***
- 24.06.16, 22:52
вміння красиво піти почала цінувати більше, за вміння знайомитись. красиво йти, залишаючи теплий післясмак без гіркоти, на порядок складніше, ніж справити оманливе перше враження. вчусь. життя вчить)
Важливі замітки
Останні статті
- ***
24.06.2016, 22:52 - про референдуми
24.06.2016, 22:44 - ***
20.06.2016, 12:07
про референдуми
- 24.06.16, 22:44
Так багато шуму навколо референдумів: спочатку нідерландського, тепер британського. Навколо їх результатів та їх значення для України. «Багато галасу з нічого». Європа займається своїми внутрішніми проблемами, а ми все виглядаємо, чим же це обернеться для нас, замість того, щоб вирішувати власні питання. Інфантильно і неконструктивно.
***
- 20.06.16, 12:07
колись я тягнулась до складних людей з незрозумілими вчинками, складними і заплутаними думками.
мене притягував цей мазохістський марафон із розгадувань мотивів їх, розгортання листок за листком складного вороху чужих забобон і комплексів.
але вже не цікаво. бо за складністю так легко маскувати пустоту.
глибина не потребує складності, але завжди передбачає наповненість.
простота, глибина і чистота - душі як криниці
Нещасна та країна, яка потребує героїв
- 25.05.16, 22:19
"Нещасна та країна, яка потребує героїв" - пригадались слова Б.Брехта, коли я дізналась про звільнення Савченко. Ми знов ліпимо собі кумира. невже ми настільки маленькі і наївні? людей треба поважати, а не боготворити. Поваги достатньо. Всім. Завжди
бувають слова настільки прості і красиві, що від них аж боляче
- 14.05.16, 18:46
бувають слова настільки прості і красиві, що від них аж боляче:
"Я почуваюся равликом, який знайшов свою мушлю"
В. Шкляр "Чорне сонце"
не в тему
- 01.04.16, 21:50
згадала... красивий
ПОДЗВОНИ МЕНІ ПЕРШОГО КВІТНЯ
Позвони мені першого квітня,
Пожартуй, що ти любиш мене.
І нехай хоч обманом розквітне
Мого щастя віконце сумне.
Хай до серця пригорнеться слово,
Як ранковий промінчик до трав.
Подзвони мені ввечері знову
І признайся, що ти жартував.
Я заплачу, стерплю, зрозумію,
Кину докір на перше число
І ніколи спитать не посмію,
Чи то гірко, чи смішно було.
Ганна Чубач
ПОДЗВОНИ МЕНІ ПЕРШОГО КВІТНЯ
Позвони мені першого квітня,
Пожартуй, що ти любиш мене.
І нехай хоч обманом розквітне
Мого щастя віконце сумне.
Хай до серця пригорнеться слово,
Як ранковий промінчик до трав.
Подзвони мені ввечері знову
І признайся, що ти жартував.
Я заплачу, стерплю, зрозумію,
Кину докір на перше число
І ніколи спитать не посмію,
Чи то гірко, чи смішно було.
Ганна Чубач
Люди як озера...
- 12.01.16, 20:16
є люди як лінія горизонту - невимовно захопливі, але безмежно далекі. наближаючись до них, лише посилюєш ілюзію власного розуміння їх суті, а бажання пізнати заганяє далі і далі. хоча в певний момент з'являється усвідомлення безцільності цього заняття. вони, як і горизонт, прекрасні лише здалеку, тому краще любуватись, але не любити
про падіння
- 11.01.16, 22:13
На нашій планеті тільки падіння дають 100% ефект польоту. тому не треба їх боятись. треба кожного разу підніматись і рухатись далі
з певного віку в жінки завжди хтось є
- 02.01.16, 22:01
з певного віку в жінки завжди хтось є: у серці, думках чи минулому
Шоколад – це магія...
- 15.12.15, 20:23
Шоколад – це магія. Таємничий, терпкий, ароматний, містичний… Твердий і податливий, солодкий і гіркий, глянцево-блискучий і текуче-мутний. Він може бути різним, як і ти…
Чорний – блискучий і гіркий, трохи егоїстичний, як і все прекрасне, самодостатній і на любителя. Йому байдуже, що ви до нього додасте: підсмажений фундук, карамелізований мигдаль, м’які родзинки чи пряний кунжут. Він всеодно залишиться собою.
Молочний – як маленьке незріле дитя, що вагається у виборі свого життєвого шляху: вже не білий, але ще не чорний.
Білий – трохи смутний і ностальгійний, йому сумно за тертим какао, йому ніби не вистачає сили і характеру, хоча і його варто любити за ніжність і м’якість.
Твердий – блискучий, його так і хочеться загорнути у фольгу, щоб зберегти чарівливий глянець. Він гордий і навіть трохи відсторонений, а тому вміє чекати.
Гарячий шоколад – як любов, розлита по чашкам. Ним хочеться ділитися і пити, доки пальці ще обдає теплом.
Але будь-який шоколад, незалежно від виду чи способу приготування, вимагає до себе уваги. І чесності. І спокійної впевненості.
А ще справжній шоколад виходить тільки, якщо його довго і ніжно помішувати, він не любить суєти і гучних звуків. З ним треба побути наодинці, щоб він віддав весь свій блиск, аромат і пластичність.
Чорний – блискучий і гіркий, трохи егоїстичний, як і все прекрасне, самодостатній і на любителя. Йому байдуже, що ви до нього додасте: підсмажений фундук, карамелізований мигдаль, м’які родзинки чи пряний кунжут. Він всеодно залишиться собою.
Молочний – як маленьке незріле дитя, що вагається у виборі свого життєвого шляху: вже не білий, але ще не чорний.
Білий – трохи смутний і ностальгійний, йому сумно за тертим какао, йому ніби не вистачає сили і характеру, хоча і його варто любити за ніжність і м’якість.
Твердий – блискучий, його так і хочеться загорнути у фольгу, щоб зберегти чарівливий глянець. Він гордий і навіть трохи відсторонений, а тому вміє чекати.
Гарячий шоколад – як любов, розлита по чашкам. Ним хочеться ділитися і пити, доки пальці ще обдає теплом.
Але будь-який шоколад, незалежно від виду чи способу приготування, вимагає до себе уваги. І чесності. І спокійної впевненості.
А ще справжній шоколад виходить тільки, якщо його довго і ніжно помішувати, він не любить суєти і гучних звуків. З ним треба побути наодинці, щоб він віддав весь свій блиск, аромат і пластичність.
