Хто насправді керує Україною, Єрмак чи Зеленський?

Андрій Єрмак – це «сірий кардинал» при президенті. Єрмак по суті уже перебирає на себе роль міністра закордонних справ у плані перемовної лінії по Донбасу. Також він на сьогоднішній день досить вдало монополізував доступ до самого президента: Єрмак стоїть на вході доступу Зеленського до інформації, а Мендель – на виході, тримаючи керівника держави у теплій інформаційній ванні. 

Вплив Єрмака на політичну ситуацію в країні є великим. Він поширюється на кадрові рішення та ключові політичні питання. Його вплив пов’язаний із наближеністю до президента. Теперішня ситуація справді особлива, оскільки Єрмак приймає і кадрові рішення і те, що стосується міжнародної політики. Але це винятково через те, що його до себе приблизив президент.

Амбіції в Єрмака справді дуже високі. Він хоче ледь чи не у «ручному» режимі керувати Верховною Радою та Кабінетом міністрів України, що йому і вдається. Ми бачимо, які зараз законопроекти проштовхуються. І це ще гірше, ніж це було навіть за Богдана. 

Його вплив зараз є дуже великим, але, як на мене, зараз є великий ризик втратити все. І ту гру, яку веде Єрмак – вона дуже ризикована та контраверсійна. Бо якщо порівняти його з Богданом, то той формував команду, краще володів ситуацією. Як наслідок – багато його людей залишилось при посадах. Єрмак зараз все намагається переробити під себе, але йому це не надто вдається, оскільки такі ж політичні амбіції є у голови Верховної Ради та у деяких міністрів у Кабміні. 

Щоб зрозуміти, хто такий Єрмак, варто подивитись на те, а ким є його батьки. Складається враження, що і батько Зеленського, і Єрмака ще з радянських часів можуть мати стосунок до ГРУ – окремого розвідувального підрозділу, автономного від КДБ. От батько Зеленського кілька разів був у Монголії, де відряджався на роботу в один із найстратегічніших комбінатів цієї країни, а без співпраці із спецслужбами – це неможливо. Схожі посади закордоном займав і батько Єрмака, його відправляли в Афганістан. І я вважаю, що ці люди – батько Зеленського і Єрмака між собою знайомі. І тепер вони у цей весь процес підключили Фокіна, який має великий вплив на фінансові структури. І я думаю, що у цьому процесі можуть бути Звягільський і Волков. 

Єрмак відповідає за кадрову політику, зовнішню політику, він відповідає за перемовини із оточенням Путіна. Від має прямий вихід на Кремль. І складається враження, що саме через ГРУ. Єрмак зараз грає роль «чорного кардинала». Зеленський, ймовірно, про все знає. 

Єрмак також відповідає і за фінанси. Пригадаймо плівки, які опублікував Лерос, про те, як відбувається призначення на державні посади, а саме – через молодшого брата Єрмака. І всім зрозуміло, що це не за «дякую». Я не здивуюсь, якщо Єрмак усі свої кадрові рішення узгоджує із Москвою. Виглядає так, що він пройшов якийсь вишкіл і його завдання зараз – це реалізація плану із здачі України Росії. 

У мене складається враження, що Єрмак – це низ айсберга, Зеленський – його вершина, а під низом є ще хтось, але це не Медведчук, бо той хоче їх усунути. 

Слабкий президент в усіх розуміннях цього слова – це погано, бо тоді є фаворити, які стають сильними. Наш президент не дуже обізнаний з державною політикою, йому не все подобається, він ігнорує багато сфер діяльності, за які є відповідальним. Зеленський займається політичним аутсорсингом, віддаючи свої повноваження певним особам. Зараз країною фактично керує Єрмак, не займаючи ніякої конституційної посади. Проте він виконує багато функцій, які не властиві президентській канцелярії. 

Але відповідатиме за все, зокрема і за Єрмака, буде Зеленський: перед історією, перед виборцями. Також рейтинг падає не в Єрмака, а у Зеленського. 

Ярослав Макітра:

Все це залежить від вольових якостей самого президента, його роботоздатності. Якщо президент хоче комфорту: вчасно лягати спати, добре обідати та вечеряти, і мати багато вільного часу, то керівник Офісу президента йому це забезпечить. Але тоді президентом де-факто стає цей чиновник, а не законно обраний лідер держави. Бо очільник ОП – це людина, яка планує, а президент, той хто ухвалює рішення. І коли президент свої функції по суті віддає секретарю, то це не зовсім добре. Проте тим не менше, є інші гравці, які намагаються впливати на президента та на ті рішення, які він ухвалює, і це призводить до хаосу. 

Те, що Зеленського у його роботі підміняють керівники Офісу президента – це очевидний факт. Більше того – це чітко видно по діяльності у сфері міжнародної політик та оборони. От Єрмак їздить по міжнародних зустрічах, коментує війну на сході. От це і є контроль над тими сферами діяльності, якими повинен займатися президент. 

Ні. Такою людиною свого часу був Льовочкін при Януковичу, а при Ющенку – Балога. 

Єрмаком не задоволена фракція «Слуги народу», оскільки він з  нардепами не надто комунікує, через що виникають різні скандали. Але я сумніваюсь, що Зеленський його звільнить, бо у того банально закінчились кандидати на високі державні посади. 

Історія Єрмака та Зеленського може закінчитися ще гірше, ніж раніше це було із Богданом. Бо Богдан він імпульсивний і по ньому видно, чого він хоче. А це одразу відкривало усі його карти. Попередник Єрмака також досвідченіший у політиці. І те, що Богдан сам пішов – це була вимушена дія у розумінні Зеленського, а сам Богдан ймовірно усвідомлював, куди це все котиться. І складається враження, що він не захотів бути до цього причетним. А от Єрмак ймовірно не може піти вчасно. І як наслідок – це все може закінчитися розколом у партії «Слуга народу», Кабміні. Ми вже за цим спостерігаємо. А далі – члени президентської фракції можуть почати збирати підписи за відставку Єрмака.