Спади мені дощем на груди,
Пустелю-душу ороси —
Я стану жить. Я мріять буду,
Як мріють ранками ліси,

Коли салютами-громами
Гуркоче небо навесні.
Ти тільки спокою ні грама
Не дай воскреслому мені.

Якщо ж ти хмара, а без грому,
Якщо ти буря без води —
Пливи у далеч невідому,
А душу збоку обійди...
                                                               Василь Симоненко

"Сьогодні Ліна Костенко не приїде до Острога" - перша усвідомлена думка, яка з'явилась у мене phfyre. Після тривалого очікування, розгортання шпіоської інформаційно-комунікаційної мережі з полювання на запрошення, чуток навколо "інсинуацій", нарешті зрозуміла - вона таки не приїде.

І, як не дивно, не відчуваю жодної гіркоти чи розчарування, адже головне у мене є - її книга з закладкою, що швидко рухається до останньої сторінки. Зрештою, автор - завжди поєнання двох складових - людини і текстів. Чи точніше автор - це людина, що творить текст, й іноді перетворюється на символ. Хоча ні, ми самі творимо для себе цих символів, а потім вимагаємо від них такої ж символічної поведінки, а люди залишаються людьми, якими би величними не були. 

Брехт колись написав, що "нещасна та країна, що потребує героїв", а нам мабуть просто потрібна Ліна Костенко - в текстах, на зустрічах, в чутках - байдуже де. 

ну і ще посилання за темою:  У мережі виклали повне відео з вечора Ліни Костенко у Харкові http://life.pravda.com.ua/culture/2011/02/15/72990/

В здании человеческого счастья дружба возводит стены, а любовь образует купол. 
Козьма Прутков

Давати, брати, ділитися таємницею, розпитувати, пригощати, пригощатися - ось шість ознак дружби. 

                                                                   

                                                             «Дхаммапада», давньоіндійськалітературна пам'ятка

На жаль, не знайшла українського перекладу, а оригіналом не володію, але вже дуже-дуже сподобалося...

Я люблю твои брови, твои волосы, я сражаюсь за тебя в ослепительно белых коридорах, где плещут фонтаны света, я оспариваю тебя у любого имени, осторожно счищаю его с тебя, как корку со шрама, я осыпаю твои волосы пеплом от молний и лентами, спящими в дожде. Я не хочу, чтобы ты имела какую-нибудь форму, была именно тем,что нечинается после твоей руки, подумай о воде, или о львах, что растворяются в сиропе басен, или о жестах - этой архитектуре из ничего, зажигающей свои огни в самой середине встречи. Каждое утро - это школьная доска, на которой я выдумываю тебя, рисую тебя, тут же готовый стереть: ты не такая, не с этими гладкими волосами, не с этой улыбкой. Я ищу твою сумму, ищу край бокала, в котором вино, и луна, и зерцало, ищу ту линию, что заставляет мужчину дрожать в галерее музея. А ещё я люблю тебя, а на улице идёт дождь и время.

                                                              Хулио Кортасар 

Державний чиновник - особа, що обирається народом для того, щоб розподіляти хабарі.

Марк Твен

Коли мене критикують, як можу себе захистити, але від похвал я безсильний. 

Зігмунд Фройд

Як мало ми можемо сказати про жінок, коли щасливі...І як багато, коли нещасні. 

Еріх Марія Ремарк

Хом'ячки - вкрай небезпечні звірі, їх тримають в клітках з колесом, тому що якщо їх випустити - вони розкрутять Землю (С)

Сьогодні знайшла нарешті у книгарні роман Ліни Костенко "Записки українського самашедшого". Правда, купила не для себе, а в подарунок для мами. Сподіваюсь, дасть мені почитати;)

а хто вже читав? поділіться враженнями!