Зараз я вас підніму!

Справа була на 5-му курсі Унsвера, в колгоспі. Увесь наш курс (75 чjл) послали на збирання врожаю, в село, і поселили в дощатому будинку барачного типу; довгий коридор, кімнатки-клітки, ліжка в два яруси, і, головне, чутність відмінна. Одного разу вранці було похмуро, мжичив дрібний дощик, і "ніхто не хотів помирати", тобто вставати. Яка робота в таку погоду!
Та ба. У крайній кімнаті жили два викладачі, з них старший - доцент С., точний персонаж з мініатюри Жванецкого про тупого доцента. Рівно в половині восьмого С. гучно скомандував "підйом", а оскільки ніхто і не думав вставати, почав ходити по кімнатах і піднімати народ. Як тільки він виходив з кімнати, усі, природно, знову валилися на ліжка. Нарешті розсерджений С. голосно заявив:
- Ну, нічого! Зараз я вас розбуджу!
І його кроки попрямували в кінець коридору, до нашої кімнати. Увесь барак принишкнув - що цей дурень придумав?! С. ввалився в нашу кімнату і звернувся до мене:
- К-ов! Де твій транзистор?
У мене був з собою в колгоспі транзисторний приймач ВЭФ-202, різновид, що нещодавно з'явився тоді, з олімпійською символікою. У нього непоганий динамік, і зі свіжими батареями він ревів, як ієрихонська труба. С. схопив мій транзистор, вийшов на середину коридору, і відразу, повністю, повернув ручку гучності. Транзистор був налаштований на радіостанцію "Маяк". Там в цей час йшли "новини". І перша фраза, яку соковитим баритоном пророкотав диктор, була:
- ЗАБАСТОВЩИКИ ВИЙДУТЬ НА РОБОТУ ЗАВТРА!
Пролунав такий дикий регіт, що барак трохи не завалився. Вже не пам'ятаю пішли ми того дня на роботу, чи ні, але настрій був відмінний.

від користувача игорь чиненов