Очень люблю путешествия. Считаю, что можно много найти интересных мест как в Украине так и в доступном зарубежье ( без шенгенской визы).
Решил посмотреть Стамбул. В бюро путешествий сказали, что в Турцию путевки только на море, на отдых, а просто на экскурсию программ по Турции нет. Но можно поехать самостоятельно. Я заказал билет на самолет в оба конца. Турфирма заказала мне гостиницу.
Приехал в Стамбул. Меня встретил представитель гостиницы. Отвез на своей машине в гостиницу. Я удивился стоимости проживания, довольно дешево. Правда гостиница с тремя звездочками. Но все очень удобно и хорошо. На ресепшине висит список маршурутов экскурсий по Стамбулу. Маршуров двадцать, на любой вкус.Даже экскурсия в турецкую баню есть. Я заказал три маршрута: по дворцам шахов, по европейской части Стамубла, ресторан с национальной-этнической программой. Все три маршрута оказали огромное впечатление. Утром забирает автобус ( в ресторан -вечером). Небольшой автобус с русскоговорящими туристами из России, Грузии и др. бывших республик. Гид ведет экскурсию по русски.Кстати, все три гида - турки. Отлично говорят по-русски. Образованные, приветливые, интересные. В общем, молодцы! В ресторане - захватывющая программа. Танцы многих нацональностей, которые проживают в Турции. Но самое интересное, это, конечно, танцы живота и пляски дервиша (много слышал, но не видел).Огромное впечатление! После экскурсии по шахским дворцам, на следующий день самостоятельно поехал на трамвае во дворец последнего шаха. Там народа - море, со всего мира. Я пристроился к какой-то экскурсии, где гид говорил по-русски. Потом сходил в храм Софии, в подземные хранилища римского периода, в золотую мечеть, на знаменитый стамбульский базар. Сходил в резиденцию вселенского патриарха. И во много других мест. Замечательно!

Я вже багато років подорожую землями нашої України. І не тому, що в мене немає грошей, щоб поїхати відпочити за кордоном, а саме тому, що я вважаю себе патріотом. І це не означає, що кожен патріот не має права подорожувати в інших місцях, просто я вже давно зробив свій вибір тому, що я вважаю що ми всі подорожуємо заради небачених нам враженнь і всі враження які я хотів би на собі відчути можу спокіно знайти і в Україні. Цього року я вирішив подорожувати заради того, щоб знайти місця в яких я зміг би відчути стан абсолютного спокою(навідмінно від попередніх екстримальних подорожей).Я не буду називати ці місця, але я з задоволенням покажу їх суть.  

Наприклад ці глиняні скелі дали мені змогу зрозуміти стан непорушного соціальними чинниками внутрішньго спокою.

Це скелі з іншої перспективи не тільки в буквальному понятті.

З цією місцевістю в мене з'являються асоціації безмежності людської фантазії.

Ці ж самі "скелі спокою"

.

Земний Рай на території України.

Саме в таких місцях людина може почувати себе частинкою природи.

Багамські острови? - Ні берег Дніпра.

Тут ми з друзями відпочили від роботи, від вихлопних газів і сирен службових автомобілів.

Навіть в таку погоду, щось, а саме веселка зможе підняти нам настрій і бажання продовжити нашу подорож.

Звичайно Сонечко нас не підтримає фінансово, але моральна пдтримка нам точно не завадить!

Я навіть не можу розповісти суть цієї місцевості - дуже багато асоціацій з життєвими ситуаціями.

Ніхто не зможе порушити спокій цієї води.

Відкриваємо разом нові види - Їжачок український, або Їжак-патріот.

Навіть це в Україні виглядає краще, аніж в інших.

Навіть їсти не захочеться - ти зможеш насититись всією енергією з естетичного боку.

Щоб пірнати в таку воду навіть комиші роздягнулися.

Стоять декілька катерів, але ніхто з них не наважиться порушити спокій природи. а з ним і наш спокій.

Ліс в якому важко заблукати - а саме насолодився краєвидом і вали звідси, не заважай іншим насолодитися.

Це асоціюєця в мене з новими можливостями в роботі, та її новими перспективами.

Нажаль, те що ви бачите на цьому фото є однію сотою із того, що бачив я, та навіть це зображення можна назвати чудом.

Справжній сад український.

Це останнє фото, яке має в мене асоціації подяки ї вдячності.

                            Дякую всім. кому сподобалася моя задумка подорожувати саме Україною і всім. хто підтримав мою розповідь у враженнях. І якщо вам хочеться дізнатися де саме я подорожував - ставте голоси, залишайте коментарі і я вам згодом відповім.

