Кудись подівся літній вітровій, Мов дзеркало, спокійне плесо.Лиш рибка іноді тихенько сплеснеТа кумкне жабка в рясці річковій.Комарик прагне зайвий раз гризнуть, Десь скрикне необачно качка дика.Ти відчуваєш: світ такий великий, Що хочеться забутись і забуть, Впустити в душу сили і снаги, Закоханий довічно у природу.Сидіти й споглядати небо, й воду, Розлогі верби, рідні береги.[Приєднана картинка]

Подумала: неначе у раю!Співали птиці, ніби в травні, Гули джмелі, такі забавні, Творили музику свою.Шовковиця пругке гілля, Немовби руки, простягала, Мені плоди пропонувала.Медами повнилась земля.А я шовковички рясніЗривала й тамувала спрагу.Краса приносила наснагу.І птиці щебетали навісні![Приєднана картинка]

До сонця пролісок молився, Складав докупоньки долоні.Тремтіла крапелька росиці На вічках і пливла по скроні. Пташині ввись неслися співи, Немов хоралів суголосся.Молилась квітка ревно й щиро, Їй сонце Всесвітом здалося.[Приєднана картинка]

Вагітні бруньки розростуться поволі -Полізуть сорочки водночас по швах.І випорскне листя, зітхнувши, на волю, Засяє зелом на вологих листках.У схованки гратимуть жовті кульбабки, Пірнаючи радо у свіжій траві.Над ними кружлятимуть сонечка й бабки, І равлик одягне панчішки нові.[Приєднана картинка]

Зависли в вишині пташині згуки, У млості захлиналася земля.Мережила весна поля і луки, Зелом вкриваючи луги й поля.Берізоньки у льолях чорно-білихТепло всю зиму бачили вві сні.Малий підсніжник, чуло і несміло, Складав осанну сонцю і весні.[Приєднана картинка]

Про те, що весни вже не за горами, Шепочуть радо зорі в небесах.Течуть вони веселими струмками, Я чую їх у згуках-голосах.Дзвенять пташини піснею дзвінкоюІ пахнуть свіжістю п'янких полів.Ще трохи - й закурличуть над рікоюЕскорти весен - зграї журавлів.[Приєднана картинка]

Наморений вечір пірнає у тишу, Стуляє повіки, в тумані пливеНад синім озерцем, що хвилі колише, Над світом, що тисячі років живе.І я розчиняюсь у літечку-літі, Де світ не порушують звуки живі, Лиш птаха мала підпадьомкне у житіТа жабка промовисто кумкне в траві.[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]

Топольок свічечки прочахліНічні змагають ліхтарі.Зимові чорно-білі кахліДощем омиє у дворі.Лишилось зовсім небагато: В оселі прийде рік Новий.Куди ж подівся сніг лапатий, Чом землю в біле не сповив?Коли дванадцята настане, За вікнами роздасться сміх.Повірте: неважливо стане, Чи випав на подвір'я сніг.[Приєднана картинка]

Забивається холод в шпариниІ висмоктує звідти тепло.Грудень стукає в кожну хатинуНагадати, що літо пройшло...Кує землю морозно- холоднуУ брунатно-сірявий капкан.На асфальті чорняві ворониВитанцьовують степ чи канкан.Немов штучні, німі орігамі, Не махають дерева крильми...Вигляд зблідлий і зовсім негарнийМають люди в чеканні зими.[Приєднана картинка]

На площі, у самОму центрі міста, Малює осінь золотом картини.Перехопило дух від того хисту:Не звикла-бо творить наполовину.Серед стандартів фарб і супокою-Осінній вернісаж як спалах дива.І мліють люди від краси такої:Художниця у згардах так красива!Працює панна майже до знемоги, ВизнАння осені натхнення додає.Летять червінці панночці під ноги, Вона ж автографи на пам'ять роздає.[Приєднана картинка]