Духи Львова проти Богдана Хмельницького

Появи духів у Львові фіксували історичніхроніки. Особливо щедрим на потойбічні явища був 1648 р., коли місто жило утривозі й чеканні облоги, а війська Хмельницького невмолимо наближалися. Усіцеркви стояли відкриті навстіж денно і нічно, священики почергово правилислужби Господні. Побожні міщани цілі ночі проводили у молитвах, а коли з першими променями сонця втомлені шукали спочинку, то місце поснулих людей займали духи.

Якогось ранку на останній сходинці великого вівтаря у катедрі люди побачили трьох єпископів у світлих плащах та шапках-інфулах на головах. Єпископи правили службу і просили Господа відвернути від міста лихо. А коли кілька міщан захотіло зблизька придивитися до них, святі отці враз позникали. 28 вересня (за ст. ст.) 1648 р. війська Хмельницького підійшли до околиць Львова. І ось під час запеклого нічного штурму, коли сили оборонців танули, сталося диво. Серед темної ночі, котра сповнила страхом львів'ян, раптом усі побачили, як у повітрі над костелом Бернардинів пролітає якийсь святий. У грубій волосяниці, оперезаній шнуром, він, уклякнувши, зносив до неба в молитві руки, а довкола його постави сяяло яскраве світло.

Львів'яни пізнали у ньому святого Івана з Дуклі, тлінні останки якого спочивали в монастирі Бернардинів. І несподівано відчули новий запал до бою, сили їхні зростали нестримно, тоді як сили штурмувальників занепадали. Згодом сам Богдан Хмельницький висловив думку, що Львів мусить бути під опікою якогось святого. І наче б саме тому гнів свій на милість повернув та припинив штурмувати місто.