Юрій Кав’юк неймовірно сильна особистість – Олег Володарський
- 08.03.20, 16:09
Війна не залишає капелану місця для зайвих слів, треба просто говорити правду
Господи Ісусе Христе Боже наш, ми згрішили перед Тобою, і праведним Твоїм судом через неправди і беззаконня наші втратили мир і злагоду в Україні нашій. Ти, Господи, бачиш протистояння між владою і народом, Ти бачиш, як злі сили розпалюють ворожнечу і ненависть між людьми, Ти бачиш непримиренність між протидіючими силами. Неправда породила в нас насилля, страждання невинних людей і кров. Ти ж, милостивий Господь, що не до кінця гніваєшся, дивлячись на наші вікові великі страждання, голодомор, гоніння на Церкву, заслання і катування, а ще більше – на велике терпіння нашого народу, бо ми і в стражданнях, і в неволі не втрачали віру в Тебе, єдиного істинного Бога – Ти змилувався над нами і дарував нам свободу і державу. Дякуємо тобі за милосердя Твоє, і припадаючи знову дякуємо за Твою безмежну любов. Ми хоч і грішимо перед Тобою, але ж і Тобі єдиному служимо.
Зглянься на нас, Чоловіколюбний Господи, і не карай нас гнівом Твоїм за наші провини вільні і не вільні, за наше протистояння і нерозумність, за нашу непримиренність, гордість і нетерпеливість один до одного, за наше небажання знаходити порозуміння. Але Ти, Боже наш, бачиш і навернення до тебе народу нашого, його віру і жертовність.
Господи Ісусе Христе, Ти сказав: «Без мене не можете робити нічого». Допоможи нам знайти примирення між протидіючими силами. Пошли в наші серця любов один до одного, мир і злагоду, – благає Тебе Церква Твоя. Владико Многомилостивий, охорони нашу державу від тих, хто зазіхає на її незалежність і хоче розділити її. Господи, збережи нашу Українську державу, як Ти завжди оберігав християнські держави.
Господи Боже, Ти керуєш народами і кожною людиною, ти даєш владу і відбираєш її, надихни нашу владу, щоб вона служила тим, хто обрав її, а не своїм інтересам, або невеликій частині суспільства. Навчи людей, особливо тих, хто називають себе християнами, не продавати свою совість ні дешево, ні дорого, бо вона буде потрібна їм у житті.
Господи, Спасителю наш, дай мудрість нашим народним депутатам, щоби вони приймали справедливі закони на благо народу і кожної людини, і не чинили неправди. Господи Боже наш, Ти є суддя праведний, пошли суддям нашим благодатну допомогу і пробуди їхню совість, щоби вони не дивились на обличчя, на посади і на гроші, а чинили справедливий суд, щоби люди остаточно не втратили надію на правдивих суддів. Нагадай їм, Господи, що скоро і вони стануть перед Тобою на Твій суд. Господи, напоум наших правоохоронців не застосовувати зброю проти свого народу, проти своїх батьків і матерів, братів і сестер. Навчи також нерозумних людей не спокушувати правоохоронців на насилля.
Господи, Боже наш, сьогодні Україна переживає тяжке випробування. Це наслідок наших гріхів і беззаконь. Не карай нас надмірно, але зглянься на наші немочі, прости нам провини наші і допоможи нам знайти примирення і справедливість, захисти нас від видимих і невидимих ворогів наших, які хочуть поневолити нас, і помилуй народ наш, як Ти помилував ніневітян заради їх покаяння. Бо Твоє є милувати і спасати нас, Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині і повсякчас і навіки віків. Амінь.
Уривок зі спогадів капелана Юрія Кав’юка у день Соборності України під час вшанування Героїв Майдану
«Ти розумів, що ти потрібен їм. Ти потрібен їм не як та людина, що щось привезла. А потрібен як той, який може надихнути. Потрібен своєю присутністю, як той, кому можна довіритись у своїх розмовах, у свої розчаруваннях, коли тебе болить, коли немає більше з ким поговорити. Капеланське служіння інколи сприймають як місію людини, яка має тільки службу служити, причащати чи сповідати. Але найбільша з функцій – це бути присутнім ТАМ. Моя офіційна ротація була у п’ятнадцятому році... Ми знаходилися там, куди ніхто не хотів заїжджати. Якщо ти на ротації, буває, думаєш, що цілий місяць до тебе ніхто не підходить, то ти нікому не потрібен! Але настає мить, коли одна розмова з військовим може змінити все у сенсі твого перебування. Розумієш, що заради тієї розмови, що людина щось цінне отримала у житті і буде продовжувати своє буття на землі, заради цього потрібно було оцей місяць там бути. Чекати – чи два, чи рік, чи більше. Взагалі, капеланське служіння є досить цікавим, веселим, адже треба і поспівати, і посидіти з хлопцями, і поговорити».
