Ой Покрово, Пoкровонько...

Приводом до встановлення цього празника стало видіння св. Андрія Юродивого, коли Царгород, столицю Візантії, оточили араби. У храмі Пресвятої Богородиці, де зберігалися її риза та покров, правилася всеношна. Переляканий невідомістю й жахами перед напасниками, народ ущент заповнив храм. Між людьми ревно молилися про спасіння народу од вражих орд св. Андрій з учнем Єпіфаном. Коли відправа закінчувалась, св. Андрій побачив, що до царських врат, осяяна світлом, іде Богородиця у супроводі св. Івана Хрестителя та Івана Богослова.

Мати Божа зупинилася над престолом, стала на коліна й ревно молилася та проливала сльози. Вставши, вона хусткою (покровом), яку зняла з голови, покрила присутніх. Чутка про цю подію швидко стала відома всім. Люди так кричали, раділи заступництву Богородиці, що перелякані араби відступили без бою. Від тієї хустки-покрови празник і дістав свою назву.

Запорізькі козаки мали на Січі церкву в честь Покрова Пресвятої Богородиці з іконою її Покрова. На іконі понад Пречистою був надпис: "Ізбавлю і покрию люди моя.. ", а від запорожців, що під іконою, простягнена стрічка вгору до Божої Матері з написом: "Молим, покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбави нас от всякого зла". Вибираючись в похід на ворога, козаки проводили молебень до своєї Покровительки. Повернувшись щасливо з походу, складали Їй подяку. А Українська Повстанська Армія 30 травня 1947 р. проголосила празник Покрова своїм офіціальним святом.