Первые два часа дороги: Полет нормальный. Я за рулем. Машина супер. Я то вожу Матис, а тут – мицубиши Л200. Чувствую себя человеком. 
Прошло еще два часа дороги: Я все еще за рулем. Я нормально. От дороги получаю кайф. А народу скучновато . Скорость крейсерская – 90-110км/час.
Прошел еще один часа дороги: Муж не выдерживает – пи-пи-пи… , просится за руль. Дальше скорость наша возросла. Вот съехали с Одесской трассы. Дорога плыла уже быстрее. Светало. ОЙ, стоят…. И мы рядом с ними  , первые 100 гривен просто ушли, канули в лето.
Ну, все, прибыли до полуострова, день, погода ХОРОША. Нашли жилье. Близился вечер, все налаживалось.
Первый день отдыха: все как обычно. Тяжкое пробуждение после мертвого сна, быстрый завтрак – упали уже на песок пляжа. Пиво , рыбка, продавцы мечутся как мухи. Вот уже вечер, а там уже здоровый сон.
День второй: Начало как обычно, после обеда рванули на Тарханкут. Вода просто Ж , войти нельзя. Нам холодного, а ребенка от воды отогнать нельзя .
День третий: Утро как всегда. Правда произошли некие изменения – малой простудился.
День четвертый: я с дитём сидим дома, лечимся, сбиваем температуру, остальные на пляже. Переживание. Тоска. Вот уже вечер, а там опять здоровый сон у всех, кроме меня и ребенка. Пьем теплое, капаем нос. Я как городовой в ночную смену .
Пятый день меня наградил отравлением . Я и дите дома, остальные как всегда. Тоска жуткая, день веду беседу с белым другом. Он упорно меня не отпускает. Ребенку уже получше. (значит ночь провела на посту не зря). Снова вечер. Здоровый сон у всех . Я продолжаю тесную беседу с белым другом .
День шестой. Утро тоже. Все как всегда. А я дома. Вот уже мы с собеседником за ночь устали друг от друга . День, день, снова день. Наконец вечер. Здоровый сон у всех . У меня мертвый сон после долгих бесед с белым другом .  
День седьмой. Утро тоже. Все как всегда. Я решаюсь покинуть моего друга . Вроде получается. Вот радость, море пляж, пиво , рыбка, продавцы мечутся как мухи. А я – просто наблюдатель . Ужас. Обед в ресторане . Вот уже вечер. Я снова провела коротенькую беседу с белым другом после ресторана . Здоровый сон у всех .
День восьмой: Начало как обычно, все завтракают, я наблюдаю. И так весь день.
День девятый (день отъезда): Встали. Собрались. Уехали.  
 Первые часы дороги муж за рулем. Дорога пробегает. Оппа…….., вторые 100 гривен канули в лето.  
Вот уже Одесская. Я снова за рулем , на сей раз уже как в самолете . Просят не гнать. А я хочу быстрее домой, у меня может быть снова будет короткая беседа , а может, и нет. Но хочется гарантий. А их нет .  
Вот уже дом . Все как всегда – мертвый сон с дороги , а я …….
Так что отдых у меня был на все 100 . не считае тех 200, что канули в лето.  Хорошо хоть к морю сходила и не только.  