Для мене вечірня молитва наче колискова. День, що минув навіює сон, а душу сповнює любов та тиша, котрі дарує лише щира віра. Ти повторюєш слова молитви, посміхаєшся нічному місту, котре затихає під шепіт тієї молитви і посміхається тобі нічними ліхтарями та світлом численних вікон. Ти закриваєш очі і бачиш храм. Ікони. Чуєш тишу Бога. Молишся за свою рідну землю. Просиш їй миру та процвітання. Ти звертаєшся до Матері Божої та Ісуса Христа, усією силою твоєї душі просиш Господньої допомоги для наших воїнів на передовій. Просиш за Україну та українців. Просиш милості божої. Для усіх.
«Дезертири судять добровольців», – слова, сказані головним капеланом Чернівецької та Буковинської єпархії ПЦУ Юрієм Кав’юком сталлю пройшлися по серцю. Наша рідна українська церква завжди була поруч під час подій Революції Гідності. А потім, не вагаючись ані на мить, пішла разом із Нацією на війну. Наша Матір-Церква, котра захищала і боронила беззахисних. Наша українська церква на передовій молиться Богу українською мовою, звертається до Нього своєю силою своїх українських душ, що так болять від того болю, що сповнює країну, в якій йде війна. Наша Матір-Церква, Бог і Україна – це непохитні базиси, це все що у нас є в складні часи змін та випробувань. Наша українська церква – це фундамент, основа величного храму ДОВІРИ одне до одного, котрої нам так не вистачає.
Особлива частинка яскравої мозаїки нашої церкви – капеланія. Капелани особливі. Завжди усміхнені очі. Сталева воля, загартована у горнилі війни. Особлива стриманість. І неймовірна чуйність в голосі та в душі.
Війна не залишає місця для зайвих слів, емоцій, зайвої метушні. Капелану просто говорити правду. Просто одного дня йому стало сил зібратися та поїхати до хлопців на фронт. Туди, де лунають постріли та вибухають снаряди. Приїхати, подивитися їм в очі, підтримати їхню віру, помолитися з ними і за них.
Юрій Кав’юк старший капелан. Та він не хоче, щоб його називали головним. Не терпить ніякої відособленості від братів-капеланів. В цьому він дуже схожий на митрополита Данила, котрий так само простий спокійний і відкритий у спілкуванні.
В стінах церкви святої Параскеви Сербської, знакової не тільки для прихожан, а й для священнослужителів єпархії, ми говорили з капеланом Юрієм Кав’юком про Бога, про Націю, про Україну. Він дивився мені прямо в очі і говорив правду. У нього лаконічні і чіткі відповіді. Та за зовнішньою стриманістю відлунням відчувається турбота, любов та ніжність.
Він неймовірно сильна особистість. Людина, котра без жодних вагань присвячує всього себе Богу і Україні. Він поруч із нами. Він один з нас. Саме тому чудово розуміє громадянські та соціальні проблеми проте не намагається навчити як потрібно жити. Він капелан-кочівник, він в дорозі. І назавжди поруч із нами, поруч із Нацією.
Війна – це страшно. Та лише з її початком ми віднайшли свою жовто-синю Батьківщину, почали усвідомлювати ціну та цінність незалежності. А ще поміж нас з’явилися духовні воїни, Боже воїнство, котре допомагає нам пройти до миру та милосердя крізь пекло війни. Запекла, дієва непримиренність до зла, в якій завдяки ніжній любові до Бога немає ані краплі ненависті, люті та страху. Я вдячний нашій Матері-Церкві за те, що нам є в кого вчитися тому, що воно таке – зріла та справжня любов до Бога і України.
Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми – старший капелан Чернівецько-Буковинської єпархії ПЦУ, настоятель храму Святителя Миколая (м. Кіцмань) протоієрей Юрій Кав’юк
Коментарі