Володар слів по духу і по крові,
Я вічного не хочу майбуття,
Міняю дар на радощі любові
Та затишок сімейного життя.
Нехай в рядках душі лунає срібло
І прихиляє небо кожен крок,
Але мені такого непотрібно,
Мене влаштує щастя хоч ковток.
Мене влаштує сміх у хащах суток,
І вир, такий солодкий, твоїх чар…
Та небо дарувало тільки смуток
І плести з нього рими дивний дар.