Миті травневі, передзахисні...
- 11.05.12, 00:10
Вже з місяць мене не полишає відчуття нереальності того що відбувається...весь час муляє думка що щось тут не так, щось порушилось у звичному плині життя. Як завжди в моєму житті все вирішилось протягом кількох тижнів. Не знаю чи це доля чи характер, але так було завжди...я тягну-тягну, а потім за місяць роблю те на що у інших пішло 2-3...
Нє, насправді все абсолютно реально - на столі лежить свіженький, щойно з типографії Атестаційний вісник з повідомленням про мій захист, поруч стос конвертів з авторефератами для завтрашньої розсилки...А я дивлюсь на титульний лист і ніяк не осягну що це моє ім"я і моя робота...і що максимум за два місяці це все закінчиться і я таки зможу приступити до чималенького списку "Я це зроблю після захисту дисертації"...
Мабуть це мене і лякає, у мене таке враження що я розучилась жити просто так, коли вільний час це просто вільний час який ти можеш витратити на будь-що. Останні років десять я точно не знала що це таке...Нє, я звісно розважалась, відпочивала, подорожувала, але у мене ніколи не поставало питання "що я робитиму завтра"...Я закінчувала школу, вступала у вуз, вчилась, писала бакалаврську, магістерську, дисертацію...і завжди були речі які я відкладала на потім. А тепер це "потім" підійшло впритул і чогось мене налякало...
Нє, насправді все абсолютно реально - на столі лежить свіженький, щойно з типографії Атестаційний вісник з повідомленням про мій захист, поруч стос конвертів з авторефератами для завтрашньої розсилки...А я дивлюсь на титульний лист і ніяк не осягну що це моє ім"я і моя робота...і що максимум за два місяці це все закінчиться і я таки зможу приступити до чималенького списку "Я це зроблю після захисту дисертації"...
Мабуть це мене і лякає, у мене таке враження що я розучилась жити просто так, коли вільний час це просто вільний час який ти можеш витратити на будь-що. Останні років десять я точно не знала що це таке...Нє, я звісно розважалась, відпочивала, подорожувала, але у мене ніколи не поставало питання "що я робитиму завтра"...Я закінчувала школу, вступала у вуз, вчилась, писала бакалаврську, магістерську, дисертацію...і завжди були речі які я відкладала на потім. А тепер це "потім" підійшло впритул і чогось мене налякало...
8
Коментарі
анонім
111.05.12, 00:15
В чомусь мені тебе шкода...увесь час вчитися-вчитися-вчитися..й у кінці зрозуміти,що стала однією з вчених й мудрих професорш,а чи була молодість?
Може й помиляюся - кожному своє,але я б краще ще раз би до армії,аніж таке "щастя".
Гість: von PeepeR-
211.05.12, 00:17
ну одружитеся там народите шо тут такого?
анонім
311.05.12, 00:21Відповідь на 2 від Гість: von PeepeR-
ти можешь роботу поміняти?запросто....зробити кар"єру - теж запросто.А вона ні.вона вчений й точка.В мене пару друзів однокурсників теж так кажуть...Й,що цікаво - так й тягнутимуть до пенсії,а раптом колись там пощастить в люди вийти...на старості
tanjuwa
411.05.12, 00:22Відповідь на 2 від Гість: von PeepeR-
Розумні люди кажуть що разом з дитиною всі мої екзистенціальні роздуми підуть коту під хвіст і моє "потім" просто зникне
tanjuwa
511.05.12, 00:26Відповідь на 1 від анонім
З молодістю у мене все гаразд, були і гулянки, і студентські табори з усією атрибутикою
Я анітрохи не жалкую що вибрала саме цей шлях. Просто коли досягаєш мети - опиняєшся на роздоріжжі і треба вибирати новий напрямок руху, а це завжди трохи лякає
анонім
611.05.12, 00:27
Миті травневі, передзахисні...
Мої травневі, передзахисні...пропрокладки шолі
Romeoo
711.05.12, 00:28
как порядочный студент, все делать в последнее время
анонім
811.05.12, 00:31Відповідь на 5 від tanjuwa
ну,як не шкодуєш - то саме головне
Гість: von PeepeR-
911.05.12, 00:31Відповідь на 4 від tanjuwa
рано или поздно это вопрос всё равно встанет .спокойной вам ночи
tanjuwa
1011.05.12, 00:31Відповідь на 3 від анонім
Роботу я можу поміняти легко і кар"єру зробити також. Спеціальність така що це абсолютно не проблема в будь-який момент.
Але я вже встигла попрацювати в комерційних структурах і зрозуміла що то не моє. Є купа нюансів - і одноманітність роботи, навіть в дослідницькому центрі є дуже вузький напрямок і виходити за нього не можна; і 40-годинний робочий тиждень, який відбивається на моєму здоров"ї. Мовчу вже про двотижневу відпустку (і не більше тижня за раз!) і проблеми у разі декрету.