Безвременье - это время которого нет. Просто потому что никакие действия не возможны в силу неизвестности направления движения. Все что делается - не более чем поддержание жизнедеятельности.И в такое время любое разрешение ситуации, даже по наихудшему сценарию является благом. Поскольку даже негатив задает направление и дает отмашку на дальнейшие действия...

Натрапила на просторах інтернету на отаку от картинку (повний розмір): [Приєднана картинка] Те що критерії суперечливі і половина з них взагалі маячня це зрозуміло. Але цікаво:Чому на стороні успішної людини намальована жінка, а на стороні неуспішної - чоловік?

На початку осені на блогах активно обговорювалась тема самогубства молодої студентської пари (одне з обговорень)Зокрема висловлювалася думка:Да будут прокляты политики, при которых рушиться страна и уходят из жизни талантливые дети...Нещодавно мені на очі в новинах втрапила історія:У Франції 22-річна мати трьох дітей вбила їх і наклала на себе руки. Цьому передувало самогубство її чоловіка.Самовбивця залишила передсмертну записку, в якій повідомила, що не може жити без чоловіка. Її 24-річний...

Читати далі...

От щиро дивує мене категорія людей які вічно у всьому "розчаровуються" - в державі, в друзях, в житті. Причому найбільше мене дивує їх постійне намагання всіх оточуючих втягти в своє розчарування і "пророчі" фрази "От побачиш, ти також розчаруєшся". А коли не розчаровуєшся (бо нема якби чого, від початку немає захмарних очікувань, що все буде на тарілочці з блакитною каємочкою) шиплять в кутку "Ще не час, прийде час і ти розчаруєшся" Таке враження що їм...

Читати далі...

З співтовариства домогосподарок перейшла на ЖЖ багатодітної мами і вже день не можу відірватись.Дівчинці 26 років і у неї вже шестеро дітей. Але не це є дивиною, дивиною є те наскільки вона мудро і вміло впорядкувала життя своєї родини, скільки уваги приділяється розвитку дітей. Якби не те що вони в Москві живуть - подумала б що це я їх в метро бачила І при цьому жодних закликів з серії "нам всі винні і повинні". Батько як я розумію заробляє достатньо щоб родина спокійно покривала всі ...

Читати далі...

НавіяноНіщо так не зберігає запахи як папір...Товстелезний том О"Генрі пахне гірчицею і перцевим пластирем, липовим чаєм і малиновим варенням. А у глибших шарах його палітурки причаїлися запахи хлопчачої кімнати гуртожитка..."Стара фортеця" пахне вогкістю і старим листям, а ще сушеними яблуками і травами...Історії про ідеальних і не дуже дівчат графині де Сегюр пахнуть ненашою школою, такою яка досі розміщується в будівлі мерії з написами над дверима "Хлочики" і &quot...

Читати далі...

Могилы имеют свойство заростать очень быстро...пару месяцев после поминальных дней и уже бурьян в человеческий рост...Когда могила двадцатилетней давности это не удивляет...горько когда приходишь на могилу которой пару лет, а она уже заросла...и вспоминаешь, что пару лет назад ты точно так же редко приходил в гости, но когда забываешь посещать живых это не так заметно...хотя наверняка бурьян тоже выростает...в душе...

У людини яка виросла в повній, щасливій родині з патріархальними засадами ніколи не виникатиме потім питань "А навіщо потрібен чоловік/дружина?" Такі питання виникають лише тоді коли перед очима нема прикладу багаторічної любові, поваги і підтримки, коли дитина виросла без життєвих знань які може дати лише батько і без адекватної моделі чоловічо-жіночих взаємовідносин... І це є одна з найвагоміших причин для створення родини...ІМХО

Зберігаю для себе бо підписалася б під кожним словом 1. Мир хочет, чтобы вы оставались тупыми. Чем вы тупее, тем вам проще продать продукты и услуги. Размер диагонали телевизора обратно пропорционален коэффициенту интеллекта. 2. Не надо слепо верить в образовательную систему. Учебная программа устарела в первый день начала вашего обучения. (Исключение – фундаментальные программы, но только в точных науках; вопрос применения фундаментальных знаний в обычной жизни остается...

Читати далі...

Вже з місяць мене не полишає відчуття нереальності того що відбувається...весь час муляє думка що щось тут не так, щось порушилось у звичному плині життя. Як завжди в моєму житті все вирішилось протягом кількох тижнів. Не знаю чи це доля чи характер, але так було завжди...я тягну-тягну, а потім за місяць роблю те на що у інших пішло 2-3... Нє, насправді все абсолютно реально - на столі лежить свіженький, щойно з типографії Атестаційний вісник з повідомленням про мій захист, поруч стос...

Читати далі...