зустрінеш цікаву, розумну, врівноважену людину й майже одразу губиш....

знайти у віртуальному світі розуміння, сприйняття, співпадіння дуже важко. і не завжди це залежить від самої людини. бо спілкування - це діалог.

що побачила я тут. що мене вразило і здивувало від самого початку.

схованки. сховки. маски. 

хоча довгожителі добре знають один одного. та на новачків, буває, обрушується лавина цькування, безглузді коментарі, принижування і т.д. ви самі це добре знаєте. перевірка на виживання?

але ж люди бувають різні. 

чуттєві, вразливі, емоційні... 

якщо людина шукає розраду у спілкування в віртуальному світі, це не завжди від неробства і надлишку особистого простору....

так, звичайно. дехто приходить в вірт стверджуватись, реалізовуватись в тому, що не сміє втілити у реальному житті. "випускати своїх демонів" безкарно на ні в чому не винних людей...

посміхнулася. це ілюзія.

відчай, розчарування, образи, нерозуміння - це все від очікувань... та не дивно.

кожна людина має уявлення про навколишній світ згідно свого наповнення всередині.

і буває вигорання. втома. від усього цього і від усіх.  бо знайти "свою" людину для спілкування у віртуальному світі ще важче, ніж в реальному світі. цьому причиною є багато чинників. і на додачу, як головний аргумент - останні події в країні. 

зневіра обплутує павутинням, за нею приходить байдужість і усвідомлення марності проведеного часу.

я добре це знаю. я пройшла сама ці шляхи.

і тому кажу -

дуже важко зустріти СВОЮ людину. і боляче її губити, бо розставання неминуче.

ніхто в цьому світі нікому не належить.

наостанок хочу нагадати. 

пам'ятайте про це.

залишайтеся собою. завжди.