Зілля.

Історія одного медіка. Сержант. Займана посада командир мед роти. Працював на евакуаторі ранених. Бачив таке що деякі і представить собі не можуть. Оказував першу медичну допомогу пораненим яких доставляли з поля боя. Від командування поступив "указ" щоб він йшов з солдатами на штурм і там їм оказував першу медичну допомогу. За відмову, йому сказали що його падають в сзч і він може валить зі служби. Він обізвав командирів перед строєм "підарасами". Здав зброю і емуніцию і поїхав додому. Заїхав до воєнкомата і там написав, все як було.
Можна про рахувати успішність штурма. Нерозумію. Для чого посилати людей на штурм, якщо вірогідність успішно провести операцію 1%. Один відсоток я ставлю на те, що противник сам складе зброю. 99% противник розібє наші штурмові групи без якого лібо зусилля. Який смисл в цьому?
Є такі що розповідають, як їм командування казало, що взявши позиції противника вони зможуть обіспечити себе всією необхідною зброєю для подальшого ведення боїв. Це піздец. Повний.
Про горілку. В деяких випадках горілка необхідна. Наприклад. Був собі тракторист, працював на тракторі устанавлював опори. По народному, стовпи. Так були такі місця куди сташнувато було на тракторі заїзжати. Схили бугри овраги. Так цей тракторист випивав грам 150 - 200. І спокійно заїжджає і устанавлює опору. Горілку можна порівнювати як зілля з фільма Астерікс і Обеліск. Як все відбувається в нашому випадку. Люди на фронті п'ють так ніби завтра не існує. А завтра приходить, треба штурмувати, треба тримати позиції. А йому на похмілля. Ви можете собі уявити, як людині погано, хотя б після одного дня пянки?