Імідж - мистецтво управляти враженнями.

Е. Гоффманн

На цих вихідних вперше за сто років сходила в кіно. спонтанно, неплановано, без нудного, довгого, взаємного узгоджування графіків. і це замість того, щоб зайнятися чимось справді корисним).

і то в мене все "не слава Богу":йшла на "Робіна Гуда", а подивилась "Принца Персії". Але ж на великому екрані із усім притаманним колоритом кінозалу, із хрустом чіпсів, поглинанням поп-корну і сьорбанням кока-коли на бекграунді (ох, ці вже споживацькі стереотипи). А кіно виявилось цікавенькою казочкою з купою новомодних спецефектів, паркурських штучок. Головний герой у виконанні  Джиллінхаала (чи як там правильно пишеться його прізвище) порадував.

ну а прогулянка нічним містом після сеансу взагалі муррр . 

Висновок з уцього всього набору речень? А немає висновку). просто хай живуть вихідні, непередбачуваність і літо!  

гарного Вам початку робочого тижня!

Не завджи можна бути героєм, але завджи можна залишатись людиною

Нещодавно знайшла в інеті вірш Симоненко, зовсім на перший погляд, на його творчість і не схожий. чи може то я погано її знаю? хоча втім, вірш від цього не вирачає своєї художньої цінності. Дуже сильний вірш, неначе німий крик, щемливий і щирий. 

Ходжу. Сиджу. Лежу. І скнію.

Мовчу. І часом шаленію Від власних гадок і гидот. Не задавлю у серці змія — Він ссе і ссе собі помиї З моїх бездонних нечистот. О чому я такий порожній, Такий дурний і «невозможний», Що сам себе убити рад?! Чи не тому, що мускул кожний Із тиші рветься в світ тривожний Під вітровій і зорепад? Де ж ті одні-єдині руки, Що в час досади і розпуки Мене сховають в свій овал? Нема їх! Лише вітер грюка Та смуток мій, Нудьга і Мука Ведуть свій звичний карнавал.                                       Василь Симоненко

Нефартовий президент
Брати Капранови, для УП _ Четвер, 03 червня 2010, 16:47
Ми боїмося за президента. 

Після аварії літака Качинського світ несподівано усвідомив - не тільки ми смертні, але й ВОНИ також. А найгіршим (згадаємо Булгакова) є те, що усі - і ми, і вони - НЕСПОДІВАНО смертні.

Просто так цегла нікому на голову не падає - твердив той-таки Булгаков. А вінок? Запитайте будь-якого фахівця з містики: магічні ритуали, пов'язані зі смертю та поховальною атрибутикою є одними з найбільш потужних. Саме тому у всіх культурах, на всіх континентах правила поведінки на похороні та цвинтарі споконвіку жорстко регламентовано. 

Отже якби президенту впало на голову щось інше - хай би навіть цеглина - це не викликало б тривожних думок. Але жалобний вінок...

Хай там як, а треба замислитися. Бо все почалося, як кажуть латинці, ab ovo, тобто з яйця. Того самого, що влучило у Януковича 2004-го року, прибивши фактично призначеного вже спадкоємця на довгих п'ять років.

З тих пір ніхто в Україні вже не дивується, коли на сторінки ЗМІ трапляє повідомлення про черговий казус. За шість років, що минули з моменту яєчної атаки ми звикли, що Янукович є епіцентром постійних непорозумінь в дусі французький комедій з П'єром Ришаром. 

Але ж Віктор Федорович геть не схожий на Ришара.

Крім того серед веселого мерехтіння кумедних випадків трапляються такі, що примушують замислитися - чи не є вони чимось більшим ніж просто прикол. Візьміть хоч би двері до Верховної Ради, які самі собою зачиняються перед новообраним гарантом. Чи той самий вінок.

До бабки не ходи - це попередження. Але про що?

У середовищі, в якому зростав, та й зараз обертається наш президент, добре відомо слово "фарт". Кажуть, що воно прийшло до нас з німецької, можливо, через їдиш, і в оригіналі означає "подорож" або "слід". А у колах, близьких до криміналу, фарт є одним з головних чинників світотворення. 

Пам'ятаєте, чому свого часу Блохіна призначили головним тренером збірної? Бо фартовий. Він і сам так про себе говорив. Аж поки дорозмовлявся - фарт зник. Де зараз Блохін? Отож бо. 

З фартом так не можна. Фарт - річ непідвладна ані спортсменам, ані володарям футбольних клубів, і навіть президентам. Богиня Удачі - дама капризна, не варто хвалитися своїми перемогами над нею.

Фарт Януковича - окрема розмова. Насправді він є просто неймовірним. Скажіть, а що інше могло з простого, не зовсім освіченого і двічі сиділого хлопця зробити кандидата в президента великої країни? Тільки фарт. 

Вчасно опинитися в потрібному місці, потрапити на очі добросердному космонавту, потім іншим впливовим людям - це не програмується. Тут повинно пощастити.

Фарт супроводжував лідера Партії регіонів багато років - справи з судів вчасно зникали, а бюлетені у виборчих скриньках навпаки - з'являлися. Охочі знайдуть у біографії гаранта безліч фактів, які свідчать про його окремі стосунки з богинею Удачі - стосунки цілком добрі аж до 2004 року, коли він примудрився програти вже вигране - те, що залишалося тільки покласти до кишені.

Що ж сталося тоді? Чим завинив Віктор Федорович перед Фортуною? Скажемо чесно - не знаємо, але певні, що з тих пір він так і не зміг повернутися до кола улюбленців цієї примхливої богині.

Ризикнемо зауважити, що до результатів останніх виборів фарт не має жодного відношення. До влади своєю невтомною і ретельною роботою Януковича привели його ж опоненти. 

Але з цього часу ми з вами вже не можемо бути байдужими до стосунків Віктора Федоровича з Фортуною. Бо він тепер - перша особа нашої країни. 

Ланцюг дрібних прикростей супроводжує президента невідступно. Що буде з державою, очолюваною таким лідером?

Можливо, хтось звинуватить нас у забобонності чи наївності, але яйце - це вам не камінь, це один з основних символів у культурах всіх народів. Очевидно, що коли б Януковича у Франківську підбили будь-яким іншим предметом, наслідки не були б настільки руйнівними. 

Двері до Верховної Ради - теж з розряду символів. Двері, поріг, притолока споконвіку наділені сакральним сенсом. Ну а про вінок, тим більше жалобний, взагалі говорити зайве. 

Символи, символи та символи.

Робота пророка - одна з найневдячніших іще з докасандрівських часів. Тому не будемо казати: "Це не на добре", щоб не зурочити, не наврочити і так далі.

Як письменники ми активно вивчаємо українську містичну традицію і приділяємо їй багато уваги у своїх творах. Тому саме з цієї, художньо-дослідницької точки зору, спробуємо поміркувати - що можна зробити для того, щоб вервиця поганих знаків не призвела до більш масштабних прикростей.

Минулого не повернеш, це розуміють усі. Однак існує перевірений спосіб змінити власну долю на майбутнє, який допомагає навіть у складних випадках. Цей спосіб - зміна середовища. 

Людям, які потрапили у глухий кут з давніх давен радять поміняти ім'я, переїхати кудись подалі, залишити усі старі зв'язки, друзів, роботу і почати нове життя з новою долею.

Ні, ви не подумайте, що ми радимо Віктору Федоровичу поїхати подалі, хоч, нагадаємо, це було б найефективнішим захисним засобом як для нього, так і для країни. Міняти ім'я - також небезпечно, хтозна, чи не використають це конкуренти задля того, щоб визнати вибори 2010 недійсними.

Проте наш президент попри менші порівняно з Кучмою повноваження, має все-таки досить влади, щоб поміняти середовище існування у інший, не настільки радикальний спосіб. Ми маємо на увазі оточення голови держави.

Віктору Федоровичу варто переглянути перелік своїх соратників і виявити в ньому людей, що є джерелом нефарту. Швидше за все, це хтось з відносно нових фігур 2003-2010 років розливу. Хто ж саме - якийсь член уряду чи, може, працівник адміністрації? Або й не один, а кілька? Вирішувати не візьмемося - це радше робота політологів.

Однак від себе зауважимо, що шукати нефартових варто передусім серед тих, хто багато говорить. Саме слова найбільше впливають на нематеріальну царину - доведено поколіннями езотериків. 

Особливо уважно треба придивитися до тих, хто своїми словами викликає обурення людей. Бо негативна енергія, яка зазвичай розсіяна у просторі, під час збурень фокусується, збирається, немов у гігантському резонаторі, та призводить до прикрих наслідків, і часто у найнесподіваніших місцях.

Звісно, одним з перших під підозру трапляє теперішній міністр науки та освіти - Дмитро Табачник. Згаданий пан настільки захопився процесом "дражніння хохла", що перетворився на гігантську лінзу, яка об'єднує та збирає у єдиний промінь усю негативну енергію українців. 

Коли щось подібне робить людина відповідальна - саме вона і розбирається з наслідками скоєного. Але як істота безвідповідальна (а хто ж іще замість робити справу буде плескати язиком?), пан Табачник не бере на себе спровокований негатив. 

Такі персонажі працюють як ретранслятори - сфокусувавши погану енергію, вони передають її нагору майже без шкоди для себе. Згадайте, часи першого президентського терміну Кучми - недарма гострі язики казали тоді, що Леонід Данилович працює президентом у адміністрації Табачника. Дмитро Володимирович має великий досвід уникнення відповідальності, тому результати його діяльності окошаться не на ньому.

До речі, сам Кучма вчасно зметикував, що з його підлеглим не все гаразд, і взяв собі іншого. Тоді й став президентом удруге.

Втім, не конче, що лише пан Табачник є причиною того, що Фортуна дає президентові недвозначні натяки. Може, це хтось інший. Може їх ціла група серед балакучих соратників призову 2003-2004 років. 

Ну а поки оточення не переглянуте, ми би від щирого серця порекомендували Віктору Федоровичу уникати подорожей літаком, не відвідувати відкриття газопроводів, нафтових свердловин, особливо підводних, оминати будівництва, ливарне виробництво та інші місця, де можливі неприємні сюрпризи. 

Коли Доля попереджає - краще прислухатися до неї. Значить є шанс, що вона поки прихильна до тебе. Сподівається на щось. Значить не пізно щось змінити.

Брати Капранови
http://www.pravda.com.ua/articles/2010/06/3/5104566/

Більш за все бесіди оживлює не розум, а взаємна довіра.

Франсуа де Ларошфуко

Люди в древності не любили багато говорити. Вони вважали для себе соромом не встигнути за своїми словами.

Конфуцій (Кун-цзи)

Хто думає, що може погасити свої бажання, задовольнивши їх, той схожий безумця, який намагається погасити пожежу соломою

Іранське прислівя