На Канарские острова мы ехать не собирались, не планировали эту поездку задолга. У меня  уже сложилось негативное мнение о островах. Канары - это одно из первых мест массового туризма. В 60-х здесь началась активная застройка, появились чартерные рейсы. Ларс вспоминает, что в печати то и проявлялись заметки, о том, что когда люди приезжали в свой оплаченный отель, то вокруг этого отеля могло быть ничего, только стройка. Из каталога на нас смотрели многочисленные бетонные коробки отелей и Канары представлялись что-то вроде нашей Салтовки, с единственным отличием, что между коробками есть открытые бассейны.
Канарские острова состоят из нескольких островов, самые большие и туристические Тенерифе и Гранд Канария. Мы решили поехать на Тенерифе.
Надо сказать, некоторое представление о Тенерифе у меня было. Около десяти лет назад я перечитала "Детей капитана Гранта", как раз незадолго перед Тенерифе на корабле обнаружился Паганель, "Дункан" проплывал мимо Тенерифе и его горы-вулкана. Кроме того таинственное население гуанчи жило на острове до захвата испанцами. Язык и письмена гуанчей не разгаданы до сих пор.
Планов четких по поездке не было, просто хотели посмотреть остров. Мы были в южной части. Решили ехать на север на западной стороне острова, где дорога обещалась с красивыми пейзажами, а вернуться по восточной стороне, где проходит скоростная магистраль. Популярная экскурсия совершается часто к вулкану Тейде, но было облачно, вулкан был скрыт за пеленой. Я в целом туда не рвалась, в горах было прохладно, все ж Новый год - не лето. Дорога западной стороны карабкалась постепенно в гору. Вулкан и окрестности были укрыты плотной пеленой облаков, вскоре  наша дорога тоже была в легкой дымке. Все вокруг выглядело неуютно серым. В целом дорога мне особо живописной не показалась. Возможно из-за пасмурности, а возможно из-за того, что в последнее время приходилось видеть действительно драматические горные виды и ездить по крученым дорогам (Ларс обычно видел гораздо меньше, тк в это время вел машину и был полностью сосредоточен на дороге).
Завернув на северную сторону острова, пейзаж повеселел, мы останавливали пару раз машину. Потом решили, что пейзажами мы удовлетворены, надо что-нибудь другое. Поэтому завернули в Лоро-парк, раз мы все равно мимо проезжаем.
Лоро парк превзошел все ожидания. После его посещения у меня наступил переломный момент и я перестала говорить, что Тенерифе мне не нравится и я жалею, что мы сюда приехали. Парк считается главной достопримечательностью Тенерифе. Да люди его хвалили и все советовали посетить. Я зашла туда с открытым ртом и с открытым ртом вышла. Мы пробыли в парке ок 4-х часов, этого надо минимум для концентрированного пребывания.
Парк расположен чуть ли не посреди одного из главных курортных городов на острове. Занимает небольшую ухоженную территорию, расположенную на склоне, имеет ярусность, так что через некоторое время ноги дают себя знать. Вход не самый дешевый 31 евро, сначало показалось дорого, но потом видно было, что это оправдано. Все было на совесть, без дешевых разводов и попыток содрать больше денег. Только на входе узком тормозили и чуть и не насильно фотографировали, в конце предлагали купить эти фотографии. Я, по моей невнимательности, умудрилась этого не заметить, только на выходе из парка увидела фото и удивилась про себя, когда же их делали.
Первые минуты парк не особо меня впечатлил, я достаточно равнодушно прошла мимо Тайской деревни, озера с водопадом.( "Прямо у входа в парк, на берегу живописного озера, в котором живут разноцветные карпы, расположилась "Тайская деревня". Все ее дома и постройки были изготовлены тайскими мастерами в Таиланде, и затем привезены кораблем на Тенерифе." /www.pingvik.ru) Так по дорожке и попала к гориллам. Не увидев никого за стеклом справа, я принялась читать стенд посредине, повернув из-за стенда к другому стеклу, я просто закричала от неожиданности. Прямо в нескольких метрах сидела просто огромная горилла. Ее размеры были побольше размера человека. Да, ну просто Кинг-Конг. Взрослая горилла может быть весом до 180 кг. По вольеру двигались и другие гориллы. Здесь в Лоро парке совместным проектом нескольких зоопарков создана группа самцов-холостяков разных возрастов. Они живут здесь, в мягком климате Канар и ждут, если освободится для них место в других зоопарках в качестве вожаков групп. Самому старшему 36 лет (средний возраст горилл 30-35 лет), двум младшим по 10 лет. Они были гораздо меньше по размеру и уже не так потрясали. Всего 7 горилл. Меня впечатлило движение горилл, движение взрослой гориллы завораживает, мне показалось оно каким-то не реальным, как в кино, мне сразу вспомнились древние люди, они двигались явно похоже. Уже позже нам рассказали, что один из горилл слепой, но он имеет товарища, который каждое утро помогает ему слазить с кровати, а вечером помогает залесть обратно.
Гордостью парка является огромная коллекция попугаев. Как сказано в турброшуре о Лоро Парке : "Слово "самый" будет вас преследовать в парке везде". Как вы догадались, коллекция попугаев самая большая в мире. На сайте парка сказано: 353 вида и это дает хороший базис для научных исследований. Правда, такая массовость для посетителей парка скучновата. Многие виды уникальны, живут на маленьких ореалах или островах, очень похожи друг на друга, различимы только по названию и интересны только для специалистов. Можно себе только представить, какое количество маленьких клеточек  вдоль дорожек парка. Мне понравилось, что на каждой клеточке описание вида дается в картинках, с указанием ареала, высотности распрастрания вида,  вида питания,  вида жилища и т.п. Все понятно посетителям любой языковой принадлежности. Также есть в парке инкубатор, где с 1983 выводятся попугаи, за процессом можно понаблюдать. Мы проходили мимо "Baby station", жалко, что обещаного кормления маленьких попугайчиков из ложечки мы не видели.
Кстати одиннадцать попугаев говорят по-русски.
"В 1999 г. был открыт один из популярнейших аттракционов парка - пингвинарий. Это настоящий антарктический остров среди тропической жары. Создатели парка построили точную копию Антарктики. Ежедневно сюда вносится 12 тонн льда. При дневной температуре, редко опускающейся ниже 20 градусов Цельсия, самый большой холодильник в мире поддерживает в пингвинарии температуру воздуха -2 градуса Цельсия и океанской воды 10 градусов Цельсия, а также дает возможность пингвинам чувствовать себя как дома, и производит искусственный снег, падающий им сверху на головы, прямо как в Антарктиде . За огромными стеклянными панелями в условиях, близких к природным, обитают семьи трех различных видов антарктических пингвинов, включая знаменитого королевского пингвина. Гордые королевские пингвины стоят на островке и смотрят вдаль с невероятно важным видом, а малыши Гумбольта весело ныряют в свой крошечный океан, плавают и рассматривают проходящих за стеклом людей. /www.pingvik.ru"
Мы  бы вернулась обратно в эти места.Каждому хочется иметь кусочек рая или, по крайней мере, там побывать.

