Коли весна в середині цвілаІ захлиналися у співі солов'ї, Кохання білих два крилаНесли мене далеко від землі.Цвіла любов усеньке літо, Буяло щастя повнотою барв.Я склала, ніжністю зігріті, Біленькі два стрімких крила.Вітри з дощами осінь принесла, Шукає у душі туман притулку.А поруч тужать два крилаЗа почуттями, зниклими в провулку.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]худ. Manuel NunezЯк він про неї палко говорив!Пісні проціджував крізь горло!І відчувалось: він боготворивЦю жінку, що трималась гордо.Із квітів-слів сонети він складав, Витали у пітьмі цілунки.І чистим-чистим світ умить ставав, Скидав запилені лаштунки.Він серце вірне їй під ноги клав - І погляд плавився сталевий.В портрет впокорював і малював Дружину - Сніжну королеву!

[Приєднана картинка]Дзвінок у двері - серце б'ється лунко:Який сюрприз несе руда чаклунка?А на порозі доня - квітка свіжа -З букетом квітів, наче сонце, ніжних.Як найніжніший шовк, її цілунки, Серед осінніх хмар - слова-дарунки, Серед дощу, мокви - усмішка доньки.В моїх руках впокорені долоньки..."На тебе, донечко, не надивлюся, З тобою пожурюсь і посміхнуся.Подушечку і найсмачнішу їжу - Коли ти, донечко, іще приїдеш...На другий день зітхнула...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Осінь. Вечір. Листя шепіт.Поруч Ви. Легка печаль...Я накинула на плечіПавутинку - світлу шаль.Стукіт серця, лунко-лунко, Трепет рук, легкий-легкий...І прощальна мить цілунку -Присмак осені терпкий...Знову верби жовтокосі, Як тоді, танцюють вальс...Я не плачу...Просто осінь...Просто я любила Вас...и перевод стихаego39 [Приєднана картинка]Осень. Вечер. Листьев шепот...Рядом Вы. И тень печали.Я накинула на плечиПаутинку легкой шали.Стук сердечный. Звонко-звонко,Трепет...

Читати далі...

Шукаю слів - а в горлі тихий щем, Шукаю сліз - лише пусті зіниці, Бо не потрібне щастя навзаєм :Засохла наших почуттів криниця.Розлука - та ж маленька смерть, Що на калинових мостах чигає.Кохання вчора - шалу круговерть, А на сьогодні вже його немає...Відлуння тиші... Ти зібрався йтиТуди, де клени вбралися у шати.Поглянь: горять калинові мости, А нам ще довго осінь забувати...[Приєднана картинка]

Як могла я існувать без тебе:Без твого ранкового "люблю"?Це ж як сонцю без краєчка неба, Ніби почуттям без гострого жалю...Як стрімкому вітру без тополі, Маку в полі без яснОго літа.Жити із тобою - пісня волі, Музика щемливої трембіти![Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Клеплють тишу задумливі ранки, У далеке минуле думками лечу.Я прокинусь колись на світанку, Босі ноги в росу умочуЙ побреду, де в травиці зеленійВсусебіч розлітаються сни.Де хмарки у сповитках черленихЗаколисують в тиші громи.Під старезним розлогим кленомБ'ється серце бентежно і лунко.Юний хлопчик чекає на мене...Перші доторки... Перші цілунки...Я повітря вдихну повні груди, В полинів набираючись сили.Запал юності м'ята остудить, Нагадає, що в зрілість...

Читати далі...

Рання осінь зігріла мій дім теплотою, Золотів виноград у дворі біля тину.Не такою, як всі, називав, не такою...Сонце в стиглім вині вигравало бурштином.Два наповнені келихи для супокоюНа плетЕнім столі сиротливо зостались...Наша осінь була так відверто п'янкою.Боже мій, як натхненно з тобою кохались![Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Осінній день, осінній дощ, осінній сумРозсипався дрібненькою квасолькою.І раптом голос серед павутинок-дум:- Ви не хотіли б скористатись парасолькою?Я думала, як гарно вдвох із Вами йти, Плести якісь дурниці, сміючись на розі.На мить повірити, що різних два світиЗустрітись можуть на одній дорозі...Та дощ скінчився так, як і почавсь:Ген за кафе простукали дзвінкі підківки...А я очима проводжала журно Вас...Тепло від ніг ще зберегла бруківка...

[Приєднана картинка]Так просто: ти пішов - не повернувся, Лиш присмак полину лишився на губах...Щемливий зойк в повітрі розчахнувся.І вже не знаю, у яких шукать краях.І вже не розумію, як роки без тебеЯ буду жити й до сих пір жила...Це ж все одно, що сонцю буть без неба, Це ж все одно, що пташці без крила...[Приєднана картинка]