Якось у палац до царя Соломона прийшли селяни і звернулись до нього:
- О світлий царю! Здавна ми не покладаючи рук працюємо на своїх полях, але з кожним роком врожай все гірший. Якщо так триватиме і далі, то наступного року нас очікує голод. Допоможи нам, о царю, що ми робимо не так?
Соломон подумав хвильку і наказав покликати свого першого міністра.
- Дай цим людям 100 золотих, - промовив він до нього, коли той прийшов. - А ви, - звернувся Соломон до селян, - піймайте Пуйло, що живе неподалік вашого села, насціть йому на морду, спаліть живцем, попіл розкидайте по полю. А потім на ці гроші влаштуйте велике свято для всього села.
Здивувалися люди, але послухали поради царя. І наступний рік видався надзвичайно врожайним.
Мораль. Періодичний вдало влаштований корпоратив об'єднує колектив та підіймає продуктивність праці. Мінеральні добрива підвищують врожайність. Навіть якщо на перший погляд Пуйло ні при чому - краще його, на всяк випадок, все ж спалити.

За легендами протоукраїнців Творцем Всесвіту, Вирію та Землі було Око.
" На початку, коли не було ще ні Землі, ні Неба, ні Сонця - світ обіймала суцільна пітьма. Око летіло в пітьмі з далеких старих світів, щоб утворити новий світ. Це було Око ненародженого ще першобога - Рода.
Птах Сокіл, він же першобог. Род утворився із сльози Ока.
В єдності сльози ( космічної води) і Ока - світла ( космічний вогонь) народжується Род ( Птах, Сокіл) який послідовно перевтілюється ( двоїться) у птахів Білого і Чорного Лебедів, які в свою чергу стають Білобогом і Чорнобогом, тобто іпостасями Рода - Сокола.
*****
Українські символи і знаки перейняв і древній Єгипет ( око, птах).
Наш Сокіл зашифрований в нашому гербі.
Український народ древній, він пам'ятає себе з тих часів, коли не було Сонця. Він жив в епоху динозаврів. І застав расу велетнів.
І самі Боги подарували йому чотири магічні предмети - лямбр (сокиру), ярмо, чашу, плуг. Про це є відома легенда.

Якось в палац до царя Соломона прийшов чоловік з далеких країв, відомий як підле брехло і негідник. Надзвичайно багатий, але багатства свої він здобув не чесною працею, а обманом. "Ну от, і чого це чмо приперлось?", - подумав Соломон, але нічого не сказав.
- О великий царю! - звернувся до Соломона чоловік. - Я досяг у житті всього, чого лише можна було досягнути. Але ніяк мені не вдається досягнути поваги своїх дітей. Що ж я роблю не так?
- Діти у всьому наслідують батьків, беруть з них приклад, спостерігають як батьки ставляться до оточуючих і як оточуючі ставляться до них...
- Але мене всі поважають! - перебив царя чоловіка. - Я перша людина у своїх землях, мене боготворять!
Соломон зробив вигляд, що його мову не переривали і продовжив далі:
- Батьки мусять вказати шлях своїх дітям, поставити на ноги, навчити їх мислити самостійно і об'єктивно, для чого дітям необхідно отримати гарну освіту...
- Та вони навчалися у кращих вчителів світу! - знову перебив чоловік царя. - Вони мали змогу навчатися у найкращих закладах!
Соломон насупив брови, що його вдруге перервали, але знову продовжив свою думку:
- На початку самостійного життєвого шляху дітей батьки мусять усіма можливими способами допомогти їм розпочати цей шлях...
- Та вони живуть в Австрії і горя не знають...
- Завали свою брудну ротяку, пес - здали нерви у Соломона. Хто тобі дозволив переривати мову царя?! Тебе діти не поважають, бо ти - Пуйло смердюче, яке спонсорує терористів і збиває літаки з мирними жителями! Варта! Поламати цьому виродку ноги, насцяти на морду і згодувати псам!
Мораль. Старших потрібно поважати. Це ти за своїми стінами валет козирний, а десь в цивілізованому світі - звичайнісіньке Пуйло. Собаці - собача смерть.