Зміна обстановки і нові приємні враження ніде вщзяти. Один знайомий поперся на поїзді в далеку подорож. Причому лише на один об'єкт. Інший, новий знайомий, знову вибрав велопоїздку на понурі руїни. Третй знайомий виявився зайнятим роботою. На ніч накриває спогадами. Згадую не лише останні зустрічі з подружкою, а й час до зустрічі з нею. Ще й перечитав старі записи в цьому блозі.Працювати не хочеться. Та й завдання по роботі скінчились.

Три тижні, як не стало подружки. Змирився з втратою. Поступово повертаюсь до "звичного" карантинного режиму: домосідство, робота і ютубчик, хоча зрідка перечитую щоденник. Спогади тепер викликають не смуток, а приємні емоції. Хоча, нажаль, нові враження в подальшому можливі лише з іншими людьми. Але треба далі жити.В голові вже лунають пісні (ті, що слухав останнім часом), але прослуховування музики (особливо веселої) не можу дозволити. Гумор теж поки що під забороною. Тому що нема...

Читати далі...

Шо за день?! Збирався пройтись вздовж залізниці, але не зміг перейти дорогу біля залізничного переїзду. Пішов в обхід, з іншої сторони, однак там собакен перегородив дорогу і став гарчати. Відбиватись було нічим, тому довелося піти додому. А ввечері очікував новий сюрприз — впав карниз. Метушня, лайка (батько інакше не вміє). Кріплення кудись закотилось. Буде що робити завтра.

Ось і знадобились підписки на Youtube! Раніше скаржився, що ніколи все дивитись, а коли нікуди і ні з ким поїхати, відосики рятують від нудьги. Навіть надибав нові цікаві канали. Правда, до розважального, веселого, відео поки ще не готовий. Так само, як і не відновив слухання музики.

Рятуючись від нудьги і смутку, сходив до "АТБ" і на ярмарок-базар. Треба було себе чимось зайняти, та й не хочеться лишатись на самоті, наодинці зі своїми думками. Так біля ярмарки відбувалось якесь спортивне змагання, ввімкнули "KOZAK SYSTEM". Причому ставили по колу. Я ледве не розплакався. Тепер у мене ця група асоціюється з Мері. Ще сходив до церкви. Поговорив із батюшкою. Втішив мене. Хоча змиритися зі втратою тяжко. А ще важче змиритись з тим, що ніколи не зустріну...

Читати далі...

Поринув у роботу. Завдань стільки, що на пів місяця, якщо не більше, точно вистачить. Причому в процесі роботи виникають додаткові завдання. Вже навіть думав влаштувати челендж на робочий рекорд, однак відчуваю, що починаю втомлюватись від роботи. Потрібен відпочинок, нові емоції.Знову згадував спільні поїздки і прогулянки з подружкою. Деякі ранні прогулянки помилково позначив як спільні, хоча виявилось, що тоді гуляв один. Інші ж, навпаки, виявились спільними з подружкою. Так що нотатки...

Читати далі...

Згадав, що паралельно із подружкою, якої вже нема, дружив із давнім другом. Причому я його знайомив з нею. Тож відновив дружбу. Ті, кого запитував, кажуть, що це добре, але буде нагадувати про неї.Збирався піти до церкви, що запитати деякі питання, однак там була служба. А коли можна було піти насунулась хмара, згодом пройшла злива. Тому так і не пішов. Можливо, це був знак? Вона навряд чи була хрещена, тому мама відговорювала від походу до церкви.Можливо про це не варто писати, але... годинник ...

Читати далі...

Переглядав блог і рахував кількість фоторепортажів, під час яких був з подружкою. Причому це були не лише заброшки, а й парки і центр Києва на День Незалежності. Звісно, знову охопив смуток, хоча біль втрати стихає. Отож, в перші роки дружби за один рік нарахував аж 20-21 звітів з подружкою. В 2018-му було 12 звітів з Мері. У 2019 тільки 8, а в 2020-му бачились лише 2 рази. Сумно. Хоча виходить, що в останні роки бачився із нею нечасто. Можливо це полегшить біль втрати. Правда, сумно від тоо...

Читати далі...

З великими складнощами сходив до психолога.Трохи стало легше.Довелось проявити наполегливість, але дізнався подробиці тяжкої втрати.Поринув у роботу. Спочатку було важко, але наче втягнувся.З'явився апетит.Таблетоси гарні. Але страшно що буде, коли закінчиться курс лікування. А ще нічого не сниться. Ну, може це і добре. І нема відчуття відпочику.Перечитував коментарі в блозі, останній коментар від подружки був наприкінці грудня минулого року.Перечитав щоденник. Чомусь не знайшов згадки про...

Читати далі...

Позавчора згадував ту, з якою облазили купу заброшок, іноді відвідували виставки і навіть бухали. Розумів, що дружба колись зійде нанівець, але не очікував, що це трапиться внаслідок трагічних обставин. Повідомили про раптову смерть у зв'язку з погіршенням стану здоров'я. Про подробиці не став запитувати, оскільки ця новина мене ошелешила, та й навряд чи вже щось зміниш. Навіть не розпитатав дату. Але впевнений, що ще трапилось не сьогодні, оскільки два тижні тому не зміг до неї додзвонитись...

Читати далі...