Новорічна алюзія (Krik Граніт)

Власне Лариса Марківна вже давно досягла максимального комфорту- робота приносила тільки задоволення, дівчатка підростали, таргани випадали з штор, але це дрібниці. Чоловік бувший красень, а зараз старыючий сморчок. Лиш тільки сексу в них вже 10 років не було. Спочатку вагітність, потім діти маленькі, а потім чоловік все відмовлявся від своїх обов*язків. А якось після веселого застілля чоловік повів проводжати сусідку Любу, його довго не було, Лорік перемив вже весь посуд і вирішила перевірити де ж її благовій. Двері до Люби були не замкнены, а з квартири лунали характерні звуки, трошки привідкривши вона побачила його голу сраку і голу сраку Люби, вони жарко сношалися. Біль, нестримну біль відчула Лариса Марківна. Бо секс вона любила і була готова вдаватися до тілесних втіх без упину. Але ніт. Цей гніт сексуальної енегріії копився.

І от новорічний корпоратив, все починалось дуже чинно благородно, всі нафарбовані, наряжені, заряжені, столи завалені шпажками, тарталетками і бутербродиками, алкоголь трошки-трошки, всім по трошки. Лариса Марківна не планувала напиватися, але йшло так все добре, було так весело і Алевтин Петрович, кладовщік, підливав і підливав. Розслаблена і весела заступник головного бухгалтера подивилась на Алєвтіна Петровича під якимось новим незнайоими кутом, іншими грянями він засяяв, про що вона Аліку і сказала. Склавши губи в трубочку і примружившись Лариса Марківна прагнула примкнути до губ Аліка..... але попала кудись в пустоту. Аліка десь здуло...деж він подівався? 

Взявши в пухлу долоньку пластиковий стаканчик, 200 кілогромовий бігимотик з легкістю пушинки пошуршав шукати Аліка довгими теминими колідорами кантори. З кабінетів лунав сміх, музика і стони, але Аліка ніде не було.... Відкривши чергові двері Лариса Марківна побачила перелякані очі сісадміна Жоріка. В цю мить вона зрозуміла-саме ці очі вона шукала і одним рухом притисла Алік...ой Жоріка до стіни. Жорік тихо пропищав-нінада, але вже за секунду вся мощь невитраченой сексуальної енергії звалилась на Жоріка. Жорік і сам не міг згадати коли він бачив в останній раз голу жінку і чи бачив він її взагалі колись,а вгашена пляшка горілки дозволяла забути габарити  і сморід цієї жінки. Але бідний Жорік не знав що його чекає. Лорік після декілька підхідів не спинялася, вона лізла на нього знов і знов, як коала на баобаб.Через якийсь час бідний ізнасілований Жорік зрозумів-треба тікати бо піструн відпаде. Кричати не можна було, бо засміють. Скориставшись легкою втомою і задишкою заступника головного бухгалтера,знесилене тіло Жорік поповзло до двері і вискочивши побіг до виходу, неоглядаючись. 

- Мужики такие ленивые слабаки, промурчала Ларочка, все держится на нас. все на бабах.

З наступаючим, хай вони всі виздихають(русня)