Ось і ще одна зима промайнула... пролетіла... пронеслась... Зима життя нашого... Та й чорт з ними, зі зморшками! Зрозуміло, що від них нікуди не дітись. І від зайвого жирку, і від пігментних плям, ні від сивини, ні від лисини... Але очі! Ці очі - я вдивляюсь в дзеркало - вони не повинні змінитись ні в якому разі. Що робити, якщо одного чудового ранку я подивлюсь в них і побачу, що там пустка, втома і ні краплини того колишнього вогнику? Як тоді бути? Куди бігти?????? [Приєднана картинка]