хочу сюди!
 

Наталія

37 років, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 30-37 років

Замітки з міткою «своє»

Триндець...

Якимсь чином просквозило шию...Гарно... Ходжу в такій позі, що маю вигляд людини, котрій в голову прийшла велика ідея і вона її осмислює...Тіки вираз обличчя відповідний тримати не вдається... 
А плани строїв... Накрютю горшків, зроблю обпал... Тепер ось сиджу, тримаю одною рукою голову, щоб не звалювалася, а другою клацаю по клавішах...

Нотатки до шуфляди.



Майже у кожного письменника виникають обставини, коли він щось пише, але не поспішає те публікувати з різних причин. Часто це мало позначку типу "Прочитати після мої смерті" або "Опублікувати тільки за 20-100 років" і тому подібне.
В радянський час у письменників подібне писання творів явно крамольного змісту отримало назву "писати у шуфляду". Людині творчій часто хочеться самовиразитись в різних іпостасях, але не завжди хочеться все розголошувати, тому твори "з шуфляди" письменники давали читати тільки дуже довіренним особам.
З іншого боку кожен письменник свято вірить у потрібність його творів для Людства, Світу і Всесвіту - інакше втрачається сенс творчої праці. Навіть якщо письменник ставиться до свого твору скептично, як то було з "Енеїдою" Котляревського: перелицьовуючи твір Вергілія на українську пародію, письменник чудово розумів, що він займається літературним хуліганством і був надзвичайно обурений, коли його "Енеїду" опублікували.
Всяке бувало, але переважно твори "до шуфляди" там навічно і залишались.Рідкісні винятки якраз підтверджували правило: писати в шуфляду так само безглуздо, як актору грати без пуліки або боксеру ставати чемпіоном за виграні бої з васною тінню тощо.
Вищенаведенна преамбула написана мною для того, щоб повідомити себе і всіх моїх можливих читачів, що я починаю публікувати у своєму блозі все, що мав би покласти до шуфляди. Мені просто набридло самому бути цензором, редактором і катом своїх опусів. Я не думаю, що можу завдати шкоди їх оприлюдненням. Інтернет - та така величезна і захаращенна шуфляда, що можна цілком спокіно викладати сюди весь свій доробок яко homo sapiens.
Я вже й так почав це робити в розумних межах, а відтепер просто попереджаю, що всі межі мною відкинуто і на тому - крапка. А найсмішніше в цій моїй заяві до самого себе у тому, що я відкидаю "межі" просто з причини втрати розуміння оцих "меж". Сучасний світ і суспільство стають безмежними у прямому розумінні цього слова. Примусові зовнішні обмеження зменшуються як чинник фізичного впливу і меж стосовно окремої особи, зникає чітка суспільна градація Добра і Зла, через що виникає потреба трансформації світоглядних самообмежень для кожної окремої людини сучасності.
Загальнолюдські норми втрачають свою універсальність і авторитет, як і норми національні та релігійні, в розумінні їх обов*язковості дотримання кожній людині, як члену певного соціуму в залежності від події свого народження. В сучасному світі все перейшло до суб*єктивного рішення кожної людини поокремо на рівні "хочу - не хочу", тоді як рішення "можна - не можна" стає другорядним в розумінні простого визначення змісту обставин. Для прикладу, загальна моральна норма "людей не можна вбивати" за суспільними обставинами нівелюється до навпаки: можна легально вбивати людей, якщо ти військовий.
Глобалізація світу означає тільки одне: кожна людина перетворюється в автономну універсальну одиницю мегаполісного суспільства.
Свої мудрування-копирсання я власне і присвячую пізнанню новітнього феномену "людина урбаністична", де кожен живе у своїй шуфляді, а при тому ми всі разом творимо світ. Подивимось, що з того вийде.

Богдан Гордасевич
10:45 12.10.2010
Львів-Рясне