привіт із минулого...

Сьогодні я побачила його фото...
я знала, що в нього весілля було на минулих вихідних... та тільки сьогодні в мій мозок підкралася та соплива і дурна згадка про наше з ним спільне минуле...
Я вже давно його не люблю... після нього в мене були чоловіки і їх було не мало...
Та побачивши його з дружиною, я розплакалася...
може було мені просто образливо, що він обрав її, а не мене...
перед сном я багато думала про те, що було б, якби завагітніла я, а не вона... якби я стала б його дружиною...
це зараз я знаю, що наш інтелектуальний, соціальний рівень ніяк не підходять один одному... мені з ним не цікаво, так само як і йому зі мною.
Як сказав наш спільний друг - він просто знайшов собі таку ж, як він...
Я просто його любила з усіма можливими наслідками, а вона, коли мене не було, зіставляла йому компанію в ліжку...
я була не проти... я знала про це... я знала, що мене довгий час нема поряд, а він не любить мене, так я любила я... він би не чекав мене тижнями, поки я з ним зустрінуся... і коли я не приїхала до нього на новий рік, він близько 12 подзвонив мені, сказав, що любить... а вранці дзвінком повідомив, що він мене кидає, бо тепер зустрічатиметься з нею...

я навіть не плакала, я чекала, що як завжди, він подзвонить через пару днв... і повернеться... та через пару тижнів він подзвонив і повідомив радісну новину, що він буде батьком... він хотів дітей... колись і мені пропонував вийти за нього заміж, та це був би дебілізм... у свої 18 псувати собі життя...

і от його мрія збулася... через пару місяців він стане батьком... вони ніби раді...
та я впевнена, що щасливими вони не будуть... вони не кохають один одного...
і, чорт візьми, я КРАЩА ЗА НЕЇ!!!!!



Пі.Сі. а він так і не запросив мене на весілля....