·
Вони своїм життям заплатили за день волі України. Причастися до їх Чину - голодуй з нами 29 січня, зеконом на цьому кошти і спрямуй їх на увіковічнення пам'яті Героїв Крут. www.kruty.org.ua
· Долучися до вшанування Героїв Крут. Стрічка в національних кольорах боротьби на твоєму одязі 29 січня свідчитиме, що Вони полягли не даремно. Україна пам'ятає своїх Героїв! www.kruty.org.ua
Початки москви: на північ від Київської Русі ( України), над тодішньою Окою та Волгою були болота! ці землі з давніх часів належали Києву! Там жили спочатку місцеві племена фіно-угорського походження: мордвини, меря, муроми, чудь які змішались в московський народ! Юрій , з роду Володимира Мономаха, та його нащадки в далекій землі забули про своє коріння і вважали Київ чужим! Вони ставились вороже до Києва! Хотіли його захопити!
1169 року князь суздальський ( тодішня московія) Андрій Боголюбський з великим військом оточив Київ! Він зі своїми військами знищили і пограбували місто, все цінне вивезли
Грузія!
-Заплакані діти!
Грузія!
-Знищені села!
Грузія!
-Герої загинули!
Грузія!
-Зона смерті!
Грузія!
-З колін встала!
Грузія!
-Воїни Світла!
Москва!
-Вже всіх дістала!
В кремлі!
-одні дебіли!
Грузія потерпає від Російської Агресії! Світові ж лідери, я маю на увазі Євросоюз,США, ОБСЄ, НАТО,ООН окрім ляпання язиком нічого не роблять! Вони торочать тільки одне- росія неправа! Грузія повинна бути звільнена від Москоавських військ! Аоле ніхто нічого для цього не зробив, і не буде робити! Всі бояться! В Грузії Осетинські бандити стріляють по мирному населенню, крадуть автівки у закордонних репортерів, в Горі досі лунають постріли!
Історія циклічна -згадаймо дії Гітлерівської Німетчини! Спочатку вони перевірили Світову спільноту, Антанту -Захопили Австрію( хоча вона не дуже й противилась), потім окупували Чехословатчину!!! Світ промовчав!!! А потім якось раптом Німецькі війська проходили парадним маршем по вулицях Столиці Франції!!!
Росія перевіряє світову спільноту!!!
Якщо сьгодні світ промовчить -завтра Росія нахабно полізе в Крим, а післязавтра, можливо, російський трикольор буде майоріти над Вашингтоном!!!
Тож задумайтесь панове!!! Щоб потім не було пізно!!!
Слава Україні! Слава Грузії! Слава їхнім Героям!!! Разом ми переможемо, і скинемо кайдани!!!
Серце
-звитяжне і незрадливе!
Зброя
-в руці, що не здригнеця!
Розум
-завжди дума про націю!
Нація
-вище за наше життя!
Очі
-відкрито на ворога дивляться!
Він
- не пройде!
А ми
-не помрем!
Тіло загине,
Але душі не тліннії!
Їх наш Господь
До раю прийме!
Наші предки завжди обороняли нашу країну від численних навал загарбників. Але вони не лише захищали, а й розбудовували свою державу . Вони зберігали й будували все це для нас, вони залишили нам величезний спадок. Сьогодні перед українським народом постає питання: що залишимо після себе нащадкам, ми?
В даний час українці, як теперішні, так і майбутні вже втратили велику частину своїх багатств. Це сталось як з вини влади, що продавала та знищувала їх своїм пасивним ставленням щодо збереження, так і не бережливим ставленням щодо них з боку самих українців.
Наші –народні заводи, котрі будували наші діди та батьки продані синам, родичам, друзям так званих «народних обранців», приносять гроші їм, хоча ці гроші належать народу України. Влада продала Україну, свій народ і свою совість.
Вони говорять, що в шахтарів та металургів високі зарплати, але ніхто не каже скільки здоров’я та життєвих сил вони залишають в забоях шахт на гарячих цехах. В цивілізованій країні жодна людина не піде працювати на таку важку роботу за таку « велику» зарплату.
