Два дні всього цвісти.

Ти втретє цього літа зацвітеш
такою квіткою - тендітною, п'янкою.
Кімната втратить риси супокою,
бо речі увійдуть у твій кортеж.

Обернеш пил на срібло і кришталь,
наділиш тіні здатністю до тліну.
Одна із пелюсток розсуне стіни,
ти - даль, і подолаєш іншу даль.

В людей уже нема своїх святинь
Ти можеш стати першою, одначе,
знай: біля тебе жоден не заплаче,
і пам'ятай: два дні всього цвісти.

Кость Москалець (Зі зб. "Songe du vieil pelegrin)