О,боже мій,думки так ллються:
Поезія-моя ти мука,
Тому що я пишу в ночі,
Мій чоловік типова злюка,
Чому на мене ти кричиш?
А,хочеш,ідіот,любові,
І цілуватись досхочу,
У мене ж олівці готові,
Я вірш пишу,тому й мовчу.
Думки у скронях справа,зліва,
За це Всевишньому хвала,
Приніс би хто не херші-пива,
Четвертий зошит почала.
Ти знову скиглиш,дуже мило,
Ну,буде щас тобі капець,
Піди купи мені чорнило,
А то зламався олівець.
Якої,грець тобі,свободи,
Мене руками не займай,
А ти ...
Читати далі...