Полночь небо звездами расшила, Синий свет над крышами дрожит... Месяц - наше доброе светило Над садами топает уныло, Видно, сны людские сторожит. Бьет двенадцать. Поздняя пора. Только знаю, что тебе не спится, И свои пушистые ресницы Ты сомкнуть не можешь до утра. На губах то ласковое слово, Те слова колючие, как еж, Где-то там, то нежно, то сурово, То любя, то возмущаясь снова, Ты со мной дискуссии ведешь. Кто в размолвке виноват у нас? Разве можно завтра разобраться...

Читати далі...

Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому. За тих лісів просвітлений Едем і за волошку в житі золотому. За твій світанок, і за твій зеніт, і за мої обпечені зеніти. За те, що завтра хоче зеленіть, за те, що вчора встигло оддзвеніти. За небо в небі, за дитячий сміх. За те, що можу, і за те, що мушу. Вечірнє сонце, дякую за всіх, котрі нічим не осквернили душу. За те, що завтра жде своїх натхнень. Що десь у світі кров ще не пролито. Вечірнє сонце, дякую за день...

Читати далі...

Насолоджуватись щастям – велике благо, мати можливість давати його іншим – ще більше.  Френсіс Бекон

Чомусь ніколи не сприймала Карнегі всерйоз, мобуть тому, що вже аж надто він тиражований. хоча є один просто шикарнючий вислів. допомагає іноді в не дуже приємних ситуаціях і посміхає завжди) Якщо доля вручає вам лимон, намагайтесь зробити з нього лимонад.                                                                         Дейл Карнегі.