповнений повені плин. Березневий приплин. І...

Читати далі...

Люблю осінь. Ранню - за дбайливу помірну теплоту і бурштинові грона винограду, пізню - за пишну щедрість садів і задумливу пору злив. За перше вересня, бабусині шерстяні шкарпетки, глінтвейн, міріади пташиних зграй у вже холодному небі, очікування снігу... Та і просто люблю. А ще восени так гарно читаються вірші про любов, людяність і про осінь)Моя антологія осінньої поезії від улюбленої на всі пори року Ліни Костенкопо-дитячому щиро... Вже брами літа замикає...

Читати далі...

Помер Володимир Полохало. Я по суті і не знала цю людину, слухала його відкриту лекцію тільки раз, але від цієї звістки стало зовсім сумно. Бувають люди, що з першого погляду справляють враження щирих, порядних, вдумливих. Володимир Іванович для мене був втіленням спокійної мудрості, справжнім інтелігентом і просто людиною, роздуми і оцінки якої хотілось слухати і прислухатись до них.Нехай земля буде пухом...

Тези запису виступу Ліни Костенко перед студентами НТУ ім. Драгоманова:"Я вдячна за честь бути почесним професором цього університету.Я вчилась тут, тільки тоді він називався Педінститут. Тоді не йшлося про те, що я стану професором. Я просто тікала з лекцій. Тікала в Ботанічний садок, збирала осіннє листячко.З вікон аудиторії було видно Володимирський собор. Я слухала дзвони Володимирського собору. Мені ще тоді викладач з марксизму-ленінізму поставив "трійку". Це була моя єдина...

Читати далі...

                                           x x x Ландыш, ландыш белоснежный, Розан аленький! Каждый говорил ей нежно: «Моя маленькая!» — Ликом — чистая иконка, Пеньем — пеночка… — И качал ее тихонько На коленочках. Ходит вправо, ходит влево Божий маятник. И кончалось всё припевом: «Моя маленькая!» Божьи думы нерушимы, Путь — указанный. Маленьким не быть большими, Вольным — связанными. И предстал — в кого не целят Девки — пальчиком: Божий ангел встал с постели — Вслед ...

Читати далі...

Напитись голосу твого, Того закоханого струму, Тієї радості і суму, Чаклунства дивного того. Завмерти, слухати, не дихать, Зненацька думку перервать. Тієї паузі безвихідь  Красивим жартом рятувать. Слова натягувать, як луки, Щоб вчасно збити на льоту Нерозшифрованої муки Невідворотну німоту. Триматись вільно й незалежно, Перемовчати: хто кого. І так беззахисно й безмежно Чекати голосу твого.                                       Ліна Костенко

Ну и прекрасно! И - наплевать! Девочкой - я б никогда не простила. Девушкой - я бы за все отомстила! Женщиной - я научилась прощать... Ну и прекрасно, и - наплевать!                                                       Марина Дюжева 

Здавалось би: що може бути вище для жінки, ніж свобода в любові? Але ж уся вона тримається на залежності, знов повертаючи тебе до рабства, щоправда, добровільного, солодкого, та однаково ж рабства, а в рабстві не може бути величі.                                                                П. Загребельний "Роксолана"

Цариця Савська плакала вночі. А вранці встала в блиску свої слави, вся в діамантах, золоті, парчі. Усі царі гінців до неї слали. Вона їх брала вродою в полон. Ніхто при ній розумним не здавався. Аж навіть сам премудрий Соломон на всі віки від неї здивувався. Красуня, казка, магія, міраж. В садах любові царственна троянда. Вино очей, чаклунство магарадж. Хвилююче мовчання фоліанта. Жагучий сон, мінливий Орієнт. Такий вже імідж у цариці склався. Коштовний камінь в перстені...

Читати далі...