На Кубе тоже копают картошку... а я уже устал и отдыхаю в тенёчке какого-то кустарника

 

Ну вот пришло время поведать и о посещении следующей точки на карте мира. Все идет по плану – Таиланд. Летим из Борисполя почти на 2 недели. Самолет большой, хороший. Лететь почти 10 часов, посему «зеленый змей» озорно булькает в ручной клади, ждет, когда его оттуда выпустят. Итак, перелет. Пить не разрешают, но если не нахально, то можно. Последнее что запомнилось, это Индия. Над ней мы с товарищем и погрузились в тот нежный, томный сон который наступает после общения с Бахусом. Выпили все. Прилетели рано утром. Аэропорт просто громадина. Пришлось потрудиться и заполнить кучу бумаг, оплатить въездную визу, пройти пограничников. Потратили на это 1 час. Запомнилось бешеное кондиционирование в аэропорту. Все, приехали. Маршрут следующий. По прилету в Бангкок трансфер в Паттайю, там 12 дней, потом Бангкок 2 дня. Такой вариант был предложен в агентстве. Принципиальной разницы не вижу. В первоочередности есть свои плюсы и минусы. Из плюсов Бангкок в конце - это классный вечерний базар. Где вы можете на оставшиеся деньги купить сувениры и прочее. Как и везде ТОРГУЕМСЯ!!! Встретивший нас гид упаковал нас в маленький микроавтобус и повез в Паттайю. До Паттаи добирались часа полтора. Конечная точка, отель AISAWAN. 5 звезд, только завтрак. Отель расположен на севере города, где самое чистое море. Первая линия, до моря 50 метров. Два бассейна, два ресторана. Площадь отеля небольшая, но прилично ухоженная. Основной контингент – русские, немцы. Были китайцы. ВНИМАНИЕ! ПЕРЕД ПОЕЗДКОЙ ПО ВОЗМОЖНОСТИ РАЗУЗНАЙТЕ В АГЕНСТВЕ О НАЛИЧИИ КИТАЙЦЕВ В ВАШЕМ ОТЕЛЕ! Китайцы это то, что может испортить ваш отдых в отеле. Если вы увидите человека плавающего в бассейне в джинсах и рубашке – это КИТАЕЦ. Если вы поставите на пустой столик в ресторане свою еду, и отлучившись к шведскому столу обнаружите за столом кучу людей поглощающих то, что вы туда поставили – это КИТАЙЦЫ. Если выйдя с утра к бассейну увидите, что 90% площади бассейна завалено надувными матрасами, на которых беснуется неопределимое количество ОДЕТЫХ людей – это КИТАЙЦЫ. Если вы увидите живой коридор из гидов, по которому гонят как скот (простите за грубость) толпу людей, которые орут дурными голосами, и постоянно норовят выскочить за «флажки» - это КИТАЙЦЫ. Ну да Будда с ними. Отель заслуживает похвалы. Уборка номера каждый день. Замена белья, полотенец – ежедневно. В номере сейф, холодильник с баром (ПЛАТНЫЙ!), телевизор. Персонал приветливый. То, что Тайланд страна улыбок - вы почувствуете, только ступив на землю. При встрече глазами улыбаются все. Дети, старики, полисмены.. все. Теперь климат. Я не мог прийти в себя дня 2. Сумасшедшая влажность + жара. Постоянной состояние мокроты. Выкрученные плавки за ночь не высыхают, и это при +35! Огромная особенность – запахи. Кухня Тая непохожа ни на что. Определить по внешнему виду еды приблизительный вкус невозможно. Соль не используется. Везде стоит запах кари, неизвестных приправ и очень часто канализации! Очень многие продукты и блюда на внешний вид и запах кажутся давно пропавшими. Экспериментируйте, но осторожно. Для нас их быт тотальная антисанитария. Хотя сами тайцы люди гигиеничные. Даже в отеле для чистки зубов вам каждые день приносят отдельную воду в бутылочках. Вода из крана – НЕ РЕКОМЕНДУЕМА! Другое дело фрукты. Вот чем здесь нельзя насытиться. Ананасы, бананы, драконий глаз, личи, памело, манго, папайя, ромбутан …. Просто прелесть. Все пробуем, везем домой – угощаем всех. В первый вечер едем на тук-туке в центр, на главную достопримечательностьWALKING STREET. Действительно впечатляет. Улица напичкана кафе-барами, магазинами, стриптиз шоу и т.