Серьозна стаття про сучасне мистецтво

нещодавносіла собі писати курсову до академії і зрозуміла, що деякі думки заслуговують на те щоб бути оголошенними

ОТЖЕ: неСерьозна стаття про мистецтво сучасне.

Десь, звідкись, колись маю думку, що справжній митець не є ремісником. Пишу і знаю, що помилясь? 

Так жеж людина! А коли людина талановита - скажімо талановитуа у всьому? Може питання про вундеркіндів поки полишу.

Повернемось до наших бараниів - митців. 

А коли уявити, що так само якісно всі операції - з творення може виконувати навіть машина?! 

А той самий юзер сидить за компьютером і дає ряд тим алгоритмам, і цифрова Доба - рулить!

Знанадто багато стає якісного майстерного дизайну, який ніби і мистецтво, а взагал то і ні...

А що той самий митець з пензлем і потягом до чистого мистецтва. Тай загалом, чи виправдано мати зараз подібні уподобання?

Мабуть не варто казати про кри-зу, бо виробнича занадто превалює.

Чи вважати все нижче побачене - кризою живопису?

Жучок... 

защіпки...

лимони у авсці...

Не думаю. 

Там де не можна зобразити поняття, повязне з цією вузькою конкретною ситуацією, бо митець сьогодні - антисоціальний індивідуаліст; там де не може зявитися портрет (це просто біда в Україні - відсутність зображення людини, крім Віті і Юлі які б стлаи якісним відображенням національного характеру), тоді залишається зображення обектів, що стали б уособленням живих пресоналій, обьектів, на кталт - "Трахтур Петі".

І маємо - характер - маємо! Різкий, тай ще виконаний на високому професійному рівні рівні.

Зріз часу маємо! 

ЗІ: як певний оптиміст маю надію на те, що за умовними персоналіямі-володярями чобот, авосьок, трахтурів, - матимемо вже справжні тіла українських людей. Сподіваюсь, що таких матимемо до того часу!