Швидше закривай, свої оченята,
Що відблиском неба потопають в мені.
Пірни в солод сну, моє янголятко,
Де пелюстки троянд цілують ніжки твої.

А я піду.....

Тут тільки плакать нам вдвох,
І нічого чекати,
Під небом забуті всі мрії свої ...
Десь, може, в іншому світ , моє янголятко
Зустріну без сліз оченята твої ,

А зараз я піду.....

Засни - і забудь, все, чого так чекала!
Засни - й хоч у сні усміхнися на мить!
Закрий оченята, бо тут нас немає ,
Й колись, може, вдвох, стрибнем в неба блакить...

А зараз я піду.....

Невидимим крилом Ти сонце ховаєш,
Наводиш імлу;
Найгучнішою тишею безжально вбиваєш,
Кличеш самотність злу...

Хмари враз розганя Твоя посмішка,
Мов кислота Твої сльози мені руки обпіка!

Безкрилий ангел
Кида мене в безодню;
Безкрилий ангел,
Очі Твої такі холодні!...

Ти, мов отрута, у вени пірнаєш,
Швидше думки у мозок Ти проникаєш,

Яскравіше сонця засліплюєш очі,
Ти глибше сну поринаєш у ночі!...

Безкрилий ангел
Кида мене в безодню;
Безкрилий ангел,
Очі Твої такі холодні!...

Введе в оману Твій ніжний дотик,
Що зненацька прийде разом з Тобою;
Забути змусять все уста Твої солодкі,
Наводячи дурман отрутою п'янкою...

Не знущайся з мене, благаю

Ти і так вже багато зробив

Замість того, щоб сказати *кохаю*

Мені серце навіки розбив

Почуваєш себе спокійно,

тобі байдуже

Ну авжеж!

Я тепер від тебе вільна

І ЩАСЛИВА БУДУ ТЕЖ!!!

Я забула,

          все забула....

Вибач

       Але й обіцянок не було.....

Ми колись кохали,

         але сонцем

як вогнем у серці випекло

все кохання,радість,подив....

Зустрічі,розмови про життя.....

Знали ми, що разом не даремно

але не чекали майбуття

...Так і сталось

Ти тепер самотній

Я ж такою завжди і була

Може зрозумієш, як в безодні

через тебе роки я жила

Як я мріяла зустріти  душу рідну

Щоб хоч хтось та зрозумів мене...

Ти сумуєш. ТИ ТЕПЕР САМОТНІЙ...

Та не переймайся,

                          це мине