п. Глаза просто разбегаются. Со всех сторон сверкает реклама. Вдоль улицы стоят девочки-завлекалы, проститутки всех мастей.. Постоянно к тебе с хитрой ухмылкой подходят молодые мужчины и протянув картонку с корявыми буквами и похабными рисунками, бубня «Дауай дауай, холосё, оцень холосё!» пытаются заманить тебя в прилегающую подворотню, где в стрип-кафе, барышни своими гениталиями показывают престидижетаторские этюды. Стоит не дорого (торгуемо), посмотреть один раз даже интересно. Мы посетили в третий день. Аттракцион идет порядка часа, по кругу. Можно заплатив раз просидеть там целый день. При входе одна бутылка пива – бесплатно. На подиуме куча мадам, которые пытаются удивить вас своими возможностями, после чего все выходят с номерами и минут 10 танцуют. Можете выбирать и на второй этаж. Стоимость обслуживания не знаю. В стоимость путевки входила бесплатная экскурсия на крокодиловую ферму, сад камней, фабрику по производству ювелирных украшений. Обязательно поезжайте. НА крокодиловой ферме можно самолично покормить крокодилов, кидая им купленное тут же мясо. Угоститься в ресторане шашлыком из крокодила. Посмотреть шоу с крокодилами. Также пофоткаться со слонами. Интересно. Рекомендую. Следующая экскурсия была куплена нами не у гидов (у них в 1.5 раза дороже), а в бюро. Это поездка на реку Квай. НАСТОЯТЕЛЬНО РЕКОМЕНДУЮ! Экскурсия занимает 2 дня. Вы посетите кокосовую ферму, плавучий рынок, знаменитый мост через р.Квай. Переночуете в деревянном отеле, стоящем на пантонах, на самой реке Квай. Пришедшие из деревень массажистки сделают вам тайский массаж под открытым небом. Вы посетите пещеру Будды. Покатаетесь верхом на слонах, покормите обезьян, в общем, проведете день в реальных джунглях. Потом сплав по реке на плоту, купания в водопадах, радоновые источники. Супер. Не стоит бояться покупать экскурсии в бюро. Гиды кошмарят про смешанные группы с немецким гидом. Ерунда. Все вполне достойно. Русский гид (Марк – московский еврей), русскоязычная группа. В Паттайе посетите TIFFANY SHOW. Театрализованное шоу трансвеститов. После шоу за деньги можно сфотографироваться с ними. Мы случайно попали на телевизионную съемку шоу missinternationalqueen 2006. Куча трансов со всего мира боролись за титул. Получив от них ОДОБРЯМС - сфотографировались. Перед самым отъездом посетили «пи-пи» шоу. Так они его называли. Чернуха высшей гильдии. Все, типа, очень секретно. Здесь вам покажет все виды всевозможных извращений. Мужчина-женщина, женщина-женщина, мужчина-мужчина, мужчина-транс плюс опять акробатические половые трюки. Прикольно. Достоверность 100%. Некоторые покидали зал, или отворачивались. Жесть. Также были в ресторане отеля PATTAYA PARK на 52 этаже. Ресторан по типу «7 неба» в Останкино, вращается. Платите за вход и наверх, к шведскому столу. Еда посредственная, на любителя. Много китайцев. Хочется отметить, что море и берег в самой Паттае не внушает доверия. Мусор и т.д. Так что при выборе отеля постарайтесь не попасть в центр города. Также заслуживает внимания музей мировых архитектурных достопримечательностей и сувенирный базар Лукдод в Паттае. Шоппинг-цены на шмотки нормальные, но найти стоящее не легко. Хотя опять же, на любителя. В Бангкоке жили в отеле EASTIN 4+. Отель посредственный. В номере холодильник и телевизор. Сейф на рецепшене. Есть даже открытый бассейн. Посетили храмовый комплекс. Храм золотого Будды. Вечерний базар. Заслуживает особого внимания центральный городской парк. Обязательно посетите. Обилие зелени, вараны, черепахи… не пожалеете. ИТОГО: отдых в Паттае очень понравился. Отель прекрасный, обслуга хорошая. Не стоить уповать на дешевизну. Расчет 50-70$ на человека в день. Везде где можно – торгуемся. И еще. Обменный курс зависит от номинала. 100$ стоят дороже чем 20$ (окунаемся в начала 90-х). Удачного вам отдыха.

