Краплини по вікну блукають.Сиджу, закутавшись, у плед.Ковточками смакую кавуІз самотою тет-а-тет.Я відчуваю твою близькість.З тенет звільнившись супокою, Моя душа - чуттів колиска -Бажає зустрічі з тобою.Громи удалині гуркочуть, Тривожать стомлену ріллю, А дощ за вікнами шепоче:"Люблю тебе... люблю... люблю..."[Приєднана картинка]

Колись ми не знали ні дня супокою, За місце під сонцем боролись навік.В затятім сімейнім невпиннім двобоїШукав неземної земний чоловік.А я так хотіла лише притулитись, Відчути тремтіння, тепло твоїх рук.З очей темно-сірих любові напитись, Та очі сталеві окреслили круг.Роки пролітали удаль журавлями, І я уже в осінь, і ти до зими.І я битим шляхом, і ти - манівцями...Що ж вдвох наробили, де ділися МИ?Як хочеться зараз вернутися в весни, Та я розумію: любов невловима.Й мене не поділиш, і крига не...

Читати далі...

То що нагадують слова твої:Чи передгроззя, а чи вітру шепіт, А може, лагідний весняний легіт? То що ж нагадують слова твої?Чим пахне почуття твоє палке:Чи шалом, чи оманним звабним трунком?Не чахнуть на щоках слова-цілунки...Чим пахне почуття твоє палке?Який твоє кохання має смак:Терпкого полину, лимона, вишні?Нагадує він молодість колишню.Який твоє кохання має смак?..[Приєднана картинка]

Догорає сонце у вечірній млі, І бентежить душу пісня соловейка.Розпитай, коханий, про мої жалі, Розкажи про себе, голубе сивенький.Ні , ти не розкажеш, бо далеко ти, Стежечка до мене поросла травою.А колись там квіти мали прорости...Як стужилось серце, милий, за тобою...Де бриніла пісня, туга промовля, Де сміялось щастя, тужить розставання.В неба високості жевріє здаляЗіронька яснА - вІдгомін кохання.[Приєднана картинка]

Полиск муаровий швидко розтанеВ зорянім мливі далеких сузір'їв.Небо підкаже розгадку жадану: Сестри любові - надія і віра.Схід запалає квітками спасіння.Ми ще зустрінемось, друже єдиний.Клен посміхнеться у пору осінню, Листям устелить до тебе стежину.[Приєднана картинка]

Якщо захочеш зрадить ти, Страждати, плакати не стану.Увечері я вип'ю кави, Спалю під ранок всі мости.А вдень я Богу помолюсь.Час потім перев'яже рани.Хоча тебе забути рано, До сонця щиро посміхнусь.Хай серце буде ще саднить, Сприйматиме події ревно, Одне лиш знатиму напевно:Я і без тебе буду ...

Читати далі...

О, як вона стукала в двері, Уперто, і лунко, й затято -Вважали її за химеру, Боялися їй відчиняти.Й востаннє не сталося чуда -Панянка махнула рукою.Глухі, недовірливі людиНе стрілись сьогодні з Любов'ю.[Приєднана картинка]

Серед зневаг, розчарувань, зневірТу синь очей я пам'ятаю й досі.І хай ще лІта нам дано надмір, Та вереснем запапахне мудра осінь.Мої долоні візьмеш у свої - Я знов потраплю у міцні тенета.А слів не треба - їх за стільки літСказала в зболених палких сонетах.Й на велелюднім білім світі цімПромовисто ми будемо мовчати.Я потону у морі голубім -- А так багато треба розказати...[Приєднана картинка]

Примхлива доля розклада пасьянс:Упереміш - красиве і потворне.А ми з тобою - дивний мезальянс, Як день і ніч, неначе біле й чорне.А ми - жива вода й п'янке вино, Стрімка ріка і бережок пологий.Знайомі із тобою так давно, Але роман нам випада недовгий.Нехай це буде спротиву кураж, Сніжинки влітку швидко тануть.Але такий виток, такий віраж!Оксиморони теж в житті бувають.[Приєднана картинка]

Нахабний дощ все стукає в вікно.Не впустимо його - він третій зайвий.Годинник забиває доміноІ додає азарту а чи драйву.Сьогодні нам так хороше удвох:Ти в светрі, я сиджу під теплим пледом.Хай краплі стукотять, немов горох, -Є ти і я, й нікого нам не треба.І скоро стане непотрібним плед:Ми розведемо вдвох вогонь в каміні.Танцює полум'я затято степ, А на стіні - дві наші світлі тіні.[Приєднана картинка]