На дні океану, на певних глибинах живуть незбагненні мушлі, в яких зріють прекрасні перлини. Для чого нам мушлі? Для чого перлини? Лиш форма життя? Прикраса?
А десь, ще на більших, недосяжних людині, глибочинах - що там? Що там живе, існує, чекає якогось часу? Яке воно там? Що воно відчуває, як дихає, чи має свідомість?
Скільки треба знайти мушлів, розколоти, знищити заради лише того, щоб здобути одну-єдину перлинну!
Мушля мешкає в океані. Бозна, які вона має чуття, але ж вона - жива, а всьому живому властива якась чутливість, бо випромінює живу, невидиму людському оку енергію, кожна - свою, притаманну тільки даному видові, істоті. Якщо ми її не сприймаємо, не розуміємо, то це не означає, що її нема. Ми не бачимо електричного струму, не помічаємо випромінювання радіації.
Мушля мешкає в океані.Перлина тулиться в мушлі.
Ми - з Божої волі - живемо на Землі. Разом з нами на Землі живуть тварини, птахи, комахи, квіти, дерева, трави і багато чого ще, як нам здається, непотрібного. Але ж є Творець і Він знає: Земля і все, що на Землі, - то Богове. Ми - тимчасові гості на його обійсті, але ж невігластво і власний гонор засліплюють нам очі, і ми, тицяючи собі в груди пальчиком, просторікуємо: " Я тут хазяїн!"
Ти - не хазяїн, ти - лише гість. Коли твій гість в твоєму домі поводитиметься не чемно, чи запросиш ти його ще на гостину до себе?
Земля - острівець, занурений в Океан Вселенської Енергії. Прекрасний блакитний острівець, який існує, розвивається згідно із Законами Всесвіту. Проте незнання законів не рятує нас од відповідальності за їх порушення. Відповідальності перед ким?
Земля - занурений блакитний острівець ...
Ми всі , як мушлі, живемо на дні цього вселенського енергетичного Океану.
Чи знає мушля ще щось, крім того, що навколо неї? Що знає людина, яка живе на дні Океану, - що там, за його обрієм? Як сягнути той обрій?
В мушлі формується перлина, що може колись потрапити за обрій Океану., але то вже буде інший вимір для неї, інший світ , інші енергетичні процеси. Мушля мусить загинути, щоб перлина подарувала комусь радість...
Ми живемо на дні Океану. Ми всі , як мушлі, маємо в собі Зародок Пердини Божественного Духу, бо ж "сотворив Бог людину за своїм образом і подобою ... "
Що ми робимо для того, щоб ця перлина в нас зріла, росла? Тіло - мушля, нетлінний Дух-Перлина ...
Саме заради того, щоб Перлина росла, міцніла, саме заради цієї Перлини людина й живе на Землі. Тільки ця Перлина здатна вивести наше дозріле "Я" за обрій земного. Океану в інші світи, в інші виміри.
За дві тисячі літ, що минули від Різдва Христового, чи змінилося щось у світі, у людській свідомості, крім явища техногенних надбань? А може й вони - не те, і не таке, що мало б відбутися на Землі за цей час, якби людство ПОСЛУХАЛОСЬ ...
Було ж коротко сказано: "Не убий", "Не вкради!" - і все. Без пояснень. Але недозріле Людське Дитя потребує пояснень.Воно й досі не навчилося жити без тлумачень. Воно думає, що прийшло в цей Світ тільки заради того, щоб попоїсти, запити, одурманити себе на хвилину тим, що називає коханням, а насправді нічого спільного з ним не має ...
Було ж сказано: "Не убий", "Не вкради!"
Але ж працювати - важко! Вчитися науки - ще важче, примусити себе - теж важко. Недарма прадавні мудреці мовили, що найбільша перемога - то перемога над самим собою .... "Пізнай себе!" - нагадували...
Важко... Треба напружити якусь одну , подаровану Долею напочатку , звивину в мозкові, щоб збудити її, щоб пішли розгалуження , як гілочки на дереві... Щовесни їх більшає та більшає.
Але ж треба напружитися. Треба вчитися, думати, мислити. Думка,як доведено сучасною наукою, цілком матеріальний різновид тонкої Енергії, яка поступово робить свої енергетичні рівчачки в мозку Дитяти.Тому що більше вчишся, то далі стає це робити легше і легше. Бо починається процес розширення Свідомості.
Але все ще недозріле Людське Дитя думає "Ось вкраду, покайфую, вб'ю, вже останній раз, лиш розбагатію, і все - більше не буду, ніхто не бачив... "
Ні, Диттятко, бачив усе - Той, хто в мушлю твого земного тіла з довірою і надією заронив срібну піщинку свого Образу та подоби, щоб росла вона, аж поки стане перлиною...
Було ж сказано - "Не убий!"- не убий своїми вчинками, своїми негативними думками ту Перлину, що в тобі зріє. Бо ця Перлина може рости тільки в людському тілі. Хто зна, в горнилі якого пекла рихтуватимуть твоє неслухняне "Я", коли підеш ти назовсім з блакитного острівця - Землі....
Чи відрихтують його там? Чи повернуть ще раз сюди в новому. іншому тілі людської мушлі?.. Бо ж перлина Божого духу може рости тільки в умовах земних енергій. бо тільки вона, коли дозріє згідно з Божим Замислом, зможе вийти за обрії земного Енергетичного Океану в Нові Вищі Світи, в заповідані (обітовані) Небеса Божественної Гармонії Віри та Любові ...
І тоді вже тіло-мушля не матиме нвякогісінького значення, і його бажання - теж ...
Людмила Осока