Тендітним  павутинням тремтить  на  віях  сон, чарівно  -  фантастичний й  реальний  до  основ. В  нім  була  дивовижна реальність  відчуттів й  події  неймовірні, немовби  інший  світ. Були  у  мене  крила блакитні  на  спині, з  драконом  подружилась й  літала  в  вишині. Ще  ельфів  там  зустріла й  допомагала  їм потвору  подолати, що  нищила  їх  ліс. А  після  перемоги красивий,  мужній  ельф надів  мені  на  голову вінок  із  орхідей. Їх  аромат  чудесний п'янив  не  гірш  вина, він  шепотів  "кохана", ще  й  ніжно  цілував. Проснувшись  відчуваю цілунок  на  вустах, це  сон  -  я  точно  знаю, та  вірю  відчуттям. 09.04.2011

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253030

Была  любовь...  осталась  где  то лишь  память  горькая  о  ней я  больше  не  ищу  ответа зачем  хотела  верить  ей сжималось  сердце  больно  -  сладко от  слов  его  "тебя  люблю" но  разум  намекал  украдкой  - не  верь  словам,  не  верь  ему любовь  застывшая  в  словах и  образах  -  воспоминаниях ты  не  тревожишь  больше  в  снах ушла,  разбитая  страданием сомненья  наши  главный  враг любой  несбывшейся  мечты поверить  ей  я  не  смогла была  любовь...ушла...прости...

Бешкетник  -  вітер грається  сніжком,   здіймає,  крутить,   кидає  в  вікно. Сніжок  кружляє, міні  -  заметіль на  сонці  сяє як  казковий  пил. Немов  сніжинки  -   крильця  дивних  фей,   таких  маленьких чарівних  людей. Природи  діти, помагають  всім життю  радіти в  заметілі  днів.