Кривий Ріг на тепер є одним з самих екологічно забруднених міст України, гірше лише в Чорнобилі, ми дихаємо пилом, брудом та хімічними викидами, ми п’ємо руду смердючу воду, в ній купаються діти, наша земля червоного кольору. Пройдіться вулицями нашого міста, ви побачите в якому бруді ми живемо: сміття по всьому місту, побите скло з пляшок з під пива в парках, в тих парках де повинні гратись діти, де ми повинні відпочивати від праці. А натомість, влада не лише не бореться з забрудненням місць відпочинку, але ще й змушує дітей разом з викладачами прибирати весь цей бруд. Хоча викладачі повинні служити науці, а діти вчитися – з волі влади вони гнуть спини у парках , як раби! Але це не лише в Кривому Розі, уся Україна стогне від викидів – Чорне море вже й справді почорніло, від бруду, поля отруєні пестицидами, степи котрими славилась Україна, тепер можна побачити лише в заповідниках, ліси вирубуються хоч їх і так мало залишилось, а в водах деяких річок вже перестала жити риба. В країнах де влада поважає свій народ переводять виробництво на екологічно чисті технології і зменшують забруднення.
Діти народжуються хворими і це не лише через погану екологію. До чого довели жінок? Вони протягом багатьох століть були хранительницями домашнього вогнища і займались вихованням дітей, вселяючи в їхні душі часточки любові та поваги до батьків, вчили поважати старших і сумлінно працювати. А зараз? Їхні чоловіки не отримують гідної зарплати, що штовхає жінок йти на роботу, котра часто буває важкою та шкідливою. Ось звідки й народжені хворими немовлята, та недоглянуті діти. Тому наша нація вимирає, тому за час незалежності населення України зменшилось на декілька мільйонів.
З кожним роком дітей народжується все менше й менше. А що робить влада? – Закриває дитячі садки, бібліотеки. Подивіться в що перетворилась вітчизняна школа.!? Спортивні та актові зали розвалюються, книжок не вистачає. Батьки замість того щоб витрачати зароблені гроші на своїх дітей змушені за власні кошти відбудовувати навчальні заклади, купувати книжки. А вчителі? Крім того, що вони працюють за мізерну зарплату змушені власноруч відбудовувати шкільні кабінети, - виконувати роботу якою мають займатися міськвиконкоми.
Села котрі раніше були велелюдними й були головним форпостом збереження української культури та історії, натепер старіють та вимирають просто на очах. Молодь тікає звідти в пошуках заробітку у міста, та закордон. Старі, немічні люди котрі пахали поля все життя, хапаючись за серце, зігнувшись засівають ті ж самі поля й тепер замість відпочинку. Вони мабуть і помруть працюючи на тих полях. Ті ж хто ще трохи молодший бачачи до чого котиться країна – просто спиваються від горя. Раніше в селі завжди можна було почути дитячий сміх, плач немовляти, тепер село стоїть сумне та тихе, а замість наших дітей там бігають дикі звірі.
Ми втрачаємо золоті голови й руки України, велика кількість винахідників, науковців, простих працівників виїжджають закордон тому, що в своїй країні вони виявились непотрібні. Вони працюють не на благо України, а на благо інших держав, вони прославляють їх, а не нас.!
На сьогоднішній день кожний українець, що народився одразу приймає на себе частину боргу України перед МВФ. Наші діти будуть ще довго розраховуватись за помилки наших батьків.
Сьогодні Україна на роздоріжжі, вона, як мала дитина крутить головою і не може прийняти рішення куди йти, до якого з союзів приєднатись, чиїм сировинним придатком стати. Нам усі дають вказівки: Європа, США та Росія ніби об’єднались проти нас. А ми як малі діти слухаємо їх з розкритими ротами, й виконуємо.
Наше майбутнє безпритульне, діти покинуті батьками та суспільством. І ми говоримо про збільшення злочинів скоєних підлітками, а що ми зробили для цих дітей, дітей котрі з малечку виживають за рахунок злочину ?. А армія «Бомжів», людей з скаліченим життям?
Це новий період руїни в Україні. Депутати знову і знову б’ються за владу, а в нас лоби тріщать.
Але доки це може продовжуватись? До якого часу ми будемо продавати рентабельні заводи за безцінь, знищувати екологію, українську культуру насаджуючи взамін бандицьку, знищувати український дух, гордість за націю та народ? До якого часу ми будемо втрачати історичні пам’ятки через бездіяльність влади, інтелектуальний та творчий запас нації, що їде закордон шукати кращої долі? Доки ми будемо сидіти з простягнутою рукою в Міжнародному Валютному Фонді, й питатимемо у Росії, Європейського Союзу та США що нам можна робити в своїй державі, а що ні. Невже ми народ без майбутнього, нація невдах, аутсайдери? Невже наші діти та онуки повинні будуть розраховуватись за нашу недалекоглядність, бажання швидко збагатитися та безвідповідальність?
Я розумію розуміємо, що роботу щодо збереження нації й її скарбів потрібно проводити негайно. Тому я закликаємо всіх українців, об’єднатися разом щоб зберегти і примножити славу й скарби України. Щоб не допустити повторення епохи кучмізму.
Адже одна людина нічого не зможе зробити, лише всі разом ми досягнемо поставленої мети –вижити. Тож об’єднуймось!
Збережімо спадок нації, спадок народу! Заради майбутнього, заради наших нащадків, заради славного українського народу! Я вірю, що не за горами той час коли Україна встане з колін й підніме голову, вільно дихаючи! Повірте ж і ви!
Я закликаю молодь України обєднатись в боротьбі за своє майбутнє! Станьте в передових рядах захисників України! Збережіть спадщину наших предків, не дайте її знищити!
Слава Україні!!!
Кров і смуток в очах матері,
В Беслані смерть зустріла дітей.
Винні і терористи ,
Винна й та влада,
Що підштовхнула на це людей.
Росія – імперія,
Це вже всі знають.
Амбіції політиків дорожче життя людей.
Терористи обрали не того ворога.
Вороги сидять у кремлі.
Ходять молитись до мавзолея,
Проповіднику хворих ідей.
Смерть. Біль. Кров.
От і все що є в нас,
Молодь знищує себе,
Наші політики не слухають народних мас.
Кримінал у влади.
Смерть в білому порошку.
Вени не видно від нірвани уколів.
Радість й блаженство на лиці.
Національні ідеї не мають виходу,
Російська мова вже в наших серцях.
Мати в колисці колише сина
Син вмирає на її руках.
Бідна дитина.
Бідна Україна.
28.07.08 10:49
Не плач!Деградація.
Їх дім це коробка, або контейнер для сміття. Ми бачимо їх кожен день вони нам противні. Єдине почуття до них відраза. Люди вулиць ось хто вони –Бомжі, люди котрі риючись в смітті знаходять свою їжу. Вони ніби індійська каста недоторканих. Дивлячись на них хочеться блювати, й втекти кудись подалі. Вони аутсайдери нашого світу, люди що стоять за межею суспільства, а можливо вже навіть не люди. Це зарісше, брудне в лахмітті чудовисько, що вічно на підпитку й воняє перегаром і брудними шкарпетками в суміші з здохлою собакою, ми нормальні й більш менш успішні люди ніяк не можемо вважати людиною. Ми боїмося їх, як передвісника того майбутнього що нас може чекати.
Якщо комусь не хочеться працювати йому потрібно лиш глянути на Бомжа і все. Вони ті хто мотивує нас до праці, лякає нас бідністю. Вони ці недолюди що викликають лише відразу, спонукають нас накопичувати багатство щоб лише не стати такими ж огидними…
Тихий шурхіт в смітнику, потім пронизливий гуркіт і … чвакання. Чиїсь ноги звисають з бака тіло опущене всередину, вовтузиться, щось шукає. І ось нарешті Воно потроху заспокоїлось. Це створіння вилізло з сміття, стало на рівні ноги роздивляючись і обнюхуючи наче собака свою знахідку. Це було щось незрозуміле. Ніби й людина, але яка ж . Лахміття що звисало розірваними шматками майже не прикривало тіла, і крізь нього можна було роздивитись старе худощаве тіло, з прилиплим до спини животом. Борода й волосся що неначе грива звисало чорними з білими пасмами бруду, мабуть ніколи не відчували мила. Рибячий кістяк що прикрашав всю цю композицію, звисав збоку і можливо був з цього ж смітника. На одній нозі був чорний, розідраний кросівок, інша ж світила пальцями на котрих були «тигрячі пазурі». Це диво природи роздивилось знахідку й почало її роздирати своїми чорними трьома зубами. То був шмат запліснявілого сиру. По звірячому роздираючи цю їжу істота голосно чвакала й навіть хрюкала від задоволення. Огида й комок під горлом що норовив вилетіти через рот, ось що могла викликати така картина. Враз біля істоти зявилась собака, гавкаючи й все ближче підходячи вона певне хотіла відібрати іжу . Але в неї нічого не виходило це страховисько навіть не шолохнувшись трапезувало далі. Мабуть песик підійшов занадто близько бо це звірисько взяло добрячого патика й накинулось на нього з криком. Цей крик – людська мова в котрій небуло нічого окрім матюччя . Закінчивши їсти істота знову по пояс залізла в бак. Знову гуркіт, шурхотіння…
Що це було людина, чи звір? А можливо це проміжна стадія нашої деградації, міст у вічну пітьму і морок до якого ми йдемо, побічний ефект цивілізації, гілка що відійшла від людини розумної й розвивається паралельно їй. Ми занадто зайняті глобалізацією щоб зважати на це. Ми – та цивілізація що породила цю істоту. Ми, всі ми несемо відповідальність за це…
Автор -друг Ірбіс(Янгол)
