автошкола)

Зараз вчуся в автошколі. Нудна теорія, тісний майданчик, і ось він - довгожданий виїзд в місто! Хто знає, той зрозуміє. Очі квадратні, спина мокра, пальці судорожно стискують кермо, нога кидається між гальмом і газом, кнопки не кнопаются нажималки не натискаються. І ось їду я, а по маршруту у нас - кільце, де я по ідеї повинна дорогою поступатися. Світлофора немає. Ну, я і поступаюся. Хвилину, дві, три. Тільки починаю тихо крастися - знову хто-небудь летить. Інструктор, судячи з усього, напередодні здорово змучений нарзаном сидячи в задушливій машині , тихо звіріє. Вже навіть ніхто не сигналить і не матюкається, просто об'їжджають. І тут.
Є ще справжні мужчини! Справа під'їжджає щось джипоподібне, відкривається скло, звідти висовується дуже колоритний персонаж: такий, знаєте з голеною потилицею, ланцюгом і усіма причиндалами і кричить мені наступне:
- Чувіха, давай, Я ПРИКРИЮ!
Перегороджує своєю дурою чотириколісною дорогу, я урочисто глохну рази чотири підряд і, нарешті, виїжджаю. Плакали усі!
Водій водієві друг, товариш і брат! Дякую чувак!!!

від користувача Ирина Кириллова