Цього літа я чудово провела два тиждня e Польші, але хочу підкреслити що я влаштувала відпочинок не тількі собі а також дітям яких я навчаю англійській мові у середній школі. Так що діти мали можливість на практиці вдосконалювати свою польську мову. А розпочиналось все так... Мене запросили перекладачем у громадську організацію і там я познайомилась з молодою енергійною людиною, тоді я навіть не підозрювала що таке знайомство вильється у міжнародний обмін молоддю, а я буду лідером по українській стороні. Небагато молоді сьогодні знає і розуміє що такє толерантність і взаємна повага для людей інших національностей, віросповідань , способів життя і культур це значення слова „ксенофобія” . Молоді люди погано знають культуру свого регіону, традиції, звичаї не пам ятають про минуле не можуть в належний спосіб усвідомити свою національну тожсамість, не вміють бути вразливим на красу національної історії та культури. Цією подорожжю я хотіла через спілкування молоді ознайомити наших польськіх друзів а через них в якісь мірі Європейське співтовариство з нашою історією, культурою, сьогоденням . Ця подорож дала можливість краще зрозуміти один одного і вважаю що є доброю інвестицією на майбутне. Ми хочемо навчитися взаємної поваги і толерантності. Переказ культурного і історичного спадку дозволить нам зберегти свою національну особистість. 

Отже післе довгих e-mail, спілкувань в скайпе я всеж такі знайшла спосіб організації такої подорожі. Підтримку я відчувала тільки со сторони поляків, вони стали для мене споріднені люди. Як тільки були готові усі документи та візи я разом зі своїми дітьми, хочу помітити що потягом не автобусом, відправились у довгі мандри. 

Вінниця-Львів-Перемишль-Вроцлав-Гостин не пройшло й доби як ми прибули на місце. Всі були розселені по сім'ях. Отже одна дитина з України жила в польській родині. Кожного дня ми всі збирались біля школи і відправлялись у чудові закомарки сусідньої держави - Польщі. Відвідували замки, костьоли, всі міста та містечка які розташовані неподалік од м.Гостин. Діти та я були в захваті, нас переповнювали враження. Але все добре закінчується швидко отже в останній день ми закінчили пікником діти з двох сторін та батьки польських дітей.

Але на цьому наша подорож не закінчилась... Ми сіли до потяга і вчителька, значить я, вже сама без допомоги, повезла юних мандрівників до Кракова. Моя молодь настільки захопилась подорожжю, що втратили орієнтацію в датах та годинах. Але до закінчення наших віз залишалось ще два дні, і тоді щоб не втрачати час я запропонувала ще поїхати в м.Зокопане, в Татри. Там ми провели ще один день переночували і ранком вже вирушили в обратну дорогу. Отак за допомогою несподіваних обставин, у невимушеній атмосфері доброти та взаєморозуміння проста вчителька з сільської школи показала дітям шматочок Європи. 

Думаю що мій голос та мої молитви почюють і це буде не остання подорож до невідомої країни -яку ми  назвали ЄВРОСОЮЗ.

Добрий день, любителі відпочинку!

Цього року вирішив обійти славнозвісне місто вздовж і впоперек. Багато що побачив, з чим і можу поділитися:

Якщо Вам потрібен відпочинок близько субтропічної зони, поруч з мальовничими краєвидами та чистим морем - не обов"язково витрачати гроші на Ялту з її пафосом. Севастополь - дуже хороший варіант .

Спершу декілька слів про те, якої думки я був до поїздки. За словами знайомих: "Занад-то проросійське місто, де жителі скажено і жорстоко налаштовані проти українців та України вцілому, нахабно себе поводять при українській мові, плюс до цього всього криміногенна ситуація зашкалює, ввечорі не гуляти, і т.д.".

Висновки після поїздки: Люди є різні повсюди. Траплялися випадки, коли роздратовано дивилися на мене, коли не розуміли моє прохання українською мовою. Було таке, що доводилося перекласти українську для кращого розуміння. Але весь інший час ми розмовляли виключно українською, і більшість людей спокійно, толерантно відносилися до цього, навіть дехто намагалися відповідати українською. Приємно . Звичайно, по-ночам не гуляли, але до 22:00 досить спокійне містечко, багато туристів та приїжджих.

Отже, швиденько по видатних місцях:

1. Графська пристань. Досить мальовничо вписуються сходинки в тиху бухту "Південна".

2. Оригінальна назва слідуючого пам"ятника - Обеліск на честь слави Севастополю:

Під ним же знаходиться один із популярних міських пляжів з крутим пірсом для любителів попірнати .

3. Далі - пам"ятник Київському князю Володимиру, який в Севастополі (на території діючого міста Херсонес) прийняв Християнство:

4. А далі слідує і сам Володимирський Собор, нещодавно відреставрований в оригінальному вигляді - Собор з неба побудований у вигляді хреста.

Між іншим, досить велично виглядає, якщо заходити у Севастополь з-моря. Собор розсташований з правого боку на вершині крутого схилу, на території історичного музею Херсонес Таврійський.

5. Херсонес Таврійський. Один з найпопулярніших музеїв Севастополя. Вхід в музей коштує 20грн., для студентів - 15грн. Доречі, будьте обережні! Перед входом до музею заховайте всі фото- чи відеокамери, щоб не стати на граблі, на які став я. Справа в тому, що фотозйомка тут платна, і коштує 10грн., тому проносьте вашу техніку в сумках .

Якщо дивитися зі сторони моря - то звичайна скеля, яка нічим не відрізняється від інших. А зсередини - просто грандіозне місто, враховуючи його створення - 5ст. до н.е., та існування близько 2000 років, процвітаючи та розвиваючись.

Так начеб-то руїни, але якщо відтворити у своїй уяві це місто в ті часи, з такими вузенькими вуличками, маленькими будиночками, сходинки, які колись оббігали ноги стародавніх греків...

На території Херсонесу розсташований музей побуту (вхід вільний, але без фотокамер), де збереглися низка дуже цікавих предметів з побуту, військових елементів, тощо.

Глечики збереглися майже ідеально, після стількох років! А он той останній - під зріст людини. Щоправда так і не вдалося дізнатися, що там зберегалось .

Теж пам"ятник князю Володимиру, але в другому образі...

А ось дуже цікавий будинок. Це підвал монетного двору. І ці кімнатки колись були переповнені золотими-срібними монетами. Чому? - тому що жителі Херсонесу в основному займалися торгівлею: купляли зерно в місцевих жителів Криму - таврів, і їм продавали посуд та прикраси.

Звичайно, якщо у Вас є бажання і можливість - можете замовити собі екскурсію, або хитро підключитися в набрану групу, як зробив я. Таких там вдосталь. Нам нічого не сказали, тому ми з радістю послухали "на шару" уривок з екскурсії. (жіночка з парасолькою - екскурсовод )

Ось наприклад це спорудження - засіб збору дощової води. Так як в греків питної води було не так багато, дощі були чудовим джерелом.

А ось частина будинку рибака. Там далі з правоко боку знаходяться підземні баки для засолювання риби. А зліва - елемант каналізаційного відводу. Уявіть собі, каналізація в той час!

Цікавий факт: Греки засолювали рибу натсупним чином - не чистячи кидали її в яму, далі насипали шар солі, потім знову рибу... Отак декількома шарами в підземні сховища вміщалося кілька десятків тон риби. Вона пускала сік, якій потім використовували для приготування їжі 

Ось так близько знаходилося місто біля моря. В наш час апартаменти з таким видом коштували б.... 

Цікавий факт: За період від розпаду Херсонесу - більше ніж 5ть столітть, велика частина міста пішла під воду, що пов"язано з тектонічним рухом та зміщенням скель.

На території музею Ви можете скупнутися в чистенькій воді. Щоправда обладнаного пляжу Ви не знайдете, але цікавих місць з каменю - вдосталь!

А ось там далі - велика дзвіниця, яка нині діє як експонат. А раніше вона робила гучний дзвін вздовж кілометрів!

Прямо навпроти Херсонесу - Північна частина Севастополя (де ми, власне і зупинилися). Будівля по-центру на горизонті - Флот Російської Федерації. На фоні неї флот України виглядає.... не дуже велично )).

А ось і сама дзвіниця. Від екскурсовода підслухали, що тут знімався фільм Буратіно, де він закопував свої монетки.

Просто вражає, коли дивишся на будівельні технології тих часів!

6. Пам"ятник Тотлебену, дуже відомому генералові Першої оборони Севастополя 1854 - 1855рр.

7. Пам"ятник якорям. Мені, наприклад, було дуже цікаво глянути на різноманітні якорі, тим паче в таких розмірах!

8. Панорама Севастополя - теж досить відомий музей. Полотно, що було реставроване після евакуації при Другій Світовій Війні, ілюструє Першу оборону Севастополя від англійців та французів. Досить об"ємно та реалістично виглядає.

9. А ось і Севастопольське Сонце. Хоча його і нема в списку визначних місць, але я вирішив його окремо відзначити 

10. Фортеця Чембало, що розсташована біля Балаклави. Краще сказати - залишки фортеці.

11. А ось і вигляд з фортеці. Скелі, що закручують голову з фантастичним видом на бескрайню блакить моря... Це видовище, скажу Вам, варте того, щоб підніматися 500 метрів до фортеці.

12. Місто Балаклава, яка славиться унікальністю своєї бухти. З моря навіть досвідчені моряки не могли її побачити. А сама бухта була надійним захисником кораблів від штормів. У свій час кораблі Англії та Франції тут розміщалися при нападі на Російську імперію.

13. Пам"ятник Купріну, що жив у свій час в Балаклаві. За самим пам"ятником знаходиться і будинок, де він жив. Побувавши в Балаклаві, розумію, чому сюди рвалися поети. Навіть такі, як Леся Українка :).

14. Ну а цей невеличкий тунельчик вартий 1-го місця уваги любителів історії Холодної війни.

Музей підводних човнів до Вашої увагиВ скелі протяжністю близько 5км вимуруваний тунель, ціль якого - секретний об"єкт СРСР по ремонту підводних човнів та зберіганню ядерних запасів.

Це було також і сховище від ядерного удару.

На фото зображені анти-ядерні двері, які автоматично повинні були спрацювати при атомній атаці з-боку США.

Цікавий факт: Цей об"єкт був розрахований та витримання ядерного удару, та утримання в ньому ще 30 діб повного військового складу. Там знаходилися склади з продуктами та вся інфраструктура, необхідна для функціонування солдатів.

15. Балаклавська пристань з видом на фортецю.

16. Звичайні севастопольські вулички...

17. На цій фотографії зображений корабель, що заховався за набережну, але його викриває захід Сонця. Доречі, на задньому плані - головний вхід кораблів у Севастопольську бухту. Центральна набережна поблизу площі Нахімова - туристичний центр Севастополя.

16. Прямо під площею - працюючий Сонячний годинник. Щоправда, звірити його точність нам не вдалося, але судячи з його конструкції - "всьо чотко" .

18. Ще один архітектурний витвір - Пам"ятник затонувшим кораблям. Це фото Ви знайдете в будь-якій брошюрі, пов"язаної з Севастополем.

19. Варто виділити один день, щоб поїхати на мис Фіолент. Прямо під вами - Яшмовий пляж, а ті маленькі цяточки на піску - туристи .

20. Георгіївська скеля, зі знаменитим хрестом на ній:

21. Джерело, прямо біля спуску до моря. Досить незвичайне природнє явище, як на мене:

А ось і сам мис Фіолент, щоправда до нього можна тільки доплисти. Я пробував вплав - досить тяжко 

Такими скелями тягнеться берег від мису Фіолент до Балаклави...

22. Слідуючим пунктом стало Братське кладовище, на вершині якого знаходиться пірамідальна церква. Як нам повідомили - таких у світі всього три. Повна назва - Церква-пам"ятник св. Миколи Морського:

23. Малахова курган. Схема оборонних споруд Другої Світової Війни:

24. Вхід до музею Малахова Кургана.

25. Оборонні споруди Другої Світової Війни. Укріплення німців. Близ Діарами.

26. Зараз ми з Вами знаходимося на самій крайній південно-західній точці території Севастополя. Ще перед Другою Світовою Війною тут розпочато будівництво грандіозного оборонного комплексу під назвою 35-та Батарея. Поглянемо, що там всередині...

Як виявилося, тут екскурсія безкоштовна, і дуже гарний та вічливий персонал, що відповідає українською мовою. Цей комплекс представляє собою величезний лабіринт підземних споруд для утримання військових, а також при війні тут знаходились дві величезні Вежі, які робили обстріл німецьким кораблям...

Якщо копнути історію глибше, то виявляється, що в цьому бункері відбувалися останні битви і остаточний полон радянських вояків німецькою армією у 1942-му році. Розповідь екскурсовода наскільки була зворушливою і "душещипаючою", що навіть мені стало непособі, коли уявив сцені тодішніх баталій!

Це руїни Бункера. Коли радянські вояки зрозуміли, що виходу немає - вони підірвали всі Вежі, щоб не дісталися німцям...

27. З вершини 35-ї Батареї відкривається вид на чудове місце - Блакитна (Голубая) бухта, де проходили зйомки фільму Людина-амфібія.

28. Інкерманський монастир, вимуруваний в скелі. Це одне з тих місць, де ми не встигли побувати. Але фотографію можна зробити прямо з-поїзда!

Там же, катакомби в скелях. Їх тут просто безліч!

29. Дане місце я спеціально приберіг під кінець. На території Херсонесу Таврійського збереглася споруда під назвою "Базиліка". Саме збереження, а не реставрація колон, і складає всю унікальність цієї будівлі. На старих одногривневих купюрах саме її було зображено, як символ України:

30. Ну а про нічне місто - можна нічого не говорити... Просто самі полюбуйтеся!

 

Висновок: Севастополь для незабутньої мандрівки рекомендую! 

Поехали!!!!!