Толстожопіє: Обнаруженіє і ізлічєніє

Татуся Бо

Осознаніє мого толстожопія, проізошло торді коли я не влізла в спортівки, це була трагедія, сравніма хіба шо з яким-то стихійним лихом. Совєцькі еластікові штани з лампасами сиділи на мені на манєр лосінів, і сильно позорили мою тонку душевну констітуцію.

Стоіт замєтіть шо разом із усією щедрістю, Бог поскупився на сантіметри, тому в общей сложності наміряв півтора метра ярості в висоту. Іменно тому всяка отета важность і увєсістость Мигом проступала на моєму граціозному і ізящному тілі.

Тоість, із цього виплива, шо проблєми з толстожопієм разной стєпєні тяжесті у мене були всігда і основатєльно. І більшість справ шо я їх робила в своєму житті мали два вектори – поддержать те толстожопіє, і безслідно його позбутися. Часто саме справи першого порядку перемагали, но шо ж поробиш, така наша судьбінушка, гарітє в аду сволочі кондітєри)))))

Перший реактівний шаг по подоланню, того толстожопія я зробила практіческі на другий день, після того як констатірувала на собі спортівні штани в виді лосінів. Тоді ми договорилися із сусідкою бігать. Бігать в малесенькому населеному пункті тіпа села чи якого-то ПГТ, то позорняк, тому всі бігуни мали встати ні світ ні зоря, і никаясь друг от друга бігти до стадіона, і потім бігать по стадіону, роблячи вид, шо случайно по ділу тут пробігають. Тіпа отак, «та я тут случайно оділа спартівки і вибігла по хліб, через стадіон, прийшлось і разміночку зробить і потом ше 5 кругов мотонуть». Іменно з таким вираженієм ліца там бігали всі бігуни.

І от ми з вечора напідарасили красовки, достали спортівну форму, нажерлись борщу і лягли спать із мислью о том як горять ті блядські калорії синім пламєнєм. Мені даже снилось, шо я така бігу красіва, граціозна, уже без жопи, а навстрєчу він, Віталік, Сірьожа чи Костік, чи кого я тоді в сьомому класі любила навсігда. В 5:30 коли ше даже утрєння зорька не орала, і не голосили позивні радіо Лтава, мене розбудила Ларіска, - «Побігли».

І ми побігли… шо це було? Це було сильно странне зрєліще, бо мої на то времня ще неповні півтора метра бігли рядом із подружкою, яка в то времня була вищою за всіх вчительок в школі. У Ларіски получалось бігти бистро і красіво, вона неслась як лань, як газєль, та шо тварина, стрємітєльна і красіва, за нею котилась я тяжело дишала і мічтала «коли це все кончицця!». Тому Ларіска час від часу спинялася на біг на місці і казала «Танька, доганяй! Впєрьод к красівому тєлу». І я бігла, я бігла всім тілом, як послєдній раз вжизні, даже мої очі і волосся бігли тоже. Коли Ларісочка рішила шо хватить собі дарить радість спорту і іздіваться надо мной, я була готова впасти в гравій і бросить жрать навсігда. Прилізши додому, я з негодованієм обнаружила, шо жопа моя осталась на місці, а лосіни з лампасами, то даже не так і страшно.

Я цілий день держала дієту, і даже отказалась в школі од другого пирожка з павидлом. Це було тяжело, почті невиносімо, але шо не зробиш раді красівої жопи і вєчной любві?!

Я прийшла додому. В хаті пахло смаженим мясом і картоплею. Тато раз за сто год лишився вдома і рішив побалувать доцю. Як тут було здержацця. Так як тато готовив м'ясо, то воздєржаніє було вкрай шкідливим для псіхіки. І я нажерлась мяса, картоплі, ідаже шмат хліба під крики тата «Хліб їж, я кому кажу». Після такого «дієтичного обідику» я пішла і думала шо полежу… Мене безполєзно в 6 вечора будила Ларіса на вєчєрній отжиг калорій, я спала …. І снилось мені шо їм я жарену картошку, з мясцем, сальцем, хлібчиком і сметанкою з помідорами, а напротів Він, Віталік, Сірьожа чи Костя, тоже їсть, і ми щасліви…

Далі буде про блядські дієти, про то чо я ненавіжу гречку і курс мазохізма по ізбавлєнію от